Пам'ятки Івано-Франківської області

Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника відкрито 1947 року в рідному селі класика української літератури, майстра експресіоністичної новели.

Саме у Русові Василь Стефаник народився 1871 року в родині заможного селянина, тут ходив у початкову школу. Згодом повернувся до Русова вже з власною родиною і прожив у родовому маєтку 26 років до самої смерті.

В збудованому Стефаником чотирикімнатному будинку з бляшаним дахом на дубових підвалинах тепер розташовується меморіальна частина музею. Експозиція складається з численних предметів побутового вжитку, предметів інтер’єру, меблів, книжок, журналів, портретів, світлин та різних архівних документів. Зокрема, зберігся інтер'єр робочого кабінету Стефаника.

Літературна експозиція розташовується в окремому приміщенні в центрі села – на місці сільської школи, в якій навчався письменник. Тут представлені рукописи та прижиттєві видання творів Василя Стефаника, інші матеріали про його творчість.

На площі біля музею встановлено пам'ятник Василю Стефанику. На сільському кладовищі можна відвідати могилу письменника та його найближчих родичів.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка відкрито в будинку Василя Якіб’юка, в якому письменник неодноразово відпочивав у 1906-1914 роках.

Криворівня так йому сподобалася, що він обрав це село для свого постійного літнього відпочинку та приїжджав сюди майже щоліта із сім'єю упродовж 12 років. Тут його відвідували Леся Українка, Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич та інші. Вже хворим Франко продовжував тут працювати, надиктовуючи тексти своїх творів місцевому вчителю.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка засновано в 1960 році з ініціативи дружини письменника Гната Хоткевича - Платоніди. В експозиції, розміщеній у 5 кімнатах, зберігаються особисті речі Франка: ліжко, письмовий стіл та стілець, лавка для гостей, годинник тощо. Цікава гуцульська піч, оформлена кахлями роботи Олекси Бахматюка (1874 рік).

Літературно-меморіальний музей Івана Франка є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Торговицький літературно-меморіальний музей Леся Мартовича засновано в 1971 році з нагоди сторіччя від дня народження письменника-сатирика.

Олекса Мартович народився в 1871 році в родині сільського писаря села Торговиця, що неподалік Городенки. Тут він ходив у школу. Писати почав під час навчання у Коломийській гімназії. Разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною Лесь Мартович входив до так званої покутської групи новелістів. Горильєф "Покутська трійця" зустрічає відвідувачів у вестибюлі музею.

За життя Мартович видав 27 новел із селянського життя, написані покутською говіркою української мови. Прижиттєві виданння творів письменника представлені в експозиції.

Також можна побачити макет хати, в якій народився письменник, його портрет роботи художника Миколи Варенні, деякі особисті речі, світлини, документи. Робочий кабінет письменника відтворено за світлиною.

В одному з музейних залів відтворено інтер'єр селянської хати початку XX століття з автентичними елементами оздоблення та ужитковими речами. Перед музеєм встановлене погруддя письменника.

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини відкрився 1949 року в будинку, в якому письменник жив у 1912-1927 роках.

Цю віллу в стилі класицизму він придбав у снятинського адвоката Соломона Маркусзона. Експозиція налічує близько 4000 предметів.

У восьми експозиційних кімнатах зберігаються особисті речі і книги письменника, його фотографії, статті і прижиттєві видання його творів, а також особиста бібліотека.

Збережено інтер'єр робочого кабінету письменника, де він працював і приймав відвідувачів – шафа, стіл, письмове приладдя, гасова лампа. У вітальні стоїть найбільш раритетний експонат – старий віденський рояль, на якому грала дружина письменника Наталія Семанюк.

З 1999 року при музеї діє творчий клуб імені Марка Черемшини.

Маєток Святого Миколая в селі Пістинь під Косовом - "офіційна резиденція" покровителя дітей, одного з найулюбленіших і найшанованіших в Україні святих, свято якого відзначають 19 грудня, напередодні Нового року. За традицією цього дня всі діти отримують подарунки від Святого Миколая.

В 2003 році на території Національного природного парку "Гуцульщина" розпочалася реалізація проєкту "Маєток Святого Миколая", який одержав офіційний статус після відповідного указу президента України.

В будинку Святого Миколая, виконаному у традиційному карпатському стилі, діти та дорослі можуть відвідати виставку новорічних та різдвяних іграшок, попрацювати на майстер-класі та, звичайно, зустрітися із самим Святим Миколаєм.

Садиба працює цілий рік. Зустріч зі Святим Миколаєм – за попередніми заявками.

Каплиця Святого Миколая - єдина на сьогодні споруда, побудована в рамках проекту "Маєток Святого Миколая", який реалізує міська влада Косова в селі Черганівка.

Проєкт передбачає створення масштабного культурно-духовного туристично-творчого комплексу, де зможуть цікаво та пізнавально проводити час дорослі та діти. Поки що комплекс існує тільки в ескізах.

Тим часом у сусідньому селі Пістинь вже кілька років діє альтернативний об'єкт - "Маєток Святого Миколая".

Манявський водоспад - один з найвищих і найкрасивіших водоспадів Карпат.

Розташований у гірській ущелині між стрімких скель на річці Манявка. Долина річки протягом 200 метрів перед водоспадом має у нижній частині вид каньйону з високими стінами. Вода падає кількома каскадами з висоти близько 20 метрів. Зверху основному водоспаду передують ряд невеликих уступів (1,5-2 метри), які утворюють зручні ванни. Біля підніжжя - невелике озерце, вода якого, за переказами, має властивість омолоджувати.

Об'єкт важкодоступний, під'їхати можна лише позашляховиком. Легковий автомобіль краще залишити на околиці села Манява і далі їхати пішки (близько 40 хвилин).

Урочище Дем'янів Лаз на околиці Івано-Франківська – місце масового розстрілу в'язнів в'язниці НКВС.

Розстріли проводилися перед відступом радянських військ у 1941 році. Під час розкопок тут знайшли людські кістки та змогли ідентифікувати 524 особи. Для 22 осіб вдалося встановити особу, робота в архівах СБУ дозволила визначити імена ще 400 страчених.

У 1998 році неподалік поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз". У 2009 році відкрито музей.

Назва урочища пов'язана з ім'ям одного з місцевих селян Демьяна із села Загвіздя, який володів тут ділянкою Посічнянського лісу.

Меморіальний комплекс "Дем'янів лаз" є філією Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Меморіальний комплекс "Криївка Черемоша" розташиваний на території Калуської центральної районної лікарні, що на  житловому масиві "Підгірки".

Саме тут під час Другої світової війни знаходився підземний бункер підпільної групи ОУН на чолі з Іваном Магасом (псевдо "Черемош"), що займалася друком агітаційних матеріалів. Усі шестеро повстанців загинули 6 вересня 1945 року в бою зі спецзагоном НКВС. Залишки сховища були знайдені та досліджені калуськими активістами.

У 2017 році відбулося урочисте відкриття реконструйованої криївки та пам'ятного знаку на честь загиблих підпільників ОУН.

Меморіальний комплекс "Криївка Черемоша" є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" створений 2013 року в підвальному приміщенні будинку XIX століття, в якому за часів польської та німецької окупації розміщувалися судові та слідчі установи, а за радянського режиму – репресивні органи НКВС та КДБ.

Під арештом тут перебували багато хто з активістів ОУН та УПА. Про їх діяльність на Калущині розповідає експозиція у залі "Історія національно-визвольної боротьби початку-середини ХХ століття".

У залі археологічних знахідок представлені матеріали з розкопок на території міста. У ще одній залі відтворено інтер'єр міської кімнати середини XX століття. Окрема експозиція присвячена історії Революції Гідності та російсько-української війни. Підвальне приміщення використовується як виставкова площа для тематичних експозицій.

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Меморіальний музей Петра Шекерика-Дониківа відкрився у Верховині 2018 року з ініціативи його нащадків.

Експозиція присвячена гуцульському громадському і політичному діячеві, етнографу, письменнику, учаснику визвольних змагань Петру Шекерику-Дониківу, який у 1920-1930-х роках був війтом Верховини та послом до польського Сейму. Співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Гнатом Хоткевичем та Станіславом Вінцензом. Після загарбання Прикарпаття Радянським Союзом  Шекерик-Доників був репресований.

Музей розташовується в будинку 1933 року побудови, в якому він жив певний час у Верховині. В експозиції представлені старі світлини, архівні документи, листи Петра Шекерика-Дониківа та його особисті речі. Зокрема, можна побачити шкільну парту, за якою він навчався в дитинстві.

У 2021 році в підвальному приміщенні Меморіального музею Петра Шекерика-Дониківа у Верховині відкрився Криївка-музей УПА.

Меморіальний музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного (колишній Рогатинський художньо-краєзнавчий музей) є частиною Музейного комплексу в місті Рогатині.

Музей відкрився у 2003 році в приміщенні відновленої садиби відомого письменника, видавця та громадського діяча Миколи Угрина-Безгрішного. Значну частину життя він прожив у Рогатині – викладав в Українській приватній гімназії, видавав часописи "Рогатинець" та "Самопал", газету "Рогатинське слово" тощо.

В основній експозиції "Микола Угрин-Безгрішний та рогатинські художники першої половини ХХ століття" представлені документи і фотоматеріали з життя письменника та його сучасників, ескізи обкладинок видань, книги з ілюстраціями, проспекти виставок, живопис і графіка місцевих митців.

Також в музеї представлене народне мистецтво, етнографія та побут Рогатинського Опілля, сакральне мистецтво Рогатинщини. Окремий експозиційний розділ знайомить відвідувачів із постаттю Насті Лісовської (Роксолани).

Також до Музейного комплексу в місті Рогатині входить Церква Зішестя Святого Духа, що є пам'яткою ЮНЕСКО.

Миколаєво-Успенський собор у Коломиї збудований за проєктом коломийського архітектора Віктора Мицая в кінці XX століття.

Автор настінних розписів – тернопільський художник Іван Голошин.

13 січня 2019 року Миколаєво-Успенський собор змінив підпорядкування з московського патріархату до Православної Церкви України.

Яремчанський міні-зоопарк – це вольєрне господарство Карпатського національного природного парку, де утримують у напіввільних умовах місцеві дикі тварини.

Господарство створено в 1992 році з метою збереження та розмноження диких тварин на території Карпатського НВП. На території площею 5,3 гектарів розміщено 6 секцій. Тут можна побачити оленів, косуль, диких кабанів та інших. Дозволяється годування тварин.

Міні-зоопарк знаходиться на околиці Яремчі, недалеко від місця впадання річки Багрівець у річку Жонка. Територія красиво оформлена дерев'яними будиночками, альтанками, містками.

"Станіславське море" - так називали нинішнє міське озеро Івано-Франківська, коли воно з'явилося в 1955 році.

Історія спорудження міського озера така: на території колишнього звіринця Потоцького, де раніше любили полювати польська шляхта та місцеві жителі, ще за сталінських часів викопали низку ставків , які з'єднувалися шлюзами з річкою Бистриця-Солотвинська. Одного дня шлюзи відкрили, вода наповнила водоймища і в результаті утворилося "море".

Наразі міське озеро – одна з основних зон відпочинку Івано-Франківська. Найромантичніше місце - місток, що веде на "Острів кохання". Працює човнова станція.