Пам'ятки Черкаської області

Комплекс торгових приміщень (торгові ряди) збудовано в 1780 році за проєктом архітектора Тепінгера коштом Потоцьких.

Будівля була квадратною в плані, мурованою з цегли, мала просторий внутрішній двір із чотирма в’їздами. Зсередини двору було понад 40 комор для зберігання товарів приїжджими купцями. Східне та західне крила торгових рядів мали по два поверхи та вежі на кожному розі будівлі. З підвалів під будівлею йшли підземні ходи. Основна торгівля велась у внутрішньому дворі, в центрі якого було збудовано кам’яні лавки. Таке планування будинків для торгівлі відноситься до періоду будівництва дворів-фортець кінця XVII- початку XVIII століть і зустрічається дуже рідко.

В 1838 році Фессінгер повністю перебудував будівлю, пристосувавши його для розміщення міської ратуші, повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також в’язниці. Пізніше було розібрано чотири кутові вежі та другі поверхи над північним та південним проїздами.

Будівля торгових рядів досі використовується за призначенням - це частина міського ринку Умані.

"Три криниці" в Суботові - колодязі, що збереглися з часів Богдана Хмельницького, що постачали водою козацький шпиталь. Знаходяться на дні глибокої балки на південно-західній околиці села.

За легендою, викопані трьома козаками на місці джерела, водами якого зцілив їх після поранення місцевий старець.

Вважається, що смак води з кожної криниці дещо відрізняється від інших.

Старовинний православний Троїцький Мотронинський монастир у Холодному Яру розташований на місці давньоруського городища та ще більш давніх скіфських поселень (збереглися скіфські вали).

За легендою, за часів Ярослава Мудрого тут стояла фортеця княжого воєводи Мирослава. Повертаючись із походу на печенігів в 1036 році, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці, яку доручив своїй дружині Мотроні. Атакувавши фортецю під виглядом ворогів, Мирослав був випадково вбитий самою Мотроною. Дізнавшись про те, що сталося, Мотрона прийняла чернецтво і заснувала монастир, який назвали її ім'ям.

Офіційно датою заснування Мотронинського монастиря прийнято вважати 1198 рік, коли в Симеонівському літописі згадується переяславський єпископ Павло, який у Мотронинському монастирі заклав церкву Іоанна Предтечі. В 1568 році почалося відродження обителі після монголо-татарського руйнування, вона опинилася під заступництвом козацтва.

В XVIII сторіччі Мотронинський монастир став одним із центрів боротьби проти унії, а також оплотом гайдамацького руху. В 1768 році 3 тисячі гайдамаків отримали тут благословення на боротьбу з польською шляхтою, з чого почалася Коліївщина. Ці події описані в поемі "Гайдамаки" Тараса Шевченка, який побував у монастирі в 1845 році. У період Української революції у 1919-1922 роках Мотронинський монастир слугував опорним пунктом повстанських загонів Холодноярської республіки

Збереглася Троїцька церква, збудована в 1727 році та реконструйована в 1805 році. Келійний корпус зведено останніми роками. Встановлено пам'ятний хрест на могилі сотника Івана Компанійця.

Від входу в монастир починається спуск до чудотворного джерела Святого Онуфрія. Поруч знаходиться Гайдамацький (Монастирський) став, у якому гайдамаки освячували зброю.

"Уманською Ямою" називають місце, де в 1941 році нацистами був створений пересилочний табір "Шталаг-349", один із перших на території України концентраційних таборів.

Від 50 до 70 тисяч військовополонених та мирних жителів Умані утримували в нелюдських умовах на дні глиняного кар'єру цегельного заводу. Тисячі з них загинули від ран, хвороб та голоду, тисячі було розстріляно.

"Уманська Яма" проіснувала до 1943 року, поки не було знято окупацію. На братській могілі встановлено пам'ятник загиблим.

Уманський краєзнавчий музей розташований у будівлі колишньої приватної лікарні (1902 рік).

Історія заснування музею починається з 1906 року, коли з ініціативи вчителя та краєзнавця Данила Щербаківського було створено Товариство любителів старовини. Офіційне відкриття Історичного музею Уманщини відбулося у 1918 році.

Експонати трьох відділів розповідають про виникнення життя на Землі, геологічну структуру, корисні копалини, водну систему, ґрунти, клімат, рослинний та тваринний світ. До уваги відвідувачів представлені зразки гранітів, каолінів, бурого вугілля; є опудала тварин та птахів, занесених до "Червоної книги України".

В історичному відділі представлений макет Уманської фортеці, зразки старовинної зброї та обладунків.

В ХІХ столітті з Одеси до Умані було переведено Головне училище садівництва, у віданні якого опинився уманський парк "Софіївка" (Царицин сад).

Для нього на території службової частини парку було збудовано двоповерхову будівлю у стилі класицизму. З того часу студенти доглядають парк, використовуючи його для вдосконалення знань з садівництва.

Нині це Уманський національний університет садівництва, який готує фахівців із дев'яти напрямків.

Музей університету відкрито у корпусі №7. В експозиції поетапно представлені всі історичні періоди розвитку навчального закладу, починаючи з часу заснування в 1844 році в Одесі.

Успенський (Геогіївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем. Тип за архітектурою близький до київських церков - Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

З року заснування Георгіївської (Успенської) церкви прийнято вести офіційний літопис Канева, хоча місто існувало і раніше. Класичний зразок візантійської архітектури.

В 1185 році біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. В 1587 році тут було поховано страченого у Львові козацького ватажка Івана Подкову. Зруйнований турками в XVII столітті храм було відновлено в 1805 році, а у 1861 році звідси вирушила на Чернечу гору похоронна процесія із привезеним із Санкт-Петербурга прахом поета Тараса Шевченка.

Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

У сусідньому будинку колишньої василіанської школи зараз знаходиться Музей народного декоративного мистецтва, який раніше займав приміщення храму.

Поруч встановлено пам'ятник преподобному Макарію Каневському, який у XVII столітті був настоятелем Канівського монастиря та загинув під час турецької навали.

Дерев'яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори в Каневі відновлена в 2014 році до 200-річчя від дня народження Тараса  Шевченка.

Покровська церква існувала на цьому місці в XVII-XVIII століттях. Була духовним центром Канівського Свято-Покровського православного монастиря, який дав назву урочищу та Чернечій горі. Монастир був знищений поляками в 1776 році, проте греко-католики зберегли храм і перенесли його до зруйнованого на той час Успенського собору. Там його замалював видатний французький художник Жан-Анрі Мюнц. Малюнок Мюнца став основою проєкту реконструкції Покровської церкви. ЇЇ також називають Тарасовою церквою.

Перед храмом розташований козацький меморіал.

Чудова церква на честь Святих Апостолів Петра та Павла – одна з найкрасивіших церков у Черкаській області.

Петропавлівський храм збудований у 2007 році за проєктом архітектора Анатолія Дітковського коштом мецената Володимира Мовчана.

Всередині встановлено п'ятиярусний іконостас у стилі українського бароко. Церква має сім куполів, на дзвіниці знаходиться 11 дзвонів, найбільший з яких важить 1950 кілограмів.

Вхід до храму прикрашають бронзові барельєфи святих апостолів Петра та Павла, над якими встановлено мозаїчне зображення ікони Пресвятої Богородиці.

Церква Успіння Божої Матері в Чаплинці була заснована в ХІХ столітті коштом місцевого землевласника.

У 1933 році храм було закрито, а після Другої світової війни зруйновано.

Успенську церкву відновили лише в 1993 році коштом уродженця сусіднього села Порадівка Миколи Супруна, чоловіка народного депутата Людмили Супрун.

Церкву Успіння Пресвятої Богородиці у Медведівці збудовано в 1860-1864 роках коштом київського цивільного губернатора Івана Фундуклея, який володів Медведівкою у XIX столітті.

Храм одноверхий, хрестовий у плані. Зовнішність його близька до стандартної єпархіальної архітектури, проте при цьому відрізняється деякими рисами модерну.

Успенська церква в Медведівці - пам'ятка архітектури ХІХ століття місцевого значення.

Будівля Черкаської обласної філармонії збудована в центральній частині Черкас у 1955 році, на місці дореволюційного готелю. Фасад добудовано в 1961 році.

За акустичними даними зал Черкаської філармонії посідає третє місце в Україні.

У 1957 році при філармонії було організовано відомий Черкаський державний заслужений український народний хор, який згодом став лауреатом республіканського конкурсу творчих колективів та ІІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентіві, лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

Черкаський академічний театр ляльок розташований у центральній частині міста, у будівлі, яка є пам'яткою архітектури ХІХ століття.

Будівля належить до так званих "зразкових будинків", автором яких був архітектор Луїджі Руска. На початку ХІХ століття він випустив альбом "Зразкові фасади", за якими велася забудова багатьох українських міст. З моменту побудови збереглися не тільки стіни та перекриття, а й столярня, і навіть фурнітура з вензелями фірми "М. і Г. Бабашов. 1850".

З 1970-х років будинок перейшов у розпорядження театру ляльок. Торцеву сторону будівлі прикрашає мозаїка із героями дитячих казок.

Черкаський зоопарк знаходиться у південно-західному районі міста Черкаси.

На території загальною площею 4 гектари росте велика кількість зелених насаджень, багато рослин належать до рідкісних видів.

У Черкаському зоопарку міститься понад 200 видів тварин, загальна чисельність яких сягає близько 500 особин (включаючи птахів, плазунів, рептилій). Серед представників тваринного світу у зоопарку є: двогорбий верблюд, лама, бізон, африканський лев, бурий ведмідь, вовк, рись, павіан та інші. Птахи представлені такими видами як: фазан золотий, страус Ему, білоголовий сип, лебідь-шипун, звичайний павич, мандаринка.

В останні роки збудовано нові вольєри для копитних, хижих тварин, мавп, проведено реконструкцію старих непристосованих приміщень, значно впорядковано територію.

Черкаський обласний краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі, збудованій у 1985 році в історичному центрі міста, поряд із Пагорбом слави (Замковою горою). Проєкт розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко.

В 30 залах розміщено розділи природи краю, археології, етнографії, історії краю ХІV - початок XX століття, а також нової та новітньої історії з 1917 року до сьогодення. Загалом представлено 12 тисяч експонатів.

Тут зберігаються козацькі прапори та копія першого листа Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з проханням про допомогу у війні з Польщею, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.

Представлені інші рідкісні предмети козацьких часів, у тому числі пічні кахлі ІІ половини XVII століття з рельєфним сюжетом "Три мушкетери" та написом "Жолдак".