Пам'ятки Черкаської області

Комплекс світломузичних фонтанів "Перлина кохання" відкрили в 2017 році в сквері імені Тараса Шевченка в Умані.

Розташовані одночасно на суші та на воді, Уманські фонтани увійшли до трійки найбільших в Україні. Комплекс включає основну чашу фонтану на суші зі світломузичним шоу та шоу на водному екрані, світлодинамічний плаваючий фонтан на Осташівському ставку та три статичні фонтани зі світлодинамічною підсвіткою, колір якої не повторюється протягом дня.

Чаша головного фонтану має площу 450 квавдратних метрів, водний екран – майже 200 квавдратних метрів. Висота струменя води плаваючого фонтану на Осташівському ставку становить 19 метрів, а статичних 1,9 метри.

В світломузичному режимі фонтани працюють у будні з 18:00 до 20:30 та у вихідні з 17:00 до 19:00. З п'ятниці по неділю о 19:30 проходить світломузичне шоу на водяному екрані.

Оборонна Іллінська церква-усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького - єдина споруда родової садиби Хмельницьких у Суботові, що збереглася.

Церква збудована в 1653 році коштом Богдана Хмельницького в стилі козацького бароко (зображена на сучасній купюрі у 5 гривень). Розташована на замчищі, де розташовувалася укріплена заміська резиденція гетьмана. Служила одним із фортифікаційних вузлів Суботівської фортеці, про що говорять ключоподібні бійниці в амбразурах на фронтоні.

Після смерті Богдана Хмельницького в 1657 році гетьман був похований у своїй родовій церкві-усипальниці.

Від садиби також зберігся фундамент оборонної вежі, над якою споруджено захисний павільйон. Поруч - кам'яні хрести ХVІІІ сторіччя, козацька гармата, відреставрована українська хата XVIII століття.

За радянських часів у приміщенні Іллінської церкви було відкрито меморіальний музей Богдана Хмельницького.

Нині храм діючий, хоча в ньому залишається частина експозиції Суботівського історичного музею, розміщеного на території колишньої садиби Хмельницьких.

Свято-Казанський собор у Чигирині відновлений у 2004 році на місці старого храму на честь Казанської ікони Божої Матері, збудованого у 1888 році на пожертвування моряків – уродженців Чигирина.

Величний храм із двома куполами та дзвіницею був збудований із світло-коричневої цегли. Стіни та склепіння були розписані іконами святих. За радянської влади до 1934 року Казанський собор залишався єдиним діючим храмом Чигирина. Після закриття храму будівля собору була розібрана на будматеріали.

Свято-Казанський собор відроджено завдяки допомозі меценатів у 2004 році. Нижній храм освячено на честь Святого Георгія.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Умані - пам'ятка архітектури ХІХ століття. Знаходиться в центрі міста, на території колишньої фортеці.

Побудований архітектором Томашем Етлінгером на пожертви городян на честь перемоги над Наполеоном на місці, де колись стояв католицький костьол. В 1843 році набув статусу собору. В 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано та прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (художник Верещака).

За радянської влади на початку 1930-х років Свято-Миколаївський собор був зачинений, спочатку був переданий на баланс заводу "Мегомметр" під клуб, потім в 1977 році був переданий краєзнавчому музею для створення музею атеїзму. В процесі відновлювальних робіт було втрачено всі настінні розписи.

У 1989 році храм передали церковній громаді УПЦ московського патріархату й освятили на честь Святителя Миколая.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Черкасах – найбільший православний храм в Україні (сягає 72 м заввишки).

Побудований за 8 років за проєктом Архієпископа Черкаського та Канівського Софронія у візантійському стилі. Може одночасно вмістити до 12 тисяч людей. Планується будівництво дзвіниці висотою понад 100 метрів.

Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Покровська церква розташована в селі Летичівка, передмісті Монастирища, на березі Куравського ставка.

Збудована в 1880 році на місці старого храму, відомого з 1776 року.

Церква чинна, в хорошому стані.

Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир заснований на початку XVII сторіччя, до 1790 року був чоловічим.

Згідно з переказами, на Красній гірці під Золотоношею оселився в давнину чернець-самітник із Константинополя. Дізнавшись про це, господар землі козак Іван Шебет-Слюжка подарував її ченцю для заснування святої обителі. Перші споруди були дерев'яними.

Кам'яний Спасо-Преображенський собор збудований у 1767-1771 роках за проєктом українського архітектор Івана Григоровича-Барського. Також зберігся Покровський храм (1859 рік), інші споруди.

В 1922 році обитель була закрита, всі святині передано до музею міста Черкаси. Відновлена в 1941 році.

Головною святинею Свято-Покровського Красногірського монастиря вважається ікона Божої Матері, названа Дубенською, оскільки з'явилася на дубі.

Свято-Покровський собор – головний православний храм Сміли.

Будівництво кам'яної церкви почалося тут у 1859 році коштом видатних меценатів графів Бобринських.

Смілянський Покровський храм у візантійському зводився за планом Петербурзької Благовіщенської лайбгвардії кірасирського полку церкви, але має більші розміри і лише один центральний купол.

Свято-Троїцький кафедральний собор відновлений у Черкасах в 1991 році поряд із Замковою горою, на якій раніше знаходився головний православний храм міста.

Дерев'яна козацька Троїцька церква в Черкасах була збудована в 1671 році. Неодноразово перебудовувалася. Кам'яний храм було споруджено в 1863 році на території колишнього Черкаського замку.

У 1961 році Свято-Троїцький храм було знесено, оскільки на цьому місці розпочиналася споруда меморіального комплексу "Холм слави".

Троїцький собор відновили в 1990-х роках, але його довелося перенести в інше місце, прибудувавши до однієї з будівель на площі Слави. Належить Православній церкві України.

Величний Свято-Успенський собор на честь Успіння Божої Матері збудували в Золотоноші на початку XX століття, але історія його починається з дерев'яної церкви, спорудженої ще в XVIII сторіччі.

Через сто років храм згорів, і на його місці в 1845 році збудували кам'яну соборну церкву, але й вона згоріла через 60 років. Новий собор став однією з найбільших храмових споруд центральної України.

В 1937 році Успенський собор було закрито, з нього зняли бані.

Зараз - знову діючий храм православної церкви.

Смілянський краєзнавчий музей розташований у будівлі філії Санкт-Петербурзького позичкового банку, збудованого в 1909 році в стилі провінційного модерну.

Основні фонди музею налічують понад 3,5 тисячі одиниць зберігання. В експозиції представлені картографічні матеріали ХІХ-ХХ століття; експонати, які розповідають про сім'ю колишніх власників міста графів Бобринських; археологічні знахідки, зроблені на Наддніпрянщині.

Серед унікальних експонатів – скринька роботи італійських ювелірів XVIII століття, висячий замок середини ХІХ століття тощо.

Незвична з архітектури Спасо-Преображенська церква була збудована в Мошнах у 1830-1840 роках міським архітектором Одеси Джорджо Торрічеллі на замовлення графа Михайла Воронцова.

Тим, хто бачив Воронцовський палац в Алупці, відразу стане зрозумілою архітектурна спорідненість кримського палацу та сільського православного храму. Фахівці визначають цей стиль як романтичну суміш тюдорівської готики та східних мотивів.

Преображенська церква – храм унікальний. Незважаючи на східний декор, у будівництві дотримано принципів православної "хрестовокупольності". Бічні гілки хреста сильно укорочені, а центральна, навпаки, подовжена. За модою ХІХ століття, вона з'єднує храм із 39-метровою дзвіницею в єдине ціле. Над середохрестям - найбільший, по-східному плескатий купол. Особливу чарівність споруді надають численні витончені вежі, які разом зі стрілчастими вікнами роблять високу чотирикутну дзвіницю готичною.

Будівництво гідроелектростанції на порогах річки Рось у Стеблеві було розгорнуто в 1931 році згідно з планом ГОЕЛРО, що передбачив створення цілої мережі малих ГЕС по всій країні.

Внаслідок спорудження греблі та підйому рівня води у річці суттєво змінився ландшафт – дві третини мальовничих скель та порогів опинилися під водою.

Дамба постраждала під час Другої світової війни. У 1952 році була відновлена та виведена на потужність 2,8 тисяч кВт. Наразі перебуває в оренді у приватного підприємства.

Водоспад, який утворює станція, називають одним із найпотужніших рівнинних водоспадів країни.

Суботівський історичний музей розташований на замчищі родового маєтку гетьмана Богдана Хмельницького в Суботові.

Маєток заснував у 1616 році батько гетьмана Михайло Хмельницький (Хміль). Після смерті батька Богдан Хмельницький успадкував маєток та збудував тут свою укріплену резиденцію з оборонним валом, фортечною вежею та Іллінською церквою, яка також відігравала роль фортифікаційного елемента фортеці.

В 1648 році, під час відсутності господаря, суботівський маєток захопив чигиринський підстароста Данило Чаплинський, до смерті запоров малолітнього сина Хмельницького та силою заволодів його нареченою Мотроною (Геленою), що стало поштовхом до повстання козаків під керівництвом Богдана Хмельницького.

Керуючи козацькою державою з Чигирина, Хмельницький часто жив у Суботові. Через кілька років після смерті гетьмана маєток був зруйнований поляками, фортеця знищена. Зберігся фундамент фортечної вежі, над яким зведено павільйон. Реконструйовано дерев'яну сторожову вежу та в'їзну браму садиби.

Музейний комплекс також включає дві садиби кінця ХІХ – початку ХХ столття "Українська хата", в одній із яких відтворено інтер'єр майстерні гончаря. На замчищі встановлено козацьку гармату.

Комплекс торгових приміщень (торгові ряди) збудовано в 1780 році за проєктом архітектора Тепінгера коштом Потоцьких.

Будівля була квадратною в плані, мурованою з цегли, мала просторий внутрішній двір із чотирма в’їздами. Зсередини двору було понад 40 комор для зберігання товарів приїжджими купцями. Східне та західне крила торгових рядів мали по два поверхи та вежі на кожному розі будівлі. З підвалів під будівлею йшли підземні ходи. Основна торгівля велась у внутрішньому дворі, в центрі якого було збудовано кам’яні лавки. Таке планування будинків для торгівлі відноситься до періоду будівництва дворів-фортець кінця XVII- початку XVIII століть і зустрічається дуже рідко.

В 1838 році Фессінгер повністю перебудував будівлю, пристосувавши його для розміщення міської ратуші, повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також в’язниці. Пізніше було розібрано чотири кутові вежі та другі поверхи над північним та південним проїздами.

Будівля торгових рядів досі використовується за призначенням - це частина міського ринку Умані.