Пам'ятки Львова

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у Львові в будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року.

Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики.

В 1907 році її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший на Заході Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова.

Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника.

Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття.

Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові.

Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі.

Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування.

Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа збудована у Львові в 1875-1898 роках за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича на місці колишнього костелу Святої Трійці та монастиря тринітаріїв.

У 1783 році орден тринітаріїв було скасовано австрійською владою, а монастирські будівлі передані університету. Згорілі під час бомбардування міста в 1848 році університетські будівлі тривалий час стояли в руїнах. На їхньому місці було вирішено звести Преображенську церкву. У декоруванні церкви брали участь відомі львівські живописці та скульптори Андрій Коверко, Теофіл Копистинський, Михайло Осінчук, Антін Пилиховський, Тадей Попель, Леонард Марконі. Урочисте посвячення церкви відбулося у 1906 році.

Після заборони радянською владою греко-католицької церкви, тривалий час храм перебував під юрисдикцією московського патріархату РПЦ,

У жовтні 1989 року Преображенська церква стала першою в Україні святинею, яка була повернута віруючим Української греко-катоицької церкви.

Церква Святих Ольги і Єлизавети - найвищий львівський храм (85 метрів), який змагається за висотою із собором Святого Юра. Раніше - церква Святої Єлизавети Угорської.

Величезний неоготичний костел Святої Єлизавети споруджений на початку XX століття. За переказами, названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі), дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський використовував багато елементів французької та північнонімецької готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільці центр, вертикальний внутрішній простір. Портал прикрашає скульптурна композиція Петра Війтовича "Розп'яття з пристосованим", над інтер'єрами працював львівський майстер Казимир Сіхульський.

Під час Другої світотової війни храм було пошкоджено, потім зачинено. З 1991 року належить Українській греко-католицькій церкві, переосвячений як церква Святих Ольги та Єлизавети.

Монастирський комплекс із храмом Святого Климентія Папи збудував у Львові в 1893-1895 роках будівельник Іван Левинський за проєктом Франці Штатца для католицького жіночого чернечого ордена босих кармеліток.

У 1939 роках тут було розташоване управління НКВС. У 1943 році на території монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після Другої світової війни, до 1952 року, у будинках монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом цей підрозділ пебазували на південні околиці міста, а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС – у храмі розмістився операційна зала для розрахунків із клієнтами. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

Нині церква Святого Климентія Папи - діючий храм Української греко-католицької церкви. Виявлена в одній із замурованих ніш постать розп'ятого Христа без рук зараз встановлена у вівтарі церкви.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Волоська) у Львові - визначна пам'ятка ренесансної архітектури Галичини.

Тривалий час храм був дерев'яний. Будівництво кам'яної церкви розпочалося в XV сторіччі й тривало понад чотири десятиліття (архітектор Павло Римлянин) коштом української (руської) громади, а також молдавського (волоського) господаря Олександра Лопушанина, за що храм отримав другу назву. Навколо храму було сконцентровано православну громаду міста.

Збудовану в 1572 році дзвіницю (висота 66 метрів) називають вежею Корнякта на честь грецького купця та мецената, який сприяв православ'ю у Львові.

В інтер'єрі - живопис XVII-XVIII століть, іконостас 1773 року, на вікнах вітражі Петра Холодного. Каплиця Трьох Святителів (1578-1591 роки) поєднана з Успенською церквою в середині ХІХ століття.

Парафія належить до Львівської єпархії Православної церкви України.