Пам'ятки Івано-Франківська

Аквапарк "Цунамі" в Івано-Франківську вважається одним із найбільших в Україні.

Його площа складає 6 тисяч квадратних метрів. Одночасно він може прийняти до 500 осіб.

Всього в аквапарку "Цунамі" 6 басейнів та 12 гірок, а також джакузі, солярій, сауна, масажний кабінет, фітнес-центр. Один із басейнів глибиною 12,5 метрів призначений для занять дайвінгом. З центрального басейну в приміщенні можна випливти назовні до 30-метрового басейну з чотирма доріжками та підігрівом води, який працює цілий рік на відкритому повітрі.

Окрім аквапарку, до спортивно-розважального комплексу "Цунамі" також входить льодова арена, ресторан, готель.

Архікатедральний та Митрополичий собор Воскресіння Христового - головна греко-католицька святиня Івано-Франківська.

Собор було закладено в 1720 році як єзуїтський костел, проте через помилки в конструкції первісну будівлю в 1752 році довелося повністю розібрати та збудувати заново. В середині ХІХ століття храм було передано греко-католикам і він став катедральним собором.

В 1899-1890 роках настоятелем собору служив станиславський єпископ Андрей Шептицький до свого призначення митрополитом УГКЦ.

Воскресенський собор вважається взірцем австро-баварської архітектурної школи з чіткими рисами класицизму. Водночас верхівки веж виконані в стилі гуцульської дерев'яної архітектури.

В інтер'єрі - великий п'ятиярусний іконостас, виконаний відомими українськими художниками Модестом Сосенком, Юліушем Макарівським та Антіном Монастирським.

Поруч збереглася будівля колишнього монастиря єзуїтів із колегіумом, який зараз займає медінститут.

В 1993 році на фасаді собору встановлено горельєф  Андрея Шептицького, а в 1997 році в нішах поміщено скульптури княгині Ольги та Володимира Великого як первосвятителів Русі, а також блаженного мученика Григорія Хомншина, єпископа станіславівського (1904-1945 роки).

Галерея сучасного мистецтва "Арт на мур" відкрилася у 2012 році в комплексі Фортечній галереї "Бастіон" на території Станіславської фортеці в історичному центрі Івано-Франківська.

В галереї проводяться виставки мистецьких робіт митців з Івано-Франківська та інших міст України, зокрема класичного живопису та авангарду.

Заклад пропонує організацію та проведення виставок, продаж картин.

Територія за палацом Потоцьких в Івано-Франківську відома як "Гетьманські вали".

Це була частина міських укріплень – фортеці Станіслав. Для того, щоб замок господарів міста був вищим за інші міські укріплення, були насипані штучні вали з двома бастіонами. На валах було споруджено стіни, які знесли на початку ХІХ століття, а в 1876 році на цьому місці розбили сквер "Гетьманські вали".

Сьогодні це невеликий парк, у якому встановлено монумент "Піднесення", центральним елементом якого є скульптура Ісуса Христа.

Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша в Івано-Франківську створено в 1995 році на базі приватної колекції відомого історика Володимира Грабовецького, який упродовж 50 років вивчав карпатський повстанський рух опришків XVI–XIX століть і життя легендарного героя Олекси Довбуша, шляхетного розбійника та народного месника, який боровся за визволення поневоленого селянства.

Невелика музейна експозиція складається в основному з документів та картин, а також деяких етнографічних матеріалів.

Найцікавіший експонат - легендарна сокира Довбуша, яку два століття зберігали нащадки свідків загибелі розбійника у селі Космач.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці більше відомий жителям Івано-Франківська як "Вірменська церква" або "блакитна церква".

Висока будівля з двома вежами у стилі зрілого бароко поруч із ринковою площею зведена в XVIII столітті на місці дерев'яної церкви на честь чудотворної ікони Богородиці (коронована в 1937 році, зараз знаходиться у Польщі). Будівництво розпочалося після того, як вірменська громада тодішнього Станіславова отримала право на самоврядування. Оскільки коштів на будівництво вірменам не вистачало, господар міста Юзеф Потоцький зобов'язав допомагати фінансуванням єврейську громаду, яка конкурувала з вірменською у торговельних справах.

Дві реставрації у XIX та XX століттях значно змінили вигляд споруди.

В оформленні інтер'єру використано дерев'яну скульптуру, скоріше за все, роботи майстра Матвія Полейовського. На стінах фрески, виконані Яном Солецьким. Інтер'єри повністю збереглися за радянських часів завдяки тому, що тут розміщувався музей історії релігії та атеїзму.

В 1990 році храм повернули віруючим. Сьогодні - це Свято-Покровський Кафедральний Собор Православної церкви України.

Літературний музей Прикарпаття відкрився у 1986 році до 130-річчя від дня народження письменника Івана Франка.

Музей розташовується в одноповерховій міській садибі кінця ХІХ століття.

Після оновлення у 2006 році експозиція музею розповідає про всі основні етапи розвитку літературного процесу в регіоні починаючи від XII століття. Зокрема, представлена копія сторінки Галицького Євангелія 1144 року, перевидання Галицько-Волинського літопису, матеріали про перші прикарпатські друкарні у Стратині та Крилосі.

Загалом фонди музею налічують понад 40 тисяч експонатів. Найціннішими серед них є львівські стародруки XVII століття: "Триодіон" 1664 року та "Апостол" 1684 року.

Чільне місце в експозиції посідає розділ, присвячений перебуванню Івана Франка на Прикарпатті, що проілюстрований електрифікованою літературною мапою.

В експозиції представлені рукописи та прижиттєві видання творів Івана Франка, Богдана Лепкого, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської, Михайла Яцківа, Ольги Дучимінської та інших письменників.

У музеї висвітлено також розвиток літературного процесу Прикарпаття у 20–30-х роках ХХ століття, творчість письменників ОУН–УПА, діяльність Станіславівського літоб'єднання та обласної організації Національної спілки письменників України.

Літературний музей Прикарпаття є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Урочище Дем'янів Лаз на околиці Івано-Франківська – місце масового розстрілу в'язнів в'язниці НКВС.

Розстріли проводилися перед відступом радянських військ у 1941 році. Під час розкопок тут знайшли людські кістки та змогли ідентифікувати 524 особи. Для 22 осіб вдалося встановити особу, робота в архівах СБУ дозволила визначити імена ще 400 страчених.

У 1998 році неподалік поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз". У 2009 році відкрито музей.

Назва урочища пов'язана з ім'ям одного з місцевих селян Демьяна із села Загвіздя, який володів тут ділянкою Посічнянського лісу.

Меморіальний комплекс "Дем'янів лаз" є філією Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

"Станіславське море" - так називали нинішнє міське озеро Івано-Франківська, коли воно з'явилося в 1955 році.

Історія спорудження міського озера така: на території колишнього звіринця Потоцького, де раніше любили полювати польська шляхта та місцеві жителі, ще за сталінських часів викопали низку ставків , які з'єднувалися шлюзами з річкою Бистриця-Солотвинська. Одного дня шлюзи відкрили, вода наповнила водоймища і в результаті утворилося "море".

Наразі міське озеро – одна з основних зон відпочинку Івано-Франківська. Найромантичніше місце - місток, що веде на "Острів кохання". Працює човнова станція.

Музей "Герої Дніпра" в Івано-Франківську є філією Національного військово-історичного музею України. Заснований у 1966 році як Музей бойової слави 38-ї загальновійськової армії, яка у 1943 році брала участь у форсуванні Дніпра на північ від Києва і створенні Лютізького плацдарму.

Центральним елементом експозиції є діорама "Подвиг на Дніпрі", яка демонструє бойові дії під час форсування ріки у вересні 1943 року. Перед тим як увійти до демонстраційного залу, відвідувачі проходять через стилізовану штабну землянку, якою користувався командуючий 38-ю армією генерал-полковник Кирило Москаленко.

Основна експозиція у 12 залах висвітлює військову історію та традиції Прикарпаття значно ширше – від часів Галицько-Волинської держави до сьогодення. Окремі розділи присвячені бойовому шляху Легіону УСС на Станиславівщині в часи Першої світової війни, формуванням УГА періоду українсько-польської війни 1918-1919 років, участі уродженців Івано-Франківщини російсько-українській війні.

Доповнює експозицію багата колекція зразків стрілецької зброї, інженерних та артилерійських боєприпасів, засобів зв’язку.

2018 року відкрилася стаціонарна виставка, присвячена сторіччю проголошення Західно-Української Народної Республіки.

Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери розміщується у двоповерховій будівлі в стилі модерну недалеко від центру міста.

В музеї представлені документи та речові матеріали, що охоплюють період із XI по XX сторіччя та які розповідають про боротьбу мешканців Прикарпаття за незалежність України. Зокрема, є документи, які висвітлюють боротьбу з радянським режимом Легіону січових стрільців, УНР, ЗУНР, ОУН та повстанської армії.

Експозиція, присвячена політв'язням, представлена ​​картою таборів ГУЛАГу та предметами побуту ув'язнених.

На місці страти жертв сталінського терору споруджено меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз".

Філіями Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери також є Історико-меморіальний музей Степана Бандери в Старому Угринові, Музей визвольної боротьби Прикарпатського краю у Косові та Музей "Підпільна штаб-квартира Романа Шухевича" в Княгиничах.

Музей мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську є найбільшою скарбницею сакрального, образотворчого і декоративного мистецтва Івано-Франківщини, чия колекція налічує понад 15 тисяч художніх творів.

Заклад відкрився в 1980 році як Івано-Франківський обласний художній музей. З тих пір розташовується у приміщенні римо-католицького костелу.

Колегіальний (фарний) костел Пресвятої Діви Марії, святих Андрія та Станіслава є пам’яткою архітектури національного значення, однією з найцінніших та найдавніших архітектурних та духовних пам'яток Івано-Франківська. Зведений у 1672-1703 роках за проєктом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа на замовлення засновника міста Андрія Потоцького як родова усипальниця цієї магнатської династії (герб Потоцьких "Пилява" розміщений на висоті другого поверху на східній стіні перед контрфорсами).

Тринефна базиліка з трансептом виконана у стилі бароко з елементами ренесансу. В інтер'єрах костелу збереглися фрески Еразма Фаб'янського, що за радянських часів і визначило його долю стати художнім музеєм.

Зараз в експозиції представлені зразки галицького іконопису і барочної скульптури, творчість класиків західноукраїнського живопису: Корнила Устияновича, Івана Труша, Ярослава Пстрака, Юліана Панькевича, Олекси Новаківського, Осипа Сорохтея, Олени Кульчицької, а також роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII століття.

Найціннішою частиною колекції вважаються шість скульптур видатного українського скульптора Івана Георгія Пінзеля.

Приватний музей родинних професій створений в Івано-Франківську в 2005 році журналістом Романом Фабрикою.

Експозиція розповідає про 150 різноманітних професій, якими займалася родина колекціонера протягом останніх 200 років. Серед них були пасічники, архітектори, ковалі, лікарі, будівельники, геологи, шахтарі, музиканти, агрономи, зоотехніки, вчителі, садівники та інші.

Представлені різноманітні професійні інструменти, пристрої, механізми та апарати - від плуга до комп'ютера.

Укріплений палац-замок у Станіславові (Івано-Франківську) був закладений в 1672 році засновником міста, галицьким старостою Андрієм Потоцьким як його резиденція та цитадель Станіславівської фортеці. До того резиденцією служив дерев'яний мисливський замок його батька Станіслава "Ревери" Потоцького.

Першим етапом будівництва керував архітектор Франсуа Корассіні, а після 1679 року - архітектор Шарль Бенуа. Замок складався з триповерхового палацу, оточеного оборонними валами та бастіонами, бічних службових споруд та парку в центрі замкового двору. Добре збереглася лише парадна палацова огорожа, що відокремлювала замок від міста, з в'їзною брамою, прикрашеною лицарськими символами.

У палаці Потоцьких бували польський король Ян ІІІ Собеський, трансільванський князь Ференц ІІ Ракоці та інші.

До теперішнього часу основний комплекс будівель втратив первісний вигляд, оскільки неодноразово перебудовувався та пристосовувався для потреб різних військових відомств. До 2004 року на території розташовувався військовий шпиталь. До останнього часу комплекс знаходився у приватній власності.

Наразі ініціативна група містян створила благодійний фонд "Простір Інноваційних Креацій "Палац", який залучає грантові кошти для відновлення історичної пам’ятки, планується створення музейно-виставкового комплексу. На впорядкованій території старовинної резиденції вже проводяться мистецьки акції, перформанси та інші заходи. В 2013 році завершилася реставрація в'їзних воріт, яким повернули автентичний вигляд.

З протилежного боку можна побачити залишки валів і бастіонів, на одному з яких встановлено монумент "Піднесення" з 3-метровою скульптурою Ісуса Христа (2001 рік).

Пам'ятник Адамові Міцкевичу в Івано-Франківську - один з двох пам'ятників видатному польському поету, встановленим в Україні до сторіччя від дня його народження (другий знаходиться у Львові).

Спочатку фігура була витісана з рожевого мармуру, мала висоту 2,3 метри. На постаменті польською мовою були вибиті слова: "Адамові Міцкевичу в століття від дня народження - громадяни міста Станіславова. 1898 рік".

Під час Першої світової війни пам'ятник було пошкоджено. У 1930 році було встановлено нову фігуру, цього разу відлиту з бронзи. Польську дошку замінили на нову: "Адам Міцкевич, 1798-1855". У такому вигляді пам'ятник зберігся донині.