Пам'ятки Києва

Майдан Незалежності - центральна площа Києва, символ свободи. Тут розгорталися головні події боротьби за незалежність України 1990-1991 років, "Помаранчевої революції" 2004 року, а також "Революції гідності" (Євромайдану) 2013-2014 років.

Площа почала формуватися лише в ХІХ столітті (раніше був пустир), а вже в 1876 році, коли сюди переїхала міська дума, площу почали називати Думською. Після війни була відбудована наново, називалася площею Калініна, потім - Жовтневої Революції (центральним елементом був пам'ятник Леніну, знятий з постаменту в 1991 році). Одним із символів є електронне табло на вежі Будинку профспілок.

Панорама площі відкривається з пагорба, де розташована колишня будівля Інституту шляхетних дівчат (1843 рік), що згодом служила приміщенням НКВС, потім - палацом з'їздів.

В 2000-2001 роках площу капітально реконструйовано (зникла "рулетка" - знаменитий київський фонтан, який був традиційним місцем зустрічей). З'явилася серія нових пам'яток: Монумент Незалежності, "Лядські ворота", Пам'ятник засновникам Києва, Козак Мамай та інші. У підземній частині споруджено торговий комплекс "Глобус", який тепер сусідить із "трубою" - підземним переходом, де збираються "неформали" всіх мастей.

Обговорюються проєкти реконструкції Майдану та створення меморіалу пам'яті героїв "Небесної сотні", які загинули під час акцій протесту в січні-лютому 2014 році.

Особняк лісопромисловця Семена Могильовцева на печерських Липках в Києві прозваний "Шоколадним будинком" за колір та фактуру зовнішніх стін.

Автором проєкту називають академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Унікальні інтер'єри виконані у різних художніх стилях (модерн, ренесанс, готика, бароко).

В радянський період будинок використовувався як житловий, потім як міський Палац одружень. До останнього часу перебувало в аварійному стані.

Нині "Шоколадний будинок" є філією Київської національної картинної галереї.

На домінуючому над Хрещатиком в Києві пагорбі, з якого відкривається найкращий краєвид на Майдан Незалежності, знаходиться колишня будівля Інституту шляхетних дівчат.

Будівля інституту зведена за проєктом архітектора Вікентія Беретті, була власністю Київського дворянського зібрання. Інститут давав загальну освіту, естетичне та етичне виховання, випускниці отримували право працювати виховательками в дворянських та купецьких родинах. Тут викладали Микола Костомаров, Олексій Ставровський, Віталій Шульгин, Микола Бунге, Микола Лисенко, Йосип Витвицький та інші. В інституті в різний час навчалися  Наталя Забіла, Олена Пчілка, Наталена Королева, сестри Тальберг (співачка й піаністка).

За радянської влади будинок займали різні установи, в тому числі НКВС УРСР. Пам'ятний хрест встановлено на честь репресованих українців, обговорюється створення музею.

В даний час будівля має статус Міжнародного центру культури і мистецтв (колишній "Жовтневий палац"), зал для глядачів використовується для проведення громадських і культурних заходів, в прибудові розмістився перший у Києві високотехнологічний кінотеатр "Кінопалац".

Перед входом - "Алея зірок", на яких розміщено імена видатних українців.

Помпезна будинівля Міністерства закордонних справ України на Михайлівській площі в Києві з'явилася в 1938 році на місці старовинної церкви Трьох Святителів.

Це була перша споруда урядового комплексу столиці УРСР, яку планували збудувати на просторі від Михайлівської до Софіївської площі. Для розчищення місця під урядову площу в 1934 році було знесено Михайлівський Золотоверхий собор, планувалося знесення Софії Київської.

Перший будинок для ЦК КП(б)У було збудовано за проєктом ленінградського архітектора Йосипа Лангбарда. Друга будівля-близня мала вирости на місці Михайлівського собору. Між ними передбачали розмістити гігантський пам'ятник Леніну. Реалізації цих варварських планів завадила війна. Німці будівлю не використовували. Після війни у ньому знову розмістився ЦК КПУ.

Нині це Міністерство закордонних справ України.

Пішохідний Парковий міст (Міст закоханих) над Алеєю Магдебурзького права в Києві з'єднує Хрещатий (Купецький) парк із Міським (Царським) парком.

Побудований у 1912 році за проєктом професора КПІ, відомого мостобудівника, "батька електрозварювання" Євгена Патона. У 1983 році проведено повну реконструкцію.

У народі Парковий міст прозвали Мостиком закоханих, оскільки це найпопулярніше у Києві місце для романтичних побачень, зізнань у коханні та пропозицій руки та серця. За традицією, закохані залишають на перилах любовні послання, пов'язують стрічки та вішають замочки на знак міцного кохання.

Також Парковий міст іноді називають "Чортовим мостом" або "Мостом самогубців" – нещасні часто обирали його для зведення рахунків із життям.

Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці - самотня обитель в урочищі Церковщина (Хутір Вільний) на виїзді з Києва Новообухівською трасою.

Виникнення в ХІ сторіччя пов'язують з ім'ям одного із засновників Києво-Печерської лаври преподобного Феодосія Печерського, який під час Великого посту таємно усамітнювався тут, у Гнилецьких печерах. Згодом у печерах було засновано Пречистенський Гнилецький монастир із підземною церквою, зруйнований у XIII-XV сторіччях.

У топоніміці збереглися назви: урочище Церковщина та село Ходосівка - спотворене Феодосіївка.

Знову відкрив печери Святий Інокентій тільки в XIX столітті, а в 1902 році при печерах засновано монастир Різдва Богородиці, який отримав назву "Скита Пречистої".

У радянські часи тут розмістили колонію для малолітніх, табір для військовополонених, потім лікарню, санаторій МВС (діє досі). Один із храмів був зруйнований, у приміщенні іншого влаштували актову залу.

Богослужіння у Церковщині відновлено в 1999 році під опікою Голосіївської пустині, відновлюється Миколаївська церква. Ченці проводять екскурсії до печер.

Мотузковий парк пригод Seiklar знаходиться на Лівому березі, у Дарницькому районі Києва, на території Парку партизанської слави.

Відвідувачі мають змогу подолати п'ять маршрутів різної складності, пересуваючись між деревами за допомогою мотузкового спорядження на висоті до 12 метрів та здійснюючи швидкісні спуски (до 30 кілометрів на годину!).

Перебуваючи на стежці, відвідувач пристебнутий до надміцного троса "лінія життя", який прокладено по всьому маршруту. Мотузковий парк розрахований як на підготовлених любителів екстремальних розваг, так і на новачків у світі активного відпочинку.

Планується відкриття двох дитячих стежок.

Перлина бароко - Андріївська церква - зустрічає відвідувачів Андріївського узвозу в Києві.

Церква закладена на місці Андріївського бастіону Старокиївської фортеці в 1744 році до приїзду Єлизавети I до Києва. За легендою, Святий Андрій Первозванний встановив на цьому місці хрест і передрік виникнення "вічного міста". Ймовірно, це єдина робота архітектора Франческо Бартоломео Растреллі, що збереглася в Україні. Багате внутрішнє оздоблення близьке до стилю рококо. З балюстради церкви відкривається мальовнича панорама Подолу.

В Андріївській церкві проводяться богослужіння ПЦУ - щоденні ранкові літургії, вечірні богослужіння, освячення води, хрещення, вінчання, інші обряди та духовні обряди. У ніч із суботи на неділю проводиться всенічна служба.

Музей "Андріївська церква" є сектором Національного заповідника "Софія Київська".

Резиденція Митрополитів Київських і всієї України на території Софійського монастиря у Києві заснована у 1722–1730 роках, за часів архієпископа Варлаама Ванатовича.

Добудована його наступниками, митрополитами Рафаїлом Заборовським та Тимофієм Щербацьким.

Триповерховий палац у стилі українського бароко поруч із Софією Київською зведений за участі архітекторів Йогана-Ґоттфріда Шеделя та Семена Антонова. Наприкінці XIX століття з західного боку зроблено прибудову та облаштовано балкон зі сходами, якими з другого поверху можна було спуститися в митрополичий сад.

В інтер'єрах митрополичих покоїв зберігся автентичний живопис XVIII століття, а також автентичні груби, облицьовані кахлями київського керамічного заводу Андржейовського. Серед оригінальних предметів інтер'єру XVIII-XIX століть: підлоговий годинник, бюро-циліндр, камін з червоного мармуру. Представлені стародруки старослов’янською та іноземними мовами XVI-XVIII століть.

З колишніми мешканцями Будинку митрополита знайомить галерея портретів з колекції Київської православної богословської академії Православної церкви України.

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Музей "Кам'яниця київського війта" розташований в Києві в найдавнішій зі збережених цивільних будівель Подолу, що зазнала безліч перебудов. Згідно з Державним реєстром нерухомих пам’яток України приміщення має назву - “Житловий будинок Яна Биковського (будинок Петра І)”.

За переказами, в 1706 році тут зупинявся Петро I, який керував спорудженням Печерської фортеці. Проте відомості щодо проживання тут російського царя документально не підтверджені.

Пізніше будинок належав київському війту Биковському, який утримував в ньому шинок. Потім тут розміщувався "будинок покори", парафіяльне училище, сирітський притулок.

Зараз приміщення займає Музей "Кам'яниця київського війта", що функціонує на правах підрозділу Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ". 

Експозиція музею досліджує історію середньовічної пам`ятки на розі вулиць Костянтинівської та Хоривої в контексті самоврядування та традицій благодійності в Києві. З найбільш цінних експонатів - рідкісна барочна ікона "Божа Матір з немовлям" XVIII століття.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.

Музей "Садиба на Кудрявці" (колишній музей Пушкіна) відкрито у Києві в двоповерховому будинку 1816 року, в якому в дитинстві жив письменник Михайло Булгаков.

Інтер'єри помешкання відтворюють атмосферу та репрезентують життя та побут міста першої половини ХІХ століття. Тут можна побачити меблі, тканини, фарфор, скло, бісерні вишивки, гравюри ХVIII-XIX століть та інші речі, що характерні для побуту тогочасного дворянства.

В основу експозиції лягла колекція "Пушкініана" дослідника Якова Бердичевського, який подарував її місту у 1987 році. Загалом представлено понад 1200 експонатів. Перлиною колекції є екземпляр журналу "Современник" (1836, том другий) з цензурним дозволом за підписом цензора Крилова. Не менш цінними є прижиттєві видання поета, такі як окремі розділи роману у віршах "Євгеній Онєгін", що видавалися так званими "зошитами" протягом семи років до виходу повного тексту твору в березні 1833 року.

Наразі колектив музею "Садиба на Кудрявці" працює над розробкою структури та наповненням нової експозиції, частково ведуться ремонтно-реставраційні роботи, яких вкрай потребує приміщення музею.

Музей у темряві "Третя після опівночі" у Києві – перший в Україні музейний заклад, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів.

Музейний простір площею 150 квадратних метрів відтворює на 5 локаціях типові місця з реального життя – вулицю, квартиру, парк, мистецьку галерею. Але все, що оточує відвідувачів, вони можуть сприймати лише на дотик, а також чути звуки та відчувати запахи.

Протягом 90-хвилинної екскурсії відвідувачам пропонують пройти всі 5 кімнат, переживаючі звичайні побутові ситуації, але не користуючись при цьому зором, що дає можливість дізнатись більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди.

Також музей пропонує екскурсії містом "Відчуй Київ" у супроводі незрячого гіда та онлайн-квест для дітей "5 чуттів", який у форматі гри допомагає дітям розвинути відчуття та емпатію.

У 2023 році відкрився музей "Третя після опівночі" у Львові.

Найбільша в Європі приватна колекція мотоциклів марки Harley-Davidson представлена в київському музеї "Харлі-Девідсон" (HD Museum Kyiv), що відкрився у 2019 році.

У колекції понад 20 моделей мотоциклів: ралійних, військових і цивільних. Зокрема, представлена одна з перших моделей Harley-Davidson X8A Single 1912 року, наймасовіший військовий мотоцикл Harley-Davidson WLA 45 1942 року, єдиний за всю історію марки скутер Harley-Davidson Topper H 1964 року, одна з перших комфортабельних туристичних моделей Harley-Davidson FLHT Electra Glide Standard 1968 року тощо. Деякі експонати чи не єдині в світі.

Також представлено багато артефактів, пов'язаних з історією Harley-Davidson та байкерською культурою в Україні.

Відвідування музею можливе тільки за попереднім записом.