Пам'ятки Хмельницької області

Городоцький краєзнавчий музей, заснований у 1969 році, після повної реконструкції 2016-2021 років став сучасним культурно-просвітницьким хабом та отримав назву "Городок-музей" або G-Museum.

На першому поверсі міститься філія музею органів внутрішніх справ, на другому – експозиції з історії Городоччини, на третьому – велика зала для виставок сучасних митців, на четвертому – лабораторія та зала з панорамою міста.

В основі концепції музейної експозиції лежить постать відомого вченого-мікробіолога, автора фундаментальних відкриттів у природознавстві кінця XIX – початку ХХ століть Сергія Виноградського, який був останнім поміщиком Городка. Представлена реконструкція інтер'єру робочого кабінету вченого та сучасної наукової лабораторії.

Також в експозиції можна побачити діораму "Сарматське море", дізнатися про геологію та природу Подільських Товтрів, роздивитися колекцію унікальних предметів трипільської культури, прослідкувати розвиток Городка від XIV до XX століття в історичних матеріалах, документах, фотографіях.

Частиною експозиції є аудіовізуальна інсталяція.

Залишки стародавнього Бакотського Михайлівського скельного монастиря, відомого з 1362 року.

При дослідженні келій і скельної монастирської церкви, що збереглися, було виявлено напис імовірно ХI сторіччя, в якому йдеться про заснування ігуменом Григорієм монастиря на честь Святого Михайла. Його вважають найстарішим на території Поділля. Був частиною великого давньоруського міста Бакота, яке згадується в XI-XIII сторіччях як найважливіший політико-адміністративний центр Дністровського Низов'я, потім Поділля, що входило до Галицько-Волинського князівства.

За легендою, під час нашестя татарської орди ченці, що сховалися в печерах, відмовившись зректися своєї віри, були замуровані живцем.

Відродженню монастирю в XIV сторіччі сприяли литовські князі Коріатовичі (Корятовичі), проте після повстання 1431 року Бакота втратила статус міста, а невдовзі з літописів зникли і згадки про монастир.

Населений пункт Бакота проіснував до 1981 року, коли під час будівництва Новодністровської ГЕС він був повністю затоплений водою. Обвал Білої гори в 1996 році знищив більшу частину печер із давньоруськими фресками. Нечисленні руїни Михайлівської церкви та залишки печер можна оглянути лише в одному місці на схилі гори.

Звідси відкривається захоплююча панорама Дністра.

Щороку на Маковея (14 серпня) у відродженому Бакотському Михайлівському скельному храмі при великому збігу людей відбуваються святкові богослужіння.

Унікальна Свято-Покровська церква-фортеця в Сутківцях - яскравий зразок середньовічного храму оборонного типу.

Збудована в XIV сторіччі як суто оборонна споруда на Кучманському шляху - одному зі шляху набігів татар. Архітектура нагадує західноєвропейські готичні замки. Після того, як у XV сторічі господар цих земель Федір Сутківецький (Сутківський) розпочав спорудження нового замку, старий було перебудовано на церкву Покрови Пресвятої Богородиці. На одному з дзвонів зазначена дата реконструкції - 1476 рік.

Будівля двоярусна: на першому поверсі розташовувався храм, а на другому - бойові ходи та бійниці. Середня частина храму була вкрита високим готичним двосхилим дахом з барочною баштою, а на передньому фасаді височіла висока дерев'яна дзвіниця.

Розбудова на початку XX століття надала Покровській церкві руських православних форм.

Нині ведеться реставрація із відновленням первісного виду. Відвідування є вільним, але бажано залишити пожертву на реконструкцію.

Стара фортеця Кам'янця-Подільського - одна з найвидатніших пам'яток фортифікаційного мистецтва України.

Входить до складу Кам'янця-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Зараз найчастіше використовується назва "Старий замок", хоча формально ця фортеця була замком (резиденцією феодала) лише на самому початку свого існування, за князів Коріатовичів (Корятовичів).

Потужний оборонний вузол на в'їзді в місто головною дорогою через міст над вузьким перешийком каньйону Смотрича був споруджений у XVI столітті на основі давньоруських укріплень ХІ-ХІІ сторічь. Стара фортеця складається з 11 веж: Папська (Кармалюкова), Ковпак, Тенчинська, Ляська (Білла), Денна, Нова (Велика) Західна, Мала Західна, Рожанка, Комендантська, Лянцкоронська вежа, Нова Східна. Башти з'єднані оборонними стінами, на території розташовані казарми та облоговий колодязь. Найдавніша з веж - Денна (можливо, побудована на фундаментах римських укріплень).

У XVII столітті було прибудовано земляні бастіони Нової фортеці, яка ефективніше протистояла вогню артилерії. Сила кам'янецьких укріплень вражала сучасників. Крилатою стала фраза турецького хана Османа, який у 1621 році підійшов до стін фортеці та запитав, хто так її так зміцнив. "Сам Бог", - відповіли хану. "Тоді нехай Бог її і бере", - відповів Осман, відводячи свої війська. Однак у 1672 році Кам'янець-Подільський таки був узятий приступом турецькою армією султана Магомета IV та козаками Петра Дорошенка.

В західному бастіоні фортеці реконструйовано сцену оборони, якою керував Миколай Потоцький та під час якої загинув Юрій Володийовський. Зі Старої фортеці тричі втікав із ув'язнення народний герой Устим Кармалюк. Папська вежа, в якій він утримувався, з того часу носить його ім'я, у ній влаштована експозиція. У східному бастіоні розміщено експозицію легкої метальної зброї.

Проводяться нічні екскурсії. Стара фортеця часто є декораціями численних фестивалів та історичних реконструкцій.

Будівлю польського магістрату було збудовано у центрі Кам'янця-Подільського після надання місту Магдебурзького права в 1374 році.

Ратуша Кам'янця-Подільського вважається найстарішою в Україні. Це основна цивільна споруда Старого міста. Складається з двоповерхової будівлі ради та восьмиярусної годинникової вежі. Спочатку будівля була готичною, але згодом на неї нашарувалися різні архітектурні стилі.

У розчищеній частині багаторівневих підвалів відкрито музей "Суд середньовічного Кам'янця" з експозицією знарядь тортур. На першому поверсі розташоване недороге кафе "Ратуша".

На другому поверсі розміщено Музей історії магдебурзького права та Музей грошей.

Руська брама - унікальна гідротехнічна фортифікаційна споруда Кам'янця-Подільського, що складала разом із Польською брамою систему для затоплення каньйону річки Смотрич у разі небезпеки.

Будівництво почалося приблизно в 1527 році. Ансамбль Руської брами складався з 8 веж, барбакана та оборонних стін, що їх з'єднували, довжиною 230 метрів, які повністю перетинали каньйон шириною 90 метрів. У місці перетину русла річки в стіні були шлюзи.

В XVI-XVII століттях внаслідок частих повеней прибережні укріплення Руської брами почали руйнуватися, і до кінця XVII – початку XVIII сторіччя обрушилися чотири вежі. Збереглася Годинникова, Надбрамна, Приворотна, Прибережна вежі та Барбакан.

Наразі проведено реставрацію. Частина приміщень Руської брами використовується як творча майстерня гончарів, планується створення культурно-ремісничого центру.

Живописний Старокостянтинівський замок на місці впадіння річки Ікопоть у Случ збудував у 1561 році волинський князь Василь-Костянтин Острозький для захисту краю від татар (тут проходив "Чорний шлях" татарських набігів).

Деякий час замок служив головною княжою резиденцією Острозького. З 1575 року замок жодного разу не був взятий нападом. Зокрема, в 1618 році він витримав облогу 30-тисячної татарської орди.

Замок оточував оборонний вал, від суші він був відокремлений ровом, що з'єднував русла двох річок. Стіни були укріплені п'ятьма вежами, оформленими у стилі ренесансу. На території була восьмиповерхова дерев'яна сторожова вежа-піраміда.

Збереглася напівкругла башта-донжон, князівський палац, домова церква, нижній ярус надбрамної вежі, фрагменти стін. Під палацом знаходяться підвали з колодязями-камерами, що ведуть до річки.

Замкова церква Святої Трійці, яка виконувала оборонні функції, відреставрована (належить Православній церкві України). Всередині збереглася частина фресок XVI століття, зокрема первісний герб князя Василя-Костянтина Острозького: восьмикінцева зірка, охоплена знизу півмісяцем.

На решті території комплексу ведуться археологічні розкопки та реставраційні роботи.

На базі замку Острозьких створено історико-культурний центр-музей "Старий Констянтинів". Проводяться екскурсії, можливе замовлення додаткових послуг.

Сутківецький (Сутківський) замок сьогодні - це єдина оборонна вежа, що збереглася, укріпленої резиденції роду Сутківецьких (Сутківських).

Будівництво регулярного баштового замку було розпочато Федором Сутківецьким у XV сторіччі на основі укріпленого кам'яною стіною городища XIV сторіччя. Він став опорною точкою південної оборонної лінії на Кучманському шляху - одному із шляхів вторгнення татар.

Прямокутний у плані замок мав 4 кутові вежі, вхід здійснювався через надбрамну вежу, від якої перекидався підйомний міст через рів. У 1567 році споруда сильно постраждала під час одного з татарських штурмів. В 1623 році новий господар Олександр Балабан провів реконструкцію, але до кінця XVII століття замок втратив оборонне значення і почав поступово руйнуватися.

До наших днів збереглася п'ятигранна східна вежа, фрагменти стін та валів. Планується реставрація та створення історико-культурного заповідника. Доступ вільний.

Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей представляє експозицію, присвячену всім етапам розвитку міста.

Музей розміщений у двоповерховому будинку XIX століття, в якому до 1917 року розташовувалося жандармське управління, потім ревком Старокостянтинова, штаб Богунського полку Першої Української Червоної дивізії та інші органи.

В експозиції представлено понад 5 тисяч експонатів.

Стильний особняк, в якому зараз розміщується Антонінівська селищна рада, було збудовано на початку XX століття за проєктом віденського архітектора Фердинанда Фельнера, автора Одеської опери.

Це одна з небагатьох дореволюційних будівель, що збереглися, в стилі модерн з використанням фахверку, якими була забудована площа перед парадною брамою палацу Сангушків-Потоцьких. Тут розташовувався гараж Потоцьких на 9 автомобілів та майстерні.

Нині відреставрований особняк є однією з найпомітніших та найпривабливіших архітектурних пам'яток селища.

Аріанська вежа в Тихомелі - унікальна пам'ятка сакральної архітектури, єдина подібна споруда в Україні.

Каплицю збудував місцевий землевласник Павло Кшиштоф Сенюта, який був послідовником християнського вчення аріан, яке вважалося єретичним. У XVI-XVII століттях аріанство було широко поширене у Східній Європі, і, зокрема, у Речі Посполитій. Аріани заперечували триєдину сутність Бога, тобто Святу Трійцю, стверджуючи перевагу Бога-Отця над створеним ним Богом-Сином – Ісусом Христом.

Розписана фресками каплиця зведена на кургані над могилою Павла Кшиштофа Сенюти, на місці давньоруського городища Тихомель. Пізніше каплиця служила вежею спорудженої тут фортеці. Збереглася у руїнах.

Грандіозний комплекс бернардинського монастиря височить на пагорбі трохи осторонь центру Ізяслава.

Будівництво було розпочато в 1596 році після Берестейської унії. Архітектор Якуб Мадлена чудово вписав оборонний монастирський комплекс у навколишній ландшафт. Головними спорудами були Михайлівський костел (1602 рік) та величезний келійний корпус (1610 рік), їх оточують 6-метрові стіни з в'їзною вежею та брамою.

Монастир постраждав під час Визвольної війни у 1648 році, але пізніше був відновлений та перебудований під керівництвом архітектора Паоло Фонтани.

За радянських часів приміщення обителі було перебудовано під в'язницю суворого режиму. Цю функцію споруду виконує й досі, тому огляд території неможливий.

Виставкова зала художнього відділу Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника розташована в сучасному центрі міста, на першому поверсі багатоповерхового будинку.

Заклад знайомить відвідувачів із творами сучасних митців України. Заповідник реалізує тут виставкові проєкти, проводить персональні та колективні художні виставки, організує концерти, майстер-класи, ярмарки виробів ручної роботи тощо.

Волочиський історико-етнографічний музей розташований у центрі міста. Експозиція розповідає про історію краю з найдавніших часів донині.

Галерея мистецтв художнього відділу Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розміщена у колишньому навчальному корпусі Духовної семінарії (XVIII століття) на площі Вірменський Ринок.

У православній семінарії Кам'янця-Подільського навчалися Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свидницький та інші.

В музейній експозиції представлені твори живопису, графіки та скульптури XVII-XX століть, а також колекція ікон різних релігійних конфесій.

У 2008 році відкрито кімнату-музей Годованця. Проходять тематичні виставки.