Пам'ятки Хмельницької області

Літня резиденція поміщика Ігнація Сцибор-Мархоцького в Отрокові збудована в XVIII столітті на основі споруд Отроківського замку, відомого з XVII сторіччя (можливо, замок був закладений ще в XIII-XIV сторіччях).

Це була найрозкішніша садиба з чотирьох, що належали магнату Сцибор-Мархоцькому – засновнику самопроголошеної Минковецької держави, яка існувала в 1793-1831 роках. Від середньовічного замку збереглися фрагменти стін та вежа. До комплексу також входить панський будинок, форум, тріумфальна арка, дендропарк.

За радянських часів у садибному будинку розміщувалася школа, а інші споруди садиби використовувалися у господарських цілях.

Наприкінці 2000-х років садибу Сцибор-Мархоцького придбав львівський підприємець Ігор Скальський. Він перетворив її на майданчик для проведення фестивалю лазерних шоу "Отроків", а згодом відреставрував частину приміщень та розмістив у них готельні номери, що мебльовані під старовину: із дерев’яною підлогою й стелею, дверима з кованими ручками й кам’яними стінами. 

Садибу з палацом та парком у Великому Жванчику заклав у 1868 році поміщик Ігнатій Хелмінський. У 1881 році до палацу прибудували вежу.

Після смерті господаря маєтку один із двох його синів Сигізмунд Хелмінський програв у карти поміщику Матвію Крупенському свою половину палацу. У 1902 році Крупенський викупив і другу частину будівлі, ставши повноправним власником маєтку.

Після жовтневого перевороту 1917 року Крупенський виїхав до Польщі. Селяни пограбували палац та спробували його спалити, проте зусиллями місцевого священика будівлю вдалося зберегти.

У 1953 році в приміщеннях садиби розмістився протитуберкульозний санаторій, який у 1972 році перепрофілювався у дитячий пульмонологічний санаторій. У перебудованій стайні розмістилася сільська школа.

В 2023 році за сприяння та при допомозі уряду Румунії приміщення палацу почали переплановувати під санаторій для дітей з обмеженими фізичними особливостями.

Сатанівська синагога є однією із найстаріших будівель міста. За однією версією, її звели в 1514 році, за іншою - в 1532 році.

Будівля синагоги оборонного типу в стилі ренесансу була частиною оборонної системи міста. Складається в плані з прямокутного об'єму головної зали і знижених приміщень, що примикають до неї. Перекрито напівциркульними склепіннями зі стрілчастими розпалубками. Стіни укріплені контрфорсами. Стародавня єврейська синагога опоясана рядами мушкетних та гарматних бійниць.

В часи Другої світової війни нацисти знищили єврейське населення Сатанова.

Збереглися господарські прибудови синагоги, всередині – велика зала, арон кодеш (шафа для зберігання священних книг), кілька старих написів. Арон-кодеш вирізаний з каменю і розфарбований у жовтий, блакитний та червоний кольори. Його створення датується XVII сторіччям.

У 2014 році завершено повну реконструкцію Сатанівської синагоги.

Сатанівський замок розташований у північній частині селища Сатанів на високому березі річки Збруч.

Замок збудований у XV сторіччі на місці більш ранніх укріплень XIV сторіччя польськими шляхтичами Одровонжами. В кінці XVI століття був розширений, отримав п'ятикутну у плані форму з кутовими п'ятигранними вежами. З середини до кінця XVII століття зазнавав руйнувань під час набігів татар та козацьких повстань. Одночасно з міськими укріпленнями Сатанова був відновлений в 1724 році. В гостях у великого коронного гетьмана Адама Сенявського в замку побував цар Петро I.

Частину замкових приміщень в кінці ХІХ століття було перебудовано під цукровий завод, який працював до кінці XX століття. В даний час від Сатанівського замку залишилися три п'ятигранні кутові вежі XVI сторіччя і більш давня кругла вежа, що стоїть окремо. Північна п'ятигранна вежа збереглася лише на рівні трьох ярусів. Товщина кам'яних стін – 1,5 метри. Загальна площа замку – близько 1,5 гектарів.

Свято-Георгіївська церква у Проскурові (нинішній Хмельницький) заснована в 1898 році як полкова церква 46-го Дніпровського піхотного полку.

Спочатку носила ім'я Святих Петра та Павла. Цегляний храм на території колишнього військового містечка споруджено за типовим проєктом у візантійському стилі, з одним верхом та триярусною дзвіницею, яка була прибудована у 1906 році.

Після приходу радянської влади храм опинився у запустінні. Лише в 1996 році церкву Святого Георгія було повернуто правславній церкві й відроджено з руїн. 10 квітня 2023 року парафія ухвалила перехід  до Православної церкви України. 

Дерев'яна церква Святого Миколая у Городищі збудована в 1914 році на місці стародавнього храму, відомого з 1569 року. Будівництво тривало протягом 3 років силами полонених австрійських солдатів.

Підземний хід поєднував Свято-Миколаївську церкву з монастирем Різдва Богородиці. При храмі діяла парафіяльна школа. Поруч знаходиться чудотворне джерело.

Перша дерев'яна Свято-Покровська церква була заснована в Полонному в 1720 році. В 1910 році поряд зі старою церквою було збуудовано новий дерев'яний храм - також дерев'яний, на кам'яному фундаменті. 

Першим священиком новозбудованого храму став протоієрей Миколай Матусевич, який прослужив тут до 1937 року. З приходом радянської влади він був репресований та відправлений на заслання до Колими, де й помер у 1940 році. Церкву закрили й облаштували в ній зерносховище, дзвіницю зруйнували. 

Богослужіння в Покровській церкві відновилися після Другої світової війни.

23 липня 2023 року громада Свято-Покровського храму проголосувала за перехід до Православної церкви України.

Свято-Преображенський жіночий монастир у Головчинцях – одна з найдавніших православних обителів Поділля.

Монастир заснований в 1540 році польовим гетьманом коронним Миколою Синявським. При Речі Посполитій був заселений Василіанами, в 1795 році повернутий православним.

Вперше Свято-Преображенський монастир було закрито радянською владою в 1923 році, на території було організовано притулок для безпритульних дітей. У роки Другої світової війни діяльність монастиря була ненадовго відновлена, але незабаром його знову було закрито. До 1996 року будівлі належали дитячому інтернату.

Нині Свято-Преображенський монастир відроджується: реконструйовано монастирський храм та житловий корпус, зведено нову дзвіницю, відбудовано ігуменський корпус, облаштовано богадельню та паломницький готель.

На території Свято-Преображенського монастиря знаходиться чудотворне Онуфріївське джерело, у храмі зберігається чудотворний образ преподобного Онуфрія Великого.

Свято-Троїцька церква заснована в Ярмолинцях в 1761 році коштом Павла Старжинського як католицький костел монастиря бернардинців.

У 1832 році монастир та костел було закрито, приміщення передано православній церкві. В 1835 році було завершено реконструкцію Троїцького храму, а в 1891 році збудовано нову дзвіницю. Також збереглися келії бернардинського монастиря.

Нині це Свято-Петро-Павлівський храм УПЦ московського патріархату.

Свято-Троїцький монастир під Сатановим починався з печер, що збереглися дотепер. Вхід туди знаходиться біля підніжжя монастирської скелі.

За переказами, монастир було засновано у ХІ сторіччі ченцем з Афона. Офіційно Свято-Троїцький монастир у Сатанівській Слобідці датується XVI-XVIII сторіччями. Спочатку монастир був дерев'яним. Кам'яні споруди з'явилися на початку XVII століття. До монастирського ансамблю входили Покровська церква, Миколаївська церква та Троїцька церква, дзвіниця та келії, в'їзна брама та огорожа. У 1744 році монастир перебудували у стилі бароко.

Нині із трьох монастирських храмів зберігся один, збудований на честь Святої Трійці. На північній стіні храму зберігся сонячний годинник із стародавнім подільським гербом - усміхнене обличчя, а внизу півколом розташовані цифри. На фасаді вежі-дзвіниці збереглася невелика скульптура святого Рохуса, покровителя хворих на чуму.

У різний час Свято-Троїцький монастир відвідували гетьман Богдан Хмельницький, російський цар Петро I, полководець Суворов.

З 1707 по 1793 рік Сатанівський монастир був греко-католицьким, в 1893 році став жіночим. З приходом радянської влади монастир було закрито, але у 1942 році, за німецької окупації, ненадовго відродився. Саме тоді з-під землі тут забило джерело з цілющою водою, почалося паломництво. Але у 1962 році монастир знову закрили, будівлі почали руйнуватися.

У 1989 році Свято-Троїцький монастир повернули православній громаді і розпочалася реставрація.

Синагога Бааль Шем Това реконструйована на тому самому місці, де в 1442 році була заснована перша синагога Меджибожа. Засновник хасидизму Бааль Шем Тов (Бешт) обрав її місцем служіння богу, коли приїхав до Меджибожу в 1740 році.

Синагога була знищена нацистами під час Другої світової війни. В точності відтворена в 2000-2004 роках за старими фотографіями та кресленнями зусиллями рабина Ісраеля Меїра Габая. Поруч – фундамент синагоги Баха.

Синагога ремісників у Хмельницькому – єдиний іудаїстський храм міста, що зберігся.

Невелика синагога була побудована в 1890 році у єврейському кварталі ремісників-пекарів, що навпроти нинішнього центрального продуктового ринку.

За радянських часів у будівлі синагоги ремісників розміщувалася спортивна школа гімнастики. На початку 1990-х років синагогу повернули єврейській громаді Хмельницького, зараз вона чинна.

Сквер імені Тараса Шевченка – улюблене місце відпочинку мешканців Хмельницького.

До ХІХ століття тут був дубовий гай на околиці старого Проскурова. В 1824 році на місці гаю утворили торгову площу, частину дерев вирубали. Певний час площа використовувалася як військовий плац 46 Дніпровського піхотного полку. В кінці ХІХ століття на цьому місці вирішили створити міський сад, площу стали засаджувати деревами.

Декоративні чагарники висаджені в 1960-1980 році, тоді ж збудовано кінотеатр. Паркова зона площею 5 гектарів має регулярне планування. Головним композиційним вузлом є площа із пам'ятником Тарасові Шевченку (1992 рік).

Сквер імені Тараса Шевченка прикрашають химерні металеві скульптури, створені сучасним художником Миколою Мазуром.

Славутський історичний музей засновано у статусі народного в 1967 році. Тоді експозиція була присвячена партизанському руху.

Нинішня оригінальна двоповерхова будівля побудована для музею в 1985 році. В Славутськьому історичному музеї представлено кілька археологічних знахідок, відкрито експозицію, присвячену княжій родині Сангушків.

Велика експозиція висвітлює період Другої світової війни. Зокрема, представлені матеріали про Голодомор, репресії та депортації 1930-х років.

2025 року в підвальному приміщенні старовинних торгових рядів за кілька кварталів від музею відкрилася нова експозиція "Підземелля Старого ринку".

Собор Різдва пресвятої Богородиці - найстаріша кам'яна будівля в Хмельницькому.

Храм у стилі класицизму побудований на місці першої православної церкви Проскурова, заснованої у XVIII сторіччі, яка згоріла в 1822 році. Головною святинею була чудотворна ікона Божої Матері зі срібним вінцем.

В 1937 році собор Різдва Богородиці було закрито, приміщення використовувалося як склад. Нині храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.