Пам'ятки Хмельницької області

Хмельницький обласний художній музей (ХОХМ) розташований у колишній будівлі банку (1903 рік).

Колекція музею налічує 8 тисяч мистецьких творів сорока сучасних художників. Усі твори мають яскраве національне забарвлення - від сюжетних мотивів та традиційного елемента у художній формі, до колористичної структури. Зокрема, постійно діє виставка робіт художника Георгія Верейського. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

При музеї працює художній салон та галерея моди "Арт-подіум".

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква з дзвіницею знаходиться в передмісті Кам'янця-Подільського Карвасари на вузькій прибережній смузі на річці Смотрич, під мурами Старого замку.

Церква збудована в XVIIІ сторіччі на місці храму, що існував в XVII столітті. Фундамент церкви складений із каменю-вапняку. Сама церква – тризрубна, одноголова з ганком та ризницею з північного боку та прибудованою із заходу дзвіницею.

Хрестовоздвиженська церква є яскравим твором подільської школи народної дерев'яної архітектури.

Церква святого Іоанна Богослова у Требухівцях поряд з Меджибожем збудована в 1812-1818 роках на місці більш давнього дерев'яного храму.

Хрестова в плані церква з дзвіницею, що розташована окремо, виконана в стилі класицизму.

За радянської влади було закрито. Наразі належить УПЦ московського патріархату.

Основною архітектурною пам'яткою Старого Острополя є Преображенська церква – пам'ятка архітектури національного значення.

Кам'яна церква Преображення Господнього є ротондою з прямокутним у плані притвором, перекритою складною системою склепінь, що спираються на чотири пілони і стіни.

У декоративному оформленні фасадів та інтер'єрів застосовані елементи класицизму. Верхня частина змінена в результаті недобросовісної реконструкції.

З травня 2022 року належить громаді Української православної церкви.

Греко-католицький монастир Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському заснований в 1722 році ченцями-василіанами.

Вперше православна Троїцька церква згадується в 1582 році. Ймовірно, що у цьому місці існував древній храм XIII-XIV сторічь. За часів турецького панування церкву було перетворено на мечеть, а після відходу турків вона перейшла до греко-католиків і стала соборною. Після приєднання Поділля до російської імперії уніатські монастирі були передані православним.

У 1836 році до монастирського корпусу було прибудовано двоповерховий кам'яний флігель з теплою церквою Антонія та Феодосія Печерських, а у 1855 році було закінчено реконструкцію Троїцької церкви з наданням їй православних форм.

За радянських часів храм було повністю зруйновано. В останні роки Троїцька церква була відновлена на розчищених фундаментах силами монахів-василіан.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Старокостянтинові в 1807 році на місці дерев'яного православного храму, відомого з 1687 року.

Це єдина культова споруда епохи зрілого класицизму, що збереглася в місті.

За радянських часів храм Різдва Богородиці був єдиним діючим у Старокостянтинові.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Славуті споруджена в 1819 році коштом парафіян і за участі князя Євстахія Сангушка.

Виконана в стилі українського бароко, розписана за образом київського Володимирського собору.

Пізніше храм було розширено, поруч збудували будинок священика, будинок псаломника, просфорню.

Дерев'яна церква святого Архангела Михаїла у Зінькові побудована в 1769 році. Храм тризрубний, на кам'яному фундаменті. Зруби в плані грановані, однакові по висоті, об'єднані за допомогою великих арок у єдиний простір. Заломи мають гонтове покриття. Над західною частиною влаштовані різьблені хори. Також збереглися орнаментальні розписи.

Під час реконструкції 2007 року зникла дерев'яна прибудова, через яку заходили до храму. Стара дерев'яна дзвіниця не збереглася, на її місці споруджено нову з цегли.

Неподалік – старий пам'ятний хрест (середини XIX століття). Територія відрізняється доглянутістю та великою кількістю зелених насаджень.

З вершини пагорба, де розміщена Свято-Михайлівська церква, відкривається краєвид на село та руїни Зіньківського замку.

Церкву Св. Георгія на Польських фольварках у Кам'янці-Подільському було зведено у другій половині ХІХ століття.

Церква виконана у стилі давньоруських культових споруд та характерна для русько-візантійського спрямування в архітектурі ХІХ століття.

Розташування нового православного храму у Кам'янці-Подільському було обрано таким чином, щоб парафіяни католицького Петропавлівського кафедрального костелу, виходячи зі свого храму, крізь дверний отвір бачили у перспективі православну церкву.

Будівництво Георгіївського храму почалося під наглядом єпархіального архітектора Антона Островського, а в 1854 році нагляд взяли на себе архітектор Микола Кулаковський та подільський губернський архітектор Микола Корчевський.

В ансамблі міського пейзажу церква чітко виділяється білими стінами та блакитно-синіми куполами.

Церква Святої Параскеви П'ятниці входить до ансамблю садиби палацово-паркового комплексу в Самчиках.

Побудована в 1771 році Казимиром-Франциском Хоєцьким як костел католицького маріанського монастиря. В 1789 році, коли Хоєцькі втратили право власності на Самчики, нові господарі Любомирські перетворили костел на греко-католицьку церкву, а в 1837 році її освятили вже як православний храм Параскеви П'ятниці.

В інтер'єрах збереглися старовинні розписи, різьблення по дереву. Кам'яна дзвіниця раніше була склепом-усипальницею Хоєцьких.

Церква-ротонда святого Іоанна Богослова у Шатаві збудована в 1839-1862 роках поміщиком Рациборівським, після того ієрей Скворцов, який інспектував подільські церкви, категорично заборонив використовувати старий шатавський храм, об'єднавши прихід із маківським.

Незабаром біля старого цвинтаря з'явився дивний круглий фундамент. Будівництво незвичайної церкви тривало 23 роки. Храм Іоанна Богослова є ротондою, внутрішні колони якої розміщені по колу і об'єднані арками, підтримуючи циліндричний світловий барабан з куполом. Обхідна галерея має пласке перекриття. Стрілчасті вікна виконані у стилі неоготики. Під карнизом верхньої частини храму розміщується декоративна смужка із рослинним орнаментом.

За легендою, за часів радянсько-української війни тут вінчався Нестор Махно.