Пам'ятки Львівського району

Хресна дорога у Львові – це архітектурний комплекс, який відтворює основні моменти страждань Ісуса Христа.

Розташована на північному схилі гори Високий Замок. Складається із 15 стацій (стоянь) зі скульптурами, виготовленими архітектором Богданом Гретчаком у 2010-2013 pоках.

До комплексу Хресної дороги також входить печерний храм, над яким встановлена ​​постать Богородиці, а також джерело Діви Марії.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця.

Знаходиться у двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя.

Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття.

Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі.

Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького створено у колишній оселі художника у Львові. Розташований в будинку, спорудженому 1891 року за проєктом Густава Бізанца.

Визначний український графік ХХ століття Леопольд Левицький вважається одним із піонерів українського графічного дизайну та реклами. Його музей засновано у 1984 році з ініціативи дружини художника Гені Левицької.

Експозиція в трьох кімнатах висвітлює творчі здобутки художника у графіці та живописі, а й відтворює особливе середовище львівської інтелігенції, в якому він жив і творив.

Музей Леопольда Левицького є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у Львові в будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року.

Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики.

В 1907 році її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший на Заході Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова.

Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника.

Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття.

Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові.

Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі.

Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування.

Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла в місті Комарно побудована в 1754 році.

Один із найкращих зразків галицької школи народної архітектури. Тризрубний триголовий храм пережив кілька реконструкцій, остання з яких, проведена у 1965-1967 роках під керівництвом архітектора Івана Могитича, повернула йому первісний вигляд.

Цікавою особливістю Михайлівської церкви є східний зруб із архаїчними крихітними нішами з півночі та півдня. В інтер'єрі – монументальний живопис XVIII сторіччя.

На захід від церкви розташована триярусна дзвіниця з шатровим завершенням, нижній ярус якої оточений піддашшям на кронштейнах оригінальної конструкції.

Поруч розташований новий мурований храм Святого Архангела Михайла (1910 рік).

Церква Архістратига Михаїла у Підберізцях під Львовом збудована у 1891-1892 роках за проєктом відомого архітектора Івана Левинського.

Хрещатий у плані храм зведено у неовізантійському стилі. За сприяння митрополита Андрея Шептицького у 1907-1910 pоках інтер'єри були оформлені чудовим монументальним живописом роботи відомого художника Михайла Сосенка в стилі українського модерну.

Михайлівська церква у Підберізцях належить до Православної церкви України.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у Городку збудована в 1633 році на місці, де раніше стояв дерев'яний храм, перенесений сюди у 1547 році з передмістя.

У 1869 році стіни по периметру укріпили похилим кам'яним цоколем, а з північного боку влаштували потужні контрфорси. У 1880-х роках дерев'яні бані були замінені кам'яними. Пізніше до північної стіни прибудували каплицю. У 1950-х роках у храмі було споруджено іконостас.

Сучасний вигляд Благовіщенська церква отримала в результаті численних перебудов. Останню реставрацію здійснили в 1938 році.

Як пам'ятка архітектури, Благовіщенська церква у Городку є чудовим зразком ренесансної архітектури в Україні.

Належить до Української греко-католицької церкви.

Унікальна церква Зіслання Святого Духа в Потеличі – один із найдавніших дерев'яних храмів України. Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Святодухівська церква збудована в Потеличі у 1502 році місцевими гончарами на місці ще давнішого храму святих Бориса та Гліба. Церква тризрубна, двоголова, з навісом на випусках вінців та кронштейнах. Центральний зруб перекритий шатровим верхом з одним заломом, східний - восьмигранним верхом із ліхтариком та верхівкою, бабинець накритий скатним дахом. Західні та південні двері прикрашені кованими петлями художньої роботи. Ковані ґрати вікон виконані під час ремонту в 1736 році.

В інтер'єрі - монументальний живопис 1620-х років.

Церква Покрови Пресвято́ї Богородиці збудована у Львові в 1745 році в стилі пізнього бароко.

Свого часу служила другим храмом католицького монастиря тринітаріїв, потім була парафіяльним та єзуїтським костелом.

Нині це Свято-Покровський собор Православної церкви України.

Церква Преображення Господнього у Грімному відома з 1471 року.

У нинішньому вигляді дерев'яний Преображенський храм збудовано в 1777 році.

Триярусний різьблений іконостас зберігся з XIX століття. Інтер'єри розписані олією.

Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа збудована у Львові в 1875-1898 роках за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича на місці колишнього костелу Святої Трійці та монастиря тринітаріїв.

У 1783 році орден тринітаріїв було скасовано австрійською владою, а монастирські будівлі передані університету. Згорілі під час бомбардування міста в 1848 році університетські будівлі тривалий час стояли в руїнах. На їхньому місці було вирішено звести Преображенську церкву. У декоруванні церкви брали участь відомі львівські живописці та скульптори Андрій Коверко, Теофіл Копистинський, Михайло Осінчук, Антін Пилиховський, Тадей Попель, Леонард Марконі. Урочисте посвячення церкви відбулося у 1906 році.

Після заборони радянською владою греко-католицької церкви, тривалий час храм перебував під юрисдикцією московського патріархату РПЦ,

У жовтні 1989 року Преображенська церква стала першою в Україні святинею, яка була повернута віруючим Української греко-катоицької церкви.

Церква преподобної  Параскеви у Зубрі збудована у 1833 році як костел Святого Архангела Михаїла на місці старого католицького храму, відомого з початку XVIII сторіччя, коли абсолютну більшість населення села складали католики.

Після Другої світової війни храм, переосвячений греко-католиками, передали православній громаді, проте в1990 році він повернувся під юрисдикцію Української греко-католицької церкви.

Церква Пресвятої Трійці у Щирці заснована в XVI сторіччі. У першій половині ХІХ століття перебудована та набула сучасного вигляду.

Складена з вапняку, однонефна. Західний фасад завершено високим щипцем, прикрашеним з боків декоративними вазами. Покрита скатним дахом, завершеним у центрі сигнатуркою. Нерозчленовані поверхні стін пожвавлені рідко розставленими напівциркульними віконними і дверними отворами.

За радянських часів тут розташовувався музей атеїзму.

Троїцька церква належить до нечисленних творів галицької школи архітектури XVI сторіччя.

Дзвіниця дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, каркасної конструкції, завершена наметом. З півдня та сходу спирається на кам'яну огорожу з вапняку.

Комплекс оборонної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збудований у XIX столітті на основі фортифікаційних споруд Щирецького замку на Золотій (Церковній) горі.

З XVI сторіччя збереглася надбрамна кам'яно-дерев'яна башта-дзвіниця, кам'яна огорожа з бійницями та кутова оборонна башта. Це одні з небагатьох збережених споруд, характерних для української кам'яної архітектури 15-16 століть.

Під час військових дій 1915 року церква Різдва Богородиці сильно постраждала - був повністю знищений купол. Була відреставрована в 1934 році за проєктом архітектора Лева Левинського.

В інтер'єрі храму зберігся монументальний живопис. Усі споруди на Замковій горі утворюють єдиний архітектурний ансамбль оборонного типу.