Пам'ятки Черкаського району

Свято-Покровський собор – головний православний храм Сміли.

Будівництво кам'яної церкви почалося тут у 1859 році коштом видатних меценатів графів Бобринських.

Смілянський Покровський храм у візантійському зводився за планом Петербурзької Благовіщенської лайбгвардії кірасирського полку церкви, але має більші розміри і лише один центральний купол.

Свято-Троїцький кафедральний собор відновлений у Черкасах в 1991 році поряд із Замковою горою, на якій раніше знаходився головний православний храм міста.

Дерев'яна козацька Троїцька церква в Черкасах була збудована в 1671 році. Неодноразово перебудовувалася. Кам'яний храм було споруджено в 1863 році на території колишнього Черкаського замку.

У 1961 році Свято-Троїцький храм було знесено, оскільки на цьому місці розпочиналася споруда меморіального комплексу "Холм слави".

Троїцький собор відновили в 1990-х роках, але його довелося перенести в інше місце, прибудувавши до однієї з будівель на площі Слави. Належить Православній церкві України.

Смілянський краєзнавчий музей розташований у будівлі філії Санкт-Петербурзького позичкового банку, збудованого в 1909 році в стилі провінційного модерну.

Основні фонди музею налічують понад 3,5 тисячі одиниць зберігання. В експозиції представлені картографічні матеріали ХІХ-ХХ століття; експонати, які розповідають про сім'ю колишніх власників міста графів Бобринських; археологічні знахідки, зроблені на Наддніпрянщині.

Серед унікальних експонатів – скринька роботи італійських ювелірів XVIII століття, висячий замок середини ХІХ століття тощо.

Незвична з архітектури Спасо-Преображенська церква була збудована в Мошнах у 1830-1840 роках міським архітектором Одеси Джорджо Торрічеллі на замовлення графа Михайла Воронцова.

Тим, хто бачив Воронцовський палац в Алупці, відразу стане зрозумілою архітектурна спорідненість кримського палацу та сільського православного храму. Фахівці визначають цей стиль як романтичну суміш тюдорівської готики та східних мотивів.

Преображенська церква – храм унікальний. Незважаючи на східний декор, у будівництві дотримано принципів православної "хрестовокупольності". Бічні гілки хреста сильно укорочені, а центральна, навпаки, подовжена. За модою ХІХ століття, вона з'єднує храм із 39-метровою дзвіницею в єдине ціле. Над середохрестям - найбільший, по-східному плескатий купол. Особливу чарівність споруді надають численні витончені вежі, які разом зі стрілчастими вікнами роблять високу чотирикутну дзвіницю готичною.

Суботівський історичний музей розташований на замчищі родового маєтку гетьмана Богдана Хмельницького в Суботові.

Маєток заснував у 1616 році батько гетьмана Михайло Хмельницький (Хміль). Після смерті батька Богдан Хмельницький успадкував маєток та збудував тут свою укріплену резиденцію з оборонним валом, фортечною вежею та Іллінською церквою, яка також відігравала роль фортифікаційного елемента фортеці.

В 1648 році, під час відсутності господаря, суботівський маєток захопив чигиринський підстароста Данило Чаплинський, до смерті запоров малолітнього сина Хмельницького та силою заволодів його нареченою Мотроною (Геленою), що стало поштовхом до повстання козаків під керівництвом Богдана Хмельницького.

Керуючи козацькою державою з Чигирина, Хмельницький часто жив у Суботові. Через кілька років після смерті гетьмана маєток був зруйнований поляками, фортеця знищена. Зберігся фундамент фортечної вежі, над яким зведено павільйон. Реконструйовано дерев'яну сторожову вежу та в'їзну браму садиби.

Музейний комплекс також включає дві садиби кінця ХІХ – початку ХХ столття "Українська хата", в одній із яких відтворено інтер'єр майстерні гончаря. На замчищі встановлено козацьку гармату.

"Три криниці" в Суботові - колодязі, що збереглися з часів Богдана Хмельницького, що постачали водою козацький шпиталь. Знаходяться на дні глибокої балки на південно-західній околиці села.

За легендою, викопані трьома козаками на місці джерела, водами якого зцілив їх після поранення місцевий старець.

Вважається, що смак води з кожної криниці дещо відрізняється від інших.

Старовинний православний Троїцький Мотронинський монастир у Холодному Яру розташований на місці давньоруського городища та ще більш давніх скіфських поселень (збереглися скіфські вали).

За легендою, за часів Ярослава Мудрого тут стояла фортеця княжого воєводи Мирослава. Повертаючись із походу на печенігів в 1036 році, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці, яку доручив своїй дружині Мотроні. Атакувавши фортецю під виглядом ворогів, Мирослав був випадково вбитий самою Мотроною. Дізнавшись про те, що сталося, Мотрона прийняла чернецтво і заснувала монастир, який назвали її ім'ям.

Офіційно датою заснування Мотронинського монастиря прийнято вважати 1198 рік, коли в Симеонівському літописі згадується переяславський єпископ Павло, який у Мотронинському монастирі заклав церкву Іоанна Предтечі. В 1568 році почалося відродження обителі після монголо-татарського руйнування, вона опинилася під заступництвом козацтва.

В XVIII сторіччі Мотронинський монастир став одним із центрів боротьби проти унії, а також оплотом гайдамацького руху. В 1768 році 3 тисячі гайдамаків отримали тут благословення на боротьбу з польською шляхтою, з чого почалася Коліївщина. Ці події описані в поемі "Гайдамаки" Тараса Шевченка, який побував у монастирі в 1845 році. У період Української революції у 1919-1922 роках Мотронинський монастир слугував опорним пунктом повстанських загонів Холодноярської республіки

Збереглася Троїцька церква, збудована в 1727 році та реконструйована в 1805 році. Келійний корпус зведено останніми роками. Встановлено пам'ятний хрест на могилі сотника Івана Компанійця.

Від входу в монастир починається спуск до чудотворного джерела Святого Онуфрія. Поруч знаходиться Гайдамацький (Монастирський) став, у якому гайдамаки освячували зброю.

Успенський (Геогіївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем. Тип за архітектурою близький до київських церков - Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

З року заснування Георгіївської (Успенської) церкви прийнято вести офіційний літопис Канева, хоча місто існувало і раніше. Класичний зразок візантійської архітектури.

В 1185 році біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. В 1587 році тут було поховано страченого у Львові козацького ватажка Івана Подкову. Зруйнований турками в XVII столітті храм було відновлено в 1805 році, а у 1861 році звідси вирушила на Чернечу гору похоронна процесія із привезеним із Санкт-Петербурга прахом поета Тараса Шевченка.

Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

У сусідньому будинку колишньої василіанської школи зараз знаходиться Музей народного декоративного мистецтва, який раніше займав приміщення храму.

Поруч встановлено пам'ятник преподобному Макарію Каневському, який у XVII столітті був настоятелем Канівського монастиря та загинув під час турецької навали.

Дерев'яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори в Каневі відновлена в 2014 році до 200-річчя від дня народження Тараса  Шевченка.

Покровська церква існувала на цьому місці в XVII-XVIII століттях. Була духовним центром Канівського Свято-Покровського православного монастиря, який дав назву урочищу та Чернечій горі. Монастир був знищений поляками в 1776 році, проте греко-католики зберегли храм і перенесли його до зруйнованого на той час Успенського собору. Там його замалював видатний французький художник Жан-Анрі Мюнц. Малюнок Мюнца став основою проєкту реконструкції Покровської церкви. ЇЇ також називають Тарасовою церквою.

Перед храмом розташований козацький меморіал.

Церкву Успіння Пресвятої Богородиці у Медведівці збудовано в 1860-1864 роках коштом київського цивільного губернатора Івана Фундуклея, який володів Медведівкою у XIX столітті.

Храм одноверхий, хрестовий у плані. Зовнішність його близька до стандартної єпархіальної архітектури, проте при цьому відрізняється деякими рисами модерну.

Успенська церква в Медведівці - пам'ятка архітектури ХІХ століття місцевого значення.

Будівля Черкаської обласної філармонії збудована в центральній частині Черкас у 1955 році, на місці дореволюційного готелю. Фасад добудовано в 1961 році.

За акустичними даними зал Черкаської філармонії посідає третє місце в Україні.

У 1957 році при філармонії було організовано відомий Черкаський державний заслужений український народний хор, який згодом став лауреатом республіканського конкурсу творчих колективів та ІІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентіві, лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

Черкаський академічний театр ляльок розташований у центральній частині міста, у будівлі, яка є пам'яткою архітектури ХІХ століття.

Будівля належить до так званих "зразкових будинків", автором яких був архітектор Луїджі Руска. На початку ХІХ століття він випустив альбом "Зразкові фасади", за якими велася забудова багатьох українських міст. З моменту побудови збереглися не тільки стіни та перекриття, а й столярня, і навіть фурнітура з вензелями фірми "М. і Г. Бабашов. 1850".

З 1970-х років будинок перейшов у розпорядження театру ляльок. Торцеву сторону будівлі прикрашає мозаїка із героями дитячих казок.

Черкаський зоопарк знаходиться у південно-західному районі міста Черкаси.

На території загальною площею 4 гектари росте велика кількість зелених насаджень, багато рослин належать до рідкісних видів.

У Черкаському зоопарку міститься понад 200 видів тварин, загальна чисельність яких сягає близько 500 особин (включаючи птахів, плазунів, рептилій). Серед представників тваринного світу у зоопарку є: двогорбий верблюд, лама, бізон, африканський лев, бурий ведмідь, вовк, рись, павіан та інші. Птахи представлені такими видами як: фазан золотий, страус Ему, білоголовий сип, лебідь-шипун, звичайний павич, мандаринка.

В останні роки збудовано нові вольєри для копитних, хижих тварин, мавп, проведено реконструкцію старих непристосованих приміщень, значно впорядковано територію.

Черкаський обласний краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі, збудованій у 1985 році в історичному центрі міста, поряд із Пагорбом слави (Замковою горою). Проєкт розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко.

В 30 залах розміщено розділи природи краю, археології, етнографії, історії краю ХІV - початок XX століття, а також нової та новітньої історії з 1917 року до сьогодення. Загалом представлено 12 тисяч експонатів.

Тут зберігаються козацькі прапори та копія першого листа Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з проханням про допомогу у війні з Польщею, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.

Представлені інші рідкісні предмети козацьких часів, у тому числі пічні кахлі ІІ половини XVII століття з рельєфним сюжетом "Три мушкетери" та написом "Жолдак".

Черкаський обласний художній музей розташований у приміщенні колишнього міськкому комуністичної партії, яке було звільнене після серпневих подій 1991 року.

Експозицію сформовано з колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових, які були передані в 1918 році Черкаському історико-педагогічному музею імені Тараса Шевченка.

Відділ декоративно-ужиткового мистецтва знайомить із народним мистецтвом середнього Подніпров'я. У другому розділі представлено іконопис ХVII-ХIХ століть, прекрасний портретний живопис XVIII - початку XX століття.