Пам'ятки Черкаського району

Дерев'яна Свято-Троїцька церква збудована в Сунках в 1864 році, коли селом володіла Софія Раєвська, донька знаменитого генерала Миколи Раєвського.

В 1937 році храм було закрито радянською владою та переобладнано під колгоспне підсобне приміщення, тоді ж було знято куполи. Церква відродилася в 1941 році під час німецької окупації і з того часу служби в ній не припинялися.

На подвір'ї Троїцької церкви похована княгиня Ганна Яшвіль (Орлова), онука генерала Раєвського. Є ще один старіший надгробок, але написи на ньому стерлися.

Свято-Троїцька у Млієві розташована поряд із садибою Симиренків. Побудована в 1858 році сім'єю Симиренків як родова усипальниця.

За радянської влади храм був перетворений на сільський клуб.

Нині церква діюча. Належить до Православної церкви України.

Свято-Троїцький кафедральний собор відновлений у Черкасах в 1991 році поряд із Замковою горою, на якій раніше знаходився головний православний храм міста.

Дерев'яна козацька Троїцька церква в Черкасах була збудована в 1671 році. Неодноразово перебудовувалася. Кам'яний храм було споруджено в 1863 році на території колишнього Черкаського замку.

У 1961 році Свято-Троїцький храм було знесено, оскільки на цьому місці розпочиналася споруда меморіального комплексу "Холм слави".

Троїцький собор відновили в 1990-х роках, але його довелося перенести в інше місце, прибудувавши до однієї з будівель на площі Слави. Належить Православній церкві України.

Смілянський краєзнавчий музей розташований у будівлі філії Санкт-Петербурзького позичкового банку, збудованого в 1909 році в стилі провінційного модерну.

Основні фонди музею налічують понад 3,5 тисячі одиниць зберігання. В експозиції представлені картографічні матеріали ХІХ-ХХ століття; експонати, які розповідають про сім'ю колишніх власників міста графів Бобринських; археологічні знахідки, зроблені на Наддніпрянщині.

Серед унікальних експонатів – скринька роботи італійських ювелірів XVIII століття, висячий замок середини ХІХ століття тощо.

Незвична з архітектури Спасо-Преображенська церква була збудована в Мошнах у 1830-1840 роках міським архітектором Одеси Джорджо Торрічеллі на замовлення графа Михайла Воронцова.

Тим, хто бачив Воронцовський палац в Алупці, відразу стане зрозумілою архітектурна спорідненість кримського палацу та сільського православного храму. Фахівці визначають цей стиль як романтичну суміш тюдорівської готики та східних мотивів.

Преображенська церква в Мошнах – храм унікальний. Незважаючи на східний декор, у будівництві дотримано принципів православної "хрестовокупольності". Бічні гілки хреста сильно укорочені, а центральна, навпаки, подовжена. За модою ХІХ століття, вона з'єднує храм із 39-метровою дзвіницею в єдине ціле. Над середохрестям - найбільший, по-східному плескатий купол. Особливу чарівність споруді надають численні витончені вежі, які разом зі стрілчастими вікнами роблять високу чотирикутну дзвіницю готичною.

Старий міст в урочищі Надеждівка неподалік Мельниківки та Ротмістрівки, за деякими даними, побудований німцями під час Другої світової війни.

Також є припущення, що це залишки старої панської садиби.

Суботівський історичний музей розташований на замчищі родового маєтку гетьмана Богдана Хмельницького в Суботові.

Маєток заснував у 1616 році батько гетьмана Михайло Хмельницький (Хміль). Після смерті батька Богдан Хмельницький успадкував маєток та збудував тут свою укріплену резиденцію з оборонним валом, фортечною вежею та Іллінською церквою, яка також відігравала роль фортифікаційного елемента фортеці.

В 1648 році, під час відсутності господаря, суботівський маєток захопив чигиринський підстароста Данило Чаплинський, до смерті запоров малолітнього сина Хмельницького та силою заволодів його нареченою Мотроною (Геленою), що стало поштовхом до повстання козаків під керівництвом Богдана Хмельницького.

Керуючи козацькою державою з Чигирина, Хмельницький часто жив у Суботові. Через кілька років після смерті гетьмана маєток був зруйнований поляками, фортеця знищена. Зберігся фундамент фортечної вежі, над яким зведено павільйон. Реконструйовано дерев'яну сторожову вежу та в'їзну браму садиби.

Музейний комплекс також включає дві садиби кінця ХІХ – початку ХХ столття "Українська хата", в одній із яких відтворено інтер'єр майстерні гончаря. На замчищі встановлено козацьку гармату.

"Три криниці" в Суботові - колодязі, що збереглися з часів Богдана Хмельницького, що постачали водою козацький шпиталь. Знаходяться на дні глибокої балки на південно-західній околиці села.

За легендою, криниці викопані трьома козаками на місці джерела, водами якого зцілив їх після поранення місцевий старець.

Вважається, що смак води з кожної криниці дещо відрізняється від інших.

Старовинний православний Троїцький Мотронинський монастир у Холодному Яру розташований на місці давньоруського городища та ще більш давніх скіфських поселень (збереглися скіфські вали).

За легендою, за часів Ярослава Мудрого тут стояла фортеця княжого воєводи Мирослава. Повертаючись із походу на печенігів в 1036 році, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці, яку доручив своїй дружині Мотроні. Атакувавши фортецю під виглядом ворогів, Мирослав був випадково вбитий самою Мотроною. Дізнавшись про те, що сталося, Мотрона прийняла чернецтво і заснувала монастир, який назвали її ім'ям.

Офіційно датою заснування Мотронинського монастиря прийнято вважати 1198 рік, коли в Симеонівському літописі згадується переяславський єпископ Павло, який у Мотронинському монастирі заклав церкву Іоанна Предтечі. В 1568 році почалося відродження обителі після монголо-татарського руйнування, вона опинилася під заступництвом козацтва.

В XVIII сторіччі Мотронинський монастир став одним із центрів боротьби проти унії, а також оплотом гайдамацького руху. В 1768 році 3 тисячі гайдамаків отримали тут благословення на боротьбу з польською шляхтою, з чого почалася Коліївщина. Ці події описані в поемі "Гайдамаки" Тараса Шевченка, який побував у монастирі в 1845 році. У період Української революції у 1919-1922 роках Мотронинський монастир слугував опорним пунктом повстанських загонів Холодноярської республіки

Збереглася Троїцька церква, збудована в 1727 році та реконструйована в 1805 році. Келійний корпус зведено останніми роками. Встановлено пам'ятний хрест на могилі сотника Івана Компанійця.

Від входу в Мотронинський монастир починається спуск до чудотворного джерела Святого Онуфрія. Поруч знаходиться Гайдамацький (Монастирський) став, у якому гайдамаки освячували зброю.

Тясминський каньйон у Кам'янці – ландшафтний заказник місцевого значення.

Круті, практично прямі скелі на лівому березі річки Тясмин піднімаються вгору місцями на 12-15 метрів. Скелі густо поросли молодим лісом (татарський та американський клен, глод, рідкісні папороті та мохи).

Чудове поєднання річки, каміння, лісу та степу створюють найкрасивіші краєвиди.

Успенський (Геогіївський) собор збудований в Каневі в 1144 році князем Всеволодом Ольговичем. Тип храму за архітектурою близький до київських церков - Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

З року заснування Георгіївської (Успенської) церкви прийнято вести офіційний літопис Канева, хоча місто існувало і раніше. Класичний зразок візантійської архітектури.

В 1185 році біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. В 1587 році тут було поховано страченого у Львові козацького ватажка Івана Подкову. Зруйнований турками в XVII столітті Успенський храм було відновлено в 1805 році, а у 1861 році звідси вирушила на Чернечу гору похоронна процесія із привезеним із Санкт-Петербурга прахом поета Тараса Шевченка.

В 2024 році за рішенням суду тисячолітній Успенський (Георгіївський) собор у Каневі, який понад 20 років незаконно перебував у користуванні московського патріархату, повернули у власність держави з подальшою передачею в оперативне управління Шевченківському національному заповіднику.

У сусідньому будинку колишньої василіанської школи зараз знаходиться Музей народного декоративного мистецтва, який раніше займав приміщення храму.

Поруч з Успенським собором встановлено пам'ятник преподобному Макарію Каневському, який у XVII столітті був настоятелем Канівського монастиря та загинув під час турецької навали.

Центральний парк Кам'янки розташований на схилі крутої гори над Тясмином. Це залишки великого романтичного парку, що був заснований в кінці XVIII століття довкола поміщицької садиби родини Давидових, що стояла на горі.

У парку бували герої війни 1812 року, декабристи, Пушкін, Петро Чайковський. Після заслання до Сибіру господаря маєтку Василя Давидова парк прийшов у запустіння. У 1926 році, до 100-річчя страти декабристів, парк був названий на їхню честь. І лише в 1975 році, до 150-річчя повстання декабристів, парк розчистили та впорядкували. У цьому ж році було встановлено пам'ятник Пушкіну (автор Віра Шатух), композиція "Декабристи в Кам'янці" (автори Макар Вронський та Володимир Чепелик, архітектор - Василь Гнєздилов), стела Декабристів.

В одному із затишних куточків парку знаходиться Грот декабристів. Побудований в кінці XVIII століття як архітектурна прикраса парку. Облаштований грот у пагорбі, всередині завжди прохолодно, гарна акустика. У ньому любив відпочивати Пушкін, у зв'язку з чим його тепер іноді називають Пушкінським гротом. З ним пов'язано багато легенд. Розповідають, що у гроті збиралися декабристи та розмовляли на політичні теми. За легендою, таємний підземний хід поєднував грот із "Зеленим будиночком", яким у разі небезпеки могли скористатися декабристи. Пізніше грот втратив своє значення як місце відпочинку та використовувався як фруктовий та винний льох. Був відреставрований у 1982 році. Тут проводяться цікаві літературно-музичні вечори, об'єднані під назвою "Літні зустрічі в гроті", а також Всеукраїнський літературний фестиваль.

Двопрестольний храм Всіх святих землі Черкаської просіявших та Різдва Іоанна Хрестителя почав зводитися в селі Хутори на околиці Черкас в 1998 році.

Висота храму з хрестом – 54 метри. За архітектурою церква нагадує древній замок. У храмі є таємні ходи та приховані келії, придатні і для чернечого затвору та ночівлі паломників.

Храмова ікона Іоанна Предтечі виготовлена ​​у місцях позбавлення волі, у спеціальній церковній майстерні.

В архітектурі нижнього храму і конструкції стелі видно елементи хрестів, оскільки він присвячений Іоанну Хрестителю.

Вся архітектурна композиція храму рясніє фігурними портиками, арками, візерунковими рельєфними виступами. На дзвіниці є два дзвони, які пережили Другу світову війну і мають сліди від куль. Гвинтовими сходами можна піднятися на дзвіницю та оглядовий майданчик, з якого відкриваються види на місто Черкаси та околиці.

Парафія церкви Всіх святих землі Черкаської просіявших та Різдва Іоанна Хрестителя належить до Православної церкви України.

Церква Святого Іоанна Богослова збудована у Головківці на початку ХІХ соліття. на фундаменті старого храму, відомого з 1775 року.

Церква чотирикупальна, хрестова в плані. Збереглася автентична дзвіниця із дзвінами. Ведеться будівництво монастирського корпусу.

Дерев'яну церкву в селі Мельниківка збудували у першій половині ХІХ століття і освятили в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці.

У зв'язку з обмеженнями на використання традиційного українського стилю у храмовій архітектурі церква вийшла незвичайною, з яскраво вираженими рисами класицизму.

Ймовірно, Покровська церква служила усипальницею поміщиків Морозових чи Золотарьових, які володіли Мельниківкою у ХІХ столітті. На церковному обійсті збереглися могили Золотарьових.