Пам'ятки Сумської області

Мистецька резиденція Art Kuzemyn (Арт Куземин) заснована в селі Куземин на Сумщині 2021 року харківським центром сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр". Основна локація розташована в центрі села, навпроти автостанції.

На території арт-резиденції в Куземині представлено роботи багатьох сучасних українських художників і скульпторів. Привертають увагу інсталяції "Дитинство Ікара" (Олег Калашник), "Яблучний спас" (Анна Іванова), "Сходинник" (Тетяна Зоркіна), "Перевтілення" (Оксана Солоп), "Господарі" (Маргарита Журунова) та інші. 2024 року мистецький простір поповнився скульптурами проєкту "Непереможне сонце" Олексія Яловеги.

На базі резиденції Art Kuzemyn проводяться різноформатні мистецькі заходи, виставки та пленери.

Оборонний Молченський монастир-фортецю на березі Сейму в Путивлі споруджено на рубежі XVI-XVII сторічь на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем.

Обитель заснували в 1570 році ченці, що переселилися в фортецю з розташованої за 20 кілометрів від Путивля Молченської пустині. В 1604 році за стінами монастиря ховався цар-самозванець Лжедмитрій I, виступивши звідси на Москву після смерті Бориса Годунова.

В комплексі Молченського монастиря домінує Собор Різдва Богородиці, збудований у 1575-1585 роках і який неодноразово перебудовувався в XVII-XVIII сторіччях. Дзвіницею служить надбрамна вежа фортеці, також зберігся фрагмент стіни з кутовою вежею.

До комплексу Молченського монастиря також входять зведені в ХІХ столітті церква Іоанна Предтечі, настоятельський та келійний корпуси, трапезна та господарські споруди. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Роменський краєзнавчий музей розташований в історичному центрі міста Ромни та входить до складу Державний історико-культурний заповідник "Посулля". Це один із найбагатших музеїв Сумської області – в його фондах налічується близько 50 тисяч експонатів.

Історія музею розпочалася у 1919 році, коли в Ромнах було засновано Товариство захисту пам’яток старовини та мистецтва. Протягом перших десятиліть музей декілька разів змінював свою адресу, поки у 1943 році не розмістився у нинішньому приміщенні колишнього банку XIX століття.

Експозиція музею розповідає про історію Роменщини та природу краю. Діють постійні експозиції: "Духовні обереги краю", "Роменці – герої Чорнобиля", "Історичний вибір народу", "Життя в ім'я науки", "Віхи історії Роменщини", "Роменщина в роки Другої Світової війни", діорама "Тваринний світ Роменщини".

Героїчну козацьку добу в історії Роменщини представлено зброєю, колекцією козацьких люльок та побутових речей XVII-XVIII століть. Серед раритетів – Литовський статут 1588 року, найстаріше друковане видання у музейних колекціях Сумщини. Унікальною реліквією, пов’язаною з ім’ям Тараса Шевченка, є торбан, що належав самому Кобзарю. Гордістю музею є розкішна мистецька колекція та багата етнографічно-побутова збірка.

Біля будівлі краєзнавчого музею лежить величезний валун, занесений сюди льодовиком із Карелії 180 тисяч років тому.

Невеликий одноповерховий садибний будинок у Лебедині збудований у першій половині ХІХ століття братами Залеськими.

В 1859 році в садибі Залеських зупинявся Тарас Шевченко.

До кінця XX століття в приміщенні колишньої садиби Залеських розташовувався краєзнавчий музей. Зараз будівля порожня, потрібна реставрація.

Садибний будинок кролевецьких дворян Рудзинських збудовано в 1820-х роках на південно-східній околиці Кролевця біля старої дороги на Глухів.

Виконаний у архітектурних формах пізнього провінційного класицизму, із певним впливом романтизму. Стіни складені з дубового бруса, елементи декору виконані в штукатурній ліпнині. В інтер'єрах частково зберігся початковий декор, зокрема ліпна розетка на стелі.

Існує версія, що в 1845 році тут побував Тарас Шевченко (зберігся датований цим роком портрет Йосипа Рудзинського, виконаний Шевченком). Останнім власником садиби був Володимир Рудзинський, учасник визвольного руху початку XX століття.

За радянських часів в садибі Рудзинських розмістили клуб, а потім школу. У 1960-х роках на базі садиби було створено дитячий санаторій. Наразі будівля відреставрована, перебуває у приватній власності.

Садиба Харитоненка в Сумах розташована на березі річки Псел при впаданні до неї річки Сумки на протилежному березі від центру міста.

Знаменитий цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко придбав цю ділянку у 1860-х роках. Побудована ним садиба складалася з трьох будівель: житлового корпусу (трохи у глибині садиби; на зразок цього особняка було збудовано будинок Харитоненка у Москві, де тепер знаходиться британське посольство), та двох службових корпусів. Крім того, до складу садиби входили фонтан перед житловим корпусом та парк над Пслом). У 1912-1913 pоках було збудовано будівлю контори торговельного будинку "Харитоненко та син", в якій за радянських часів розміщувалася поліклініка.

Наразі садиба Харитоненка належить Українській академії банківської справи Національного банку України, яка збирається облаштувати тут Палац творчості та дозвілля студентів.

Панська садиба в Лифиному заснована у першій половині XIX століття родиною поміщиків Хрущових. Розташована в парку на пагорбі над ставом на річці Ворожба. Відома завдяки перебуванню тут видатного українського поета Тараса Шевченка.

Початково комплекс складався з дерев'яного садибного будинку та одного флігеля у вигляді типової слобожанської хати на дві половини. Поруч містився господарський двір з дерев’яними службами, коморами, стайнями тощо. Алея вела через сад до дерев'яного містка над ставом.

Влітку 1859 року тодішній власник садиби Дмитро Хрущов протягом чотирьох днів приймав у гостях Тараса Шевченка, з котрим познайомився напередодні у Санкт-Петербурзі. Поет жив у флігелі, який не зберігся до наших днів. Тут він написав вірш "Ой на горі ромен цвіте". Про перебування поета також нагадує вікова сосна Шевченка.

У 1880-1893 роках садиба була перебудована і значно розширена. Головний будинок обклали цеглою та оздобили у стилі французького неоренесансу. Дерев’яний садибний будинок також обклали цеглою, а на південь від нього збудували ще один флігель. У північно-західному куті парадного двору на краю пагорба збудували винний склад, що нагадує середньовічний замок.

Попри те, що садиба Хрущових внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення, будівлі перебувають у поганому стані та залишаються занедбаними. До того ж у 2025 році головний будинок сильно постраждав унаслідок удару російського дрона – пожежа повністю знищила дах і всі дерев'яні архітектурні елементи.

Високий Спасо-Преображенський собор є головною спорудою, заснованого в Путивлі в XVI сторіччі Святодухівського жіночого монастиря.

В комплекс монастиря входять Хресто-Воздвиженська надбрамна церква з дзвіницею (XVII сторіччя) та кам'яні стіни з брамою. В інтер'єрах собору - чудовий іконостас та твори живопису.

Храм відновлено в 2006 році. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Свято-Миколаївський монастир у Миропіллі – одна з найяскравіших архітектурних пам'яток Сумщини ХІХ століття.

Привертає увагу п'ятиярусною 56-метровою дзвіницею Миколаївської церкви, яка є найвищою в області. Цегляний п'ятиапсидний храм у стилі класицизму має складну структуру та незвичайну форму.

Нині Свято-Миколаївський монастир чинний, триває реставрація.

Державний ландшафтний заказник "Середньосеймський" площею 693 гектари охороняє унікальний заливний природний комплекс у прирусловій частині річки Сейм із переважно луговою рослинністю, заплавними листяними лісами та численними водоймами.

Розташований поблизу села Бояро-Лежачі масив має велику водоохоронну цінність. "Середньосеймський" заказник - місце, де збереглася вихухоль звичайна - вид, занесений до міжнародної Червоної книги. Тут ростуть реліктова папороть страусине перо і коручка широколиста - вид, занесений до Червоної книги України.

Територія заказника та прилеглих до нього лісів, лук і боліт є перспективною для створення природно-заповідних об'єктів вищої категорії - національного природного парку.

Смілівський історико-краєзнавчий музей розташовується в колишньому будинку заможного селянина в центрі села Сміле, збудованому понад сто років тому. За радянських часів у ньому розміщувався районний відділ міліції.

В експозиції музею представлені документи і світлини, що розповідають про історію села Сміле, зразки традиційного українського одягу, вишиті рушники, старовинний посуд, побутові речі, знаряддя праці, старі медичні інструменти. Відтворено інтер'єри традиційної української хати та сільської амбулаторії середини XX століття.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир розташований на горі Чудна над річкою Молчанка.

Його давня історія тісно пов'язана з історією Молченського монастиря у Путивлі. За легендою, першу обитель заснували грецькі ченці, які облаштувалися тут разом із митрополитом Михайлом ще в ХІ сторіччі.

За іншою версією, Софронієво-Молченська пустинь заснована в XIII сторіччі києво-печерськими ченцями. До цих часів належать перші монастирські печери.

В кінці XIV століття обитель занепала, через століття була відроджена, але в 1592 році її знову знищили татари. Молченський монастир після цього було переведено до Путивля, але незабаром дозріла ідея про відновлення пустині на колишньому місці. В 1630 році була побудована перша кам'яна церква Різдва Богородиці, а в 1653 році біля неї був відроджений і монастир, який був названий Малим Молченським, а невдовзі - Софроніївським, на ім'я ігумена Софронія, який значно сприяв становленню обителі як однієї з найбільших в Російській імперії.

На початку XX століття тут було 60 різних споруд. У 1930 році більшовики закрили Софроніївський монастир та знищили храми, а на території розмістили дитячий будинок. До кінця XX століття тут залишилися одні руїни. Відродження Софроніївського монастиря почалося в 1999 році. Розчищено печери, відреставровано Покровську надбрамну церкву та храм Іллі Пророка, відновлено трапезну та настоятельський корпус, ведеться будівництво собору Різдва Богородиці та дзвіниці. Тут зберігається Іверська ікона Пресвятої Богородиці.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир належить УПЦ московського патріархату.

Ансамбль Спасо-Преображенської церкви зводився у селі Ворожба упродовж 1885-1892 років (за іншими даними – у 1887-1890 роках) за проєктом харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна на місці однойменного дерев'яного храму 1778 року.

Преображенська церква розташована в центральній частині села. Складається з двох великих цегляних будівель - трикупольної церкви та окремої надбрамної дзвіниці. Є реплікою знаменитої слобожанської пам'ятки архітектури періоду бароко - Покровської церкви в Охтирці (1753-1768 роки).

На даний час ведуться реставраційні роботи.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

8 березня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, через вибух російської авіаційної бомби було пошкоджено вікна центрального храму Спасо-Преображенської церкви. Всередині пошкоджено аналой, престол, частково знищене церковне начиння.

Дерев'яна Спасо-Преображенська церква - єдиний храм Кролевця, що зберігся.

Збудована у XVIII сторіччі. У 1849 році архітектором Малініним церкву перебудовано й розширено, створено бічний вівтар. У 1863 році архітектор Іванов створив проєкт кам’яної дзвіниці, яку побудували в 1865-1872 роках.

У 1930-х роках Спасо-Преображенську церкву закрили, зруйнували купол і дзвіницю. Богослужіння в храмі відновили тільки на період німецької окупації - у 1942 році.

Нині храм є чинним.

Двоповерхова будівля Глухівського тюремного замку була збудована в 1842 році на місці більш раннього комплексу будівель повітового острогу (в'язниці), який існував у Глухові вже в XVII сторіччі.

Дерев'яний острог розташовувався у північно-східному куті Глухівської фортеці. В 1708 році тут утримувалися перед стратою полонені Меньшиковим керівники оборони Батурина - полковник Дмитро Чечель та осавул Фрідріх Кенігсен.

Кам'яний тюремний замок споруджено за вдосконаленим типовим проєктом Андріяна Захарова. Складався з головного корпусу та флігеля у класичних формах.

Після Другої світової війни у ​​будівлі розміщувався пивзавод. Нині замок у руїнах. Планується реставрація.