Пам'ятки Сумської області

Пам'ятник підприємцю Леопольду Кенігу встановлено у 2010 році в Тростянці, навпроти прохідної Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишньої "Крафт Фудз", "Україна").

На місці цього підприємства в кінці ХІХ століття Кеніг відкрив цукрорафінадний завод. Також Кеніг побудував у Тростянці паркетну фабрику, млин, винокурню, чим сприяв економічному розвитку міста та регіону.

Пам'ятник мамонтові в Кулішівці – перший подібний пам'ятник у світі. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Посулля".

Встановлений в 1841 році на честь палеонтологічної знахідки, зробленої в 1839 році українським вченим-натуралістом, професором харківського університету Іваном Калиниченком. Він відкопав скелет мамонта, що добре зберігся, виявлений місцевими жителями при проведенні земляних робіт. Знахідку подарували зоологічному кабінету Харківського університету.

На пропозицію професора Калиниченка та за участі власника маєтку графа Юрія Головкіна в 1841 році на тому місці, де були знайдені кістки, встановили 3-метровий чавунний пам'ятний знак.

Кулішівський пам'ятник мамонтові тепер є пам'яткою району і навіть зображений на його гербі.

Парк-пам'ятнка садово-паркового мистецтва "Тростянецький" розташований на схилах пагорбів мальовничого урочища "Нескучне", де серед змішаного сосново-листяного лісу знаходяться три озера.

Ландшафтний парк закладений на початку ХІХ століття, коли Тростянець належав Олександрі Надаржинській, онуці засновника міста Тимофія Надаржинського. Сформований на основі старовинної діброви з використанням природного ландшафту Нескучнянський парк займає площу 256 гектарів (збереглися 400-річні дуби).

Біля заднього входу до парку в 1911 році зведено двоповерховий будинок керуючого в стилі модерн з вежею, в якому зараз розміщується лісодослідна станція.

На березі третього озера в глибині парку "Нескучне" розташований "Грот Німф" (1809 рік), споруджений із великих плоских каменів до 100-річчя Полтавської битви. За легендою, грот був входом у підземелля, розташовані під містом. За князя Василя Голіцина грот використовувався для театралізованих вистав на тему давньогрецьких міфів, звідки пішла назва.

Петропавлівська цвинтарна церква в стилі класицизму розташована на найстарішому міському цвинтарі в Сумах, де поховано багато іменитих сумчан.

Храм збудований у 1843-1851 роках коштом купця Федора Сапожнікова. Церква кам'яна однокупольна. Дзвіниця з'єднана із храмом коротким переходом. Збереглися первісні прикраси інтер'єру, олійний живопис.

Поруч знаходяться могили членів родини цукрозаводчиків Харитоненків з мармуровими надгробками італійського майстра Арістіда Круазі, а також могили купців Суханових.

Парк імені Івана Асмолова – пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Парк площею близько 3 гектарів знаходиться через дорогу від собору Святої Трійці у Сумах. В середині ХІХ століття купець ІІ гільдії Іван Асмолов купив квартал землі на вулиці Троїцькій для будівництва своєї резиденції. Навколо будинку, збудованого за останньою архітектурною модою, було розбито парк. Асмолову, пристрасному мандрівнику та селекціонеру, з усього світу привозили екзотичні рослини, які чудово вживалися з місцевими.

Нині у парку росте близько 100 рідкісних порід хвойних та листяних дерев, близько 30 сортів бузку. На території парку розташований Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення. Садибний будинок Асмолова є одним із його корпусів.

Садиба Леопольда Кеніга (палац Голіцина) в Тростянці - садибний будинок у стилі неокласицизму з елементами бароко, закладений у 1762 році братами Надаржинськими поряд із садибою "Круглий двір".

Князь Василь Голіцин володів ним майже півстоліття з 1832 року, а в 1881 році садиба перейшла у власність цукрозаводчика Леопольда Кеніга, який провів реконструкцію. Зараз у палаці розміщується Музейно-виставковий центр "Тростянецький".

Будівля прикрашена багатою ліпниною на фасаді та скульптурами в нішах. Палац оточений розкішним парком з озером, альтанкою та парковими скульптурами. В інтер'єрі палацу збереглися парадні дубові сходи на другий поверх, дверні портали з волютами, танцювальна зала, прикрашена ліпниною та скульптурою. Влітку 1864 року в гостях у Олексія Голіцина у цьому будинку жив і працював композитор Петро Чайковський, тут він написав увертюру до драми "Гроза" - свій перший симфонічний твір.

За радянських часів у палаці розміщувався дитячий садок, потім будівля довго пустувала. У 2007-2009 роках проведено реставрацію.

Наразі у бальній залі та інших центральних приміщеннях палацу розташована картинна галерея та невелика експозиція, присвячена Петру Чайковському (на другому поверсі планується відкриття кімнати-музею Чайковського). У правому крилі працює Тростянецький краєзнавчий музей. У 2012 році у лівому крилі відкрився "Музей шоколаду", де представлена ​​продукція Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишній "Крафт Фудз", "Україна"), що випускається зараз переважно під брендом "Корона". Також відкрито кімнату кави.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, коли Тростянець протягом місяця перебував під російською окупацією, садиба Леопольда Кеніга зазнала пошкоджень. Було частково зруйноване приміщення з краєзнавчою експозицією. Музей потребує реставрації.

Садибний будинок поміщиків Огієвських у Кролевці відомий тим, що в ньому зупинявся поет Тарас Шевченко.

В 1859 році він востаннє повертався з Києва до Петербурга. Завітавши до своїх друзів Лазаревських у селі Гирівка (нині Шевченка) Конотопського повіту, він заїхав з ними до Кролевця, де жила сестра Лазаревських Глафіра Огієвська. Тут Шевченко й переночував, вирушивши потім до Глухова.

Будинок Огієвських зберігся у первісному вигляді. В 1964 році встановлено чавунну меморіальну дошку.

Наразі в садибі Огієвських розміщується Музей кролевецького ткацтва, в якому представлені традиційні кролевецькі рушники, вишиванки та ткацькі верстати.

Садиба Суханових-Сумовських - гарний двоповерховий будинок палацового типу в Сумах.

Побудований у 1895 році сумським підприємцем та меценатом Миколою Сухановим. Згодом садиба перейшла у власність родини Сумовських. Садибний будинок розташований у глибині парку за огорожею з кованою брамою та фігурними ґратами.

Двоповерхова житлова будівля з багатими архітектурними прикрасами була з'єднана підземним ходом із конторською будівлею з мансардою в стилі неоренесансу. На межі садибної ділянки стоїть довга будівля господарського корпусу.

Наразі в різних приміщеннях садиби Суханових-Сумовських розміщено Інститут прикладної фізики Національної академії наук України, служби Академії банківської справи, а також один із підрозділів МВС.

У приміщенні бібліотеки банківської академії відкрито експозицію "Суханови в Сумах", яка розповідає про життя та благодійність родини Суханових.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

13 квітня 2025 року росіяни вдарили двома балістичними ракетами типу "Іскандер-М"/KN-23 по центру міста Суми. Унаслідок російського ракетного удару пам’ятка архітектури садиба Суханових-Сумовських, яка розташована між місцями обох ударів, зазнала значних руйнувань - зокрема, зруйнована оригінальна кована огорожа кінця ХІХ століття, є пробоїни в стелі та стінах, вибиті вікна.

Через цю атаку росіян в Сумах загинуло 35 мирних жителів, у тому числі двоє дітей. 117 людей травмовані, з них 15 дітей.

Свято-Воскресенський кафедральний собор - головний православний храм Сум, найстаріша кам'яна споруда в місті, чудовий зразок українського бароко.

Собор побудований на межі XVII-XVIII століть коштом засновника міста Герасима Кондратьєва та його сина Андрія Кондратьєва. За легендою, при будівництві в стіну храму було замуровано сестру Кондратьєва - Марію, отаманшу розбійницької зграї.

Архітектура двоповерхового кам'яного Воскресенського собору повторює традиційні форми української дерев'яної храмової архітектури - він схожий на тризрубні козацькі церкви. Судячи з товщини стін (до 1,5 метрів), характерної форми вікон-бійниць та розташування на лінії колишніх. міських укріплень, Свято-Воскресенський собор входив до оборонної системи Сум. До річки вів підземний хід, який тепер засипаний.

За радянських часів тут був розташований відділ декоративно-ужиткового мистецтва художнього музею. Після 1991 року Воскресенську церкву повернули віруючим, і тепер Свято-Воскресенський собор є кафедральним собором Сумської єпархії Православної церкви України.

Імпозантна Свято-Миколаївська церква в Лебедині, що поєднує у своєму архітектурному образі візантійський стиль із ренесансом - яскравий зразок можливостей так званого "цегляного стилю", поширеного у XIX-XX століттях в Україні.

Миколаївська церква збудована в 1890 році за проєктом архітектора Володимира Нємкіна. Автор багато прикрасив стіни храму хитромудрими карнизами, арками та іншими складними елементами.

Свято-Покровський кафедральний собор – головний храм Охтирки, візитівка міста.

Для його зведення було обрано те місце, де священик Данило Полянський у 1739 році знайшов чудодійну ікону Охтирської Божої Матері.

Проєкт Покровського собору в стилі українського бароко розробив у 1753 році знаменитий архітектор Бартоломео Растреллі. Частину коштів виділила імператриця Єлизавета, яка відвідала місто в 1744 році. Будівництво собору тривало 15 років і було завершено в 1768 році. У будівництві брав участь відомий архітектор Степан Дудинський. Інтер'єр Свято-Покровського собору прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на вітрилах.

Будівлю було пошкоджено під час Другої світової війни, відреставровано у 1970-1972 роках.

Ікону Охтирської Божої Матері було викрадено в 1903 році під час реставрації в Санкт-Петербурзі, у соборі зберігається список. Інші списки знаходяться в Москві, Петербурзі, Самарі, Харкові та багатьох інших містах.

До ансамблю Свято-Покровського собору також входять Введенська церква-дзвіниця (1784 рік) та Церква Різдва Христового (1825 рік).

Свято-Троїцький собор у Сумах - один із найкрасивіших храмів міста. Побудований у 1901-1914 роках в стилі класицизму з елементами бароко за проєктом архітектора Карла Шольца коштом промисловця та мецената Павла Харитоненка.

Інтер'єри Свято-Троїцького собору оформлені художником Михайлом Нестеровим (мармуровий іконостас не зберігся). Проєкт мозаїчної підлоги та церковної огорожі виконав відомий архітектор Олексій Щусєв. Над вітражем "Трійця" працював художник Кузьма Петров-Водкін.

До останнього часу Свято-Троїцький собор використовувався як будинок органної музики. В 1996 році повернуто віруючим, зараз належить УПЦ московського патріархату.

Собор Зішестя Святого Духа – найстаріша кам'яна будівля міста Ромни.

Розташований у найвищій точці міста – на Базарній площі.

Ця видатна пам'ятка архітектури у стилі українського бароко створена в 1738-1746 роках на місці храму, заснованого ще в 1689 році.

Збереглися фрагменти розписів.

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проєктом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над Преображенською церквою височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор на пішохідній вулиці в самому центрі Сум у своєму образі поєднує елементи ренесансу, бароко та класицизму.

Преображенський собор у Сумах збудований у 1776-1788 роках на місці дерев'яного храму XVII сторіччя. 56-метрову барочну дзвіницю з англійськими курантами прибудовано пізніше. Сучасний вигляд Спасо-Преображенський собор набув після капітальної реконструкції, зробленої у 1882-1892 роках за проєктом авторитетного харківського архітектора Михайла Ловцова. По кутах купола встановлені чавунні постаті апостолів Петра і Павла, а також дві однакові постаті Святого Володимира Великого, а на дзвіниці - постаті чотирьох євангелістів: Луки, Марка, Іоанна і Матвія.

В інтер'єрі Спасо-Преображенського кафедрального собору - іконостас із білого мармуру та уральського малахіту, живописні роботи на біблійні теми Володимира Маковського. Головні святині - чудотворні ікони Тихвінської Богоматері та Корсунської Богородиці.

Спасо-Преображенський собор належить УПЦ московського патріархату. Святкові служби транслюються назовні.