Пам'ятки Сумської області

Унікальна за архітектурою поміщицька садиба "Круглий двір" збудована в 1749 році Йосипом Надаржинським з братами - синами царського духівника Тимофія Надаржинського.

Споруда виконана в формі овальної фортеці чи замку. Спочатку планувалася як оборонна для захисту від татар. "Круглий двір" обнесений по периметру глухою цегляною стіною, посиленою контрфорсами, з одноповерховими приміщеннями всередині двору та чотирма круглими триярусними вежами.

В середині ХІХ століття садиба перейшла у володіння князя Олексія Голіцина, котрий пристосував фортецю під літній театр чи цирк. На відкритому майданчику внутрішнього двору було збудовано триярусні ложі для глядачів на кшталт давньоримських амфітеатрів. У вежах мешкали артисти. У центрі розташовувалась арена, на якій проходили циркові вистави та виступи трупи фортечного театру Голіцина.

В роки Незалежності України "Круглий двір" було відреставровано, проводяться різноманітні культурні акції. До нього примикає парк із палацом Голіцина (XIX століття), дендрарієм, озерами та дерев'яними скульптурами.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Тростянець будівлі "Круглого двору" завдали значних пошкоджень.

Будівлю міської управи (ратуші) з високою годинниковою вежею збудовано в Лебедині на початку XX століття.

Виконана у формах раціоналістичного модерну як архітектурна домінанта центру міста.

За радянських часів у будівлі розмістили пожежну охорону, вежу переобладнали на пожежну каланчу.

Народний літературно-меморіальний музей Остапа Вишні відкрили в 1982 році його земляки на батьківщині письменника – в селі Грунь на Сумщині.

Основна експозиція присвячена життю і творчості українського письменника-гумориста, класика сатиричної прози Остапа Вишні.

Кілька стендів висвітлюють історію та етнографію села Грунь.

Щороку восени тут проводяться свята "Вишневі усмішки", на які приїжджають письменники-гумористи Сумщини і України, гості з ближнього зарубіжжя.

Майдан Незалежності в Сумах – історичний та адміністративний центр міста.

З цього місця місто починалося в середині XVII століття, коли його засновники полковник Сумського Слобідського козацького полку Герасим Кондратьєв та воєвода Кирило Арсеньєв стали втілювати в життя свої плани щодо будівництва та облаштування Сумської фортеці та її посада.

У 1694 році було збудовано дерев'яну Миколаївську церкву, яка не дійшла до наших днів. Вже після смерті полковника Кондратьєва у 1702 році було завершено будівництво Воскресенського собору, який тепер є головною окрасою площі. Площі Миколаївська та Воскресенська, що сформувалися навколо храмів, пізніше злилися в одну.

Довгий час площа називалася Петрівською, оскільки тут побував цар Петро I напередодні Полтавської битви. Після Другої світової війни площа була реконструйована, в цей час мала ім'я Леніна. У 1991 році перейменована на майдан Незалежності.

У забудові домінують висотні будинки обласної ради та готелі "Суми".

Село Нова Слобода на Сумщині називають українською Хатинню, оскільки в 1942 році німецькі окупанти розстріляли 586 жителів села, щоб помститися за допомогу селян партизанському загону Сидора Ковпака.

В центрі Нової Слободи в 2004 році було відкрито меморіал "Дзвін Скорботи" - пам'ятник непокореному селу та його мужнім мешканцям.

Монумент виконаний у формі дзвона, всередині знаходиться невеличка каплиця, на мармурових плитах вибито імена всіх загиблих у тій трагедії.

Будинок-музей Антона Чехова в Сумах створено в дворянській садибі родини Лінтварьових (XVIII-XIX століття), розташованої в районі Лука.

В 1888-1889 роках письменник жив у західному флігелі - одноповерховому білому будиночку з шістьма колонами та ганком. Свої сумські враження письменник використав в оповіданнях "Іменини", "Сумна історія", п'єсах "Лісовик" та "Чайка". Про садибу Лінтварьових він писав: "Абація та Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще".

Музей Чехова відкрито в річницю від дня народження письменника в 1960 році. Меморіальна експозиція розповідає про життя Чехова на Луці, про його медичну допомогу місцевим жителям, про творчу роботу та поїздки Україною.

Відновлено інтер'єри вітальні та їдальні, кімнати для гостей та "кімнати Антоші", яка служила Чехову спальнею та робочим кабінетом. Співробітники музею проводять краєзнавчі екскурсії.

Також зберігся великий східний флігель садиби Лінтварьових, у якому жила родина письменника, коли в 1890 році Чехов подорожував на Сахалін.

Спадщанський ліс на північний захід від Путивля в 1965 році оголошений історико-культурним заповідником, оскільки саме тут у 1941 році було створено знаменитий партизанський загін Сидора Ковпака, який боровся з німецькими окупантами в роки Другої світової війни.

Внаслідок активних дій загону Ковпака на Сумщині та в прилеглих районах було створено великий партизанський край, на території якого в 1942 році діяло 24 загони та 127 груп (близько 18 тисяч партизанів). Загін Ковпака з боями пройшов тилами ворога 18 тисяч кілометрів, воював на всій території України від Путивля до Карпат.

Меморіальний комплекс у Спадщанському лісі відкриває стела "Народні месники", далі "Алея героїв" веде до пам'ятника "Партизанська слава". Реконструйовано партизанський укріпрайон із 9 землянками: штаб, санчастину, кухню, землянки розвідників, мінерів, 2-й, 4-й, 5-й опергруп, особиста землянка Сидора Ковпака. Біля санчастини – братська могила.

Також там розташовані основні об’єкти меморіального комплексу "Спадщанський ліс": Музей партизанської слави та Музей зброї та військової техніки. В музеї представлені особисті речі партизанів, зразки зброї, фотографії, документи тощо. Біля музею встановлено гармату, що була на озброєнні у ковпаківців, та захоплений ними німецький танк Т-ІІІ.

2019 року на території комплексу відкрився Музей "Парк радянського періоду". Тут представлені радянські пам'ятники, бюсти і скульптури, зібрані з Сумської, Полтавської та Чернігівської областей. Серед них пам'ятники Марксу, Леніну, Сталіну, Котовському, Щорсу, Фрунзе, Чапаеву та інші.

Старовинна козацька Миколаївська церква - найдавніша архітектурна пам'ятка Глухова. Споруджена майстром Матвієм Єфимовим у стилі бароко.

За гетьманських часів на площі перед церквою проходили козацькі ради, на яких вирішували різні державні питання, а в самому храмі проводилися "елекції" - пишні церемонії посвячення в гетьмани.

Тут знаходиться могила політика і державного діяча Гетьманщини, генерального хорунжого Миколи Ханенка.

Ефектна Михайлівська церква у Воронежі – шедевр пізнього українського бароко. Збудована в 1781-1786 роках за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського (за іншою версією – Раставеллі).

За плануванням близька до побудованої Григоровичем-Барським Покровської церкви на Подолі в Києві. Відмінною особливістю архітектури є поєднання архітектурних прийомів, що використовуються при будівництві православних і католицьких храмів, що практично не зустрічається в культових спорудах Лівобережної України. Для прикраси зовнішньої поверхні церкви використано тематичні горельєфи, що зображають апостолів.

Інтер'єри розписував видатний український художник Микола Мурашко.

Шкільний музей народознавства "Дзвіниця Одкровення вічності" працює у Роменській загальноосвітній школі №5.

Має п'ять експозицій:  "Рушники рідного краю", "Спадщина очима дітей", "Хліб – всьому голова", "Голодомор 1932-1933 років", "Великодня писанка".

Музей меморіально-освітнього комплексу пам'яті жертв тоталітаризму та збройних конфліктів "Родинна пам’ять" відкрився в 2015 році в одній із будівель колишнього виробничого об'єднання "Свема" в місті Шостка.

Створений як база для вивчення історії Європи на прикладі історій мешканців Шостки та району – жертв Другої світової війни. Ініціатором заснування музею став художник Кролевецької ткацької фабрики Іван Дудар, який ще з початку 2000-х років почав збирати матеріали про примусову працю шостківчан на нацистському пороховому заводі фірми "Айбіа" в Німеччині. Партнерами проєкту стали Документаційний центр дослідження історії порохового заводу Лібенау та УНФ "Взаєморозуміння і примирення".

Експозиція розміщена на двох поверхах, площею понад 700 квадратних метрів. Основою для художнього рішення стали кролевецькі рушники та шосткинська кіноплівка. Експозиція розповідає про довоєнну промислову історію Шостки, сталінські репресії на Шосткинщині, нацистську окупацію міста в роки Другої світової війни, повоєнну відбудову міста.

Музей присвячений жертвам Голокосту, радянським військовополоненим, остарбайтерам, в'язням нацистських та сталінських концтаборів.

Меморіально-освітній комплекс "Родинна пам’ять" є відділом Шоскинського краєзнавчого музею.

Експозицію краєзнавчого музею "Петро Чайковський та Україна" розміщено в селі Низи в садибному будинку поміщика Миколи Кондратьєва, у якого в 1871-1879 роки щоліта гостював видатний композитор Петро Чайковський.

З Кондратьєвим Чайковського познайомив його друг Олексій Голіцин із сусіднього Тростянця (там також є музей Чайковського). У Низах композитор працював над операми "Черевички", "Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів. Кондратьєву він присвятив цикл п'єс "Вечірні мрії", його дружині - "Салонний вальс", доньці - "Вальс-дрібничку", а гувернантці - "Сентиментальний вальс".

Наступний власник садиби, цукрозаводчик Дмитро Суханов, під час реконструкції зніс флігель, у якому жив Чайковський, але основна будівля збереглася.

В радянські часи тут розташовувався клуб цукрозаводу, потім середня школа. З 1990 року в частині приміщень знаходиться постійна виставка-музей Чайковського, що відтворює атмосферу ХІХ століття. Експозицію, присвячену композитору, складено з експонатів Сумського обласного краєзнавчого музею.

Будівля гостро потребує ремонту. У зв'язку з відсутністю опалення музей працює лише у літній період.

Музей авіації в Конотопі є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею імені Олександра Лазаревського.

Історія музею розпочалася у 2004 році з оглядового майданчика Конотопської авіабази, на якому були встановлені три гелікоптери сімейства Міля.

На сьогодні в експозиції представлено літак Л-39, а також сім різних гелікоптерів КБ Міля, зокрема єдиний в світі збережений до наших днів повітряний пункт управління Мі-22.

Крім того, можна оглянути військовий бункер часів Другої світової війни.

Етнографічний музей горюнської культури в селі Нова Слобода відкрився 2017 року як філія Державного історико-культурного заповідника у місті Путивль.

Презентує унікальну культуру горюнів – невеликої етнічної групи, що мешкає на Путивльщині. На думку дослідників – це автохтонне давньослов’янське населення, яке зберегло самобутню культуру, мову та архаїчні риси в побуті.

Музейна експозиція відтворює садибу горюнів кінця XIX – початку XX століть. У інтер’єрі хати представлено меблі, різноманітні предмети побуту, одяг тощо. У господарських будівлях – сараї, клуні, вітряку – експонуються знаряддя праці, інший сільськогосподарський реманент.

Крім цього, на горюнському подвір’ї можна побачити колодязь-журавель та рідкісний різновид погреба – шийну яму.

Музей історії євреїв Глухівщини відкрився в 2003 році з ініціативи глухівської єврейської громади "Хаверім".

Нині музей налічує понад 1500 експонатів, з яких 148 є оригінальними. Тут можна простежити історію відомих єврейських родів Цвейфелів, Двоскіних, Янпольських.

Найціннішими експонатами вважаються сувої Тори з глухівської синагоги.