Пам'ятки Хмельницького району

Свято-Покровський кафедральний собор в Хмельницькому збудований в 1992 році на місці невеликої цвинтарної церкви Покрова Пресвятої Богородиці, яка існувала тут з першої половини ХІХ століття. Був освячений УПЦ московського патріархату.

02 квітня 2023 року в Свято-Покровському соборі стався інцидент із побиттям священнослужителем московського патріархату українського військового, що викликало хвилю обурення у громади й в той же день відбулися збори парафіян, які одностайно проголосували за перехід релігійної громади Покровського собору до Української православної церкви.

Костел святих Апостолів Петра і Павла в Ярмолинцях заснований в 1792 році. Через рік коштом графів Орловських почалося будівництво, яке тривало до 1862 року.

За радянських часів приміщення Петропавлівського костелу використовувалося як будинок культури, що й досі, навіть після повернення храму католицькій громаді, помітно по зовнішньому вигляду.

Костел Іоанна Хрестителя монастиря ордена капуцинів знаходиться у нинішньому адміністративному центрі міста Сатрокостянтинів, хоча при закладці обителі в 1750 році князь Януш Сангушко виділив землю за межами міських стін.

Католицький храм Іоанна Хрестителя виконано у строгому стилі пізнього бароко знаменитим італійським майстром Паоло Фонтана. Будівництво всього комплексу тривало до 1778 року, але костел було закінчено набагато раніше.

В радянські часи був закритий, зараз чинний.

Сучасний костел Святої Анни в Деражні збудований у 2000 році на місці цвинтарної каплиці, яка за радянських часів служила єдиним католицьким храмом міста.

Перший дерев'яний католицький костел у Деражні існував ще XVII сторіччі. У 1726 році його заново відбудували (знову з дерева) коштом господаря Деражні Антонія Любомирського. У 1840-х роках з ініціативи одного з останніх власників містечка Станіслава Раціборовського було споруджено новий кам'яний костел. На жаль, у 1930-х роках його було повністю знищено.

Тривалий час місцеві католики були змушені використовувати для богослужінь маленьку каплицю на цвинтарі, що на виїзді з міста у бік Хмельницького. Нині тут височить новий величний неоготичний храм Святої Анни з двома гострокінцевими вежами.

Руїни костелу святої Трійці знаходяться поряд з Меджибізьким замком - на височини, укріпленій кам'яною опорною стіною.

Храм у стилі бароко з елементами готики збудовано при магнатах Сенявських у 1632 році, коли поляками на Поділлі масово насаджувався католицизм.

Костел кам'яний, хрестовий у плані. Перекриття були склепінчастими, пластичність гранованих об'ємів підкреслювали високі, стрілчасті вікна. Оздоблення відрізнялося аскетичністю.

У другій половині XX століття Троїцький костел було зруйновано. Втратив автентичний вигляд і розташований поруч із ним монастирський корпус.

Ошатна кругла зубчаста вежа, що височить над трасою Вінниця-Хмельницький, є фрагментом Летичівського замку, збудованого в XVI сторіччі кам'янецьким старостою Яном Потоцьким на вимогу польського короля.

Раніше в Летичеві була дерев'яна фортеця, яку неодноразово спалювали татари. Після того, як у 1606 році Потоцький із протестантизму звернувся до католицизму, замок перейшов у розпорядження ченців-домініканців. Вони принесли із собою з Ватикану ікону Божої Матері (копію ікони з римського собору Святого Петра) та розпочали перебудову замку під монастир.

Успенський костел (XVI-XVII сторіччя) з того часу є санктуарієм (святим сховищем) ікони Летичівської Богородиці - покровительки Поділля (зараз ікона знаходиться в польському Люблині, а в Летичеві - копія).

Під час Визвольної війни 1648-1652 років монастир було зруйновано, але незабаром відновлено.

Під час Другої світової війни тут розміщувався концтабір, за радянських часів - склади.

В 1989 році храм повернуто римсько-католицькому приходу Успіння Пресвятої Діви Марії, триває реставрація.

Перед вежею встановлено пам'ятник похованому тут народному герою Устиму Кармалюку.

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової у Слобідці-Шелехівській відкрито в 1989 році "в будинку біля дороги непроїжджої", як описувала сама поетеса будинок своєї тітки Анни Вакар.

Ахматова неодноразово приїжджала до родичів на Поділлі, часто гостювала у Слобідці-Шелехівській, написала тут кілька віршів. У 1920-х роках тут оселилася й мати Ахматової Інна Горенко, де й прожила до кінця життя.

На сільському цвинтарі збереглася могила матері Ахматової, її тітки з чоловіком.

Перед музеєм встановлений перший в Україні пам'ятник Анні Ахматовій роботи Віктора Зайка, а також дві чавунні лавки та вуличний ліхтар із Санкт-Петербурга.

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової є відділом Хмельницького обласного літературного музею.

Синагога зі склепом, в якому в 1760 році був похований один із найвидатніших духовних лідерів єврейського народу, кабаліст, засновник хасидизму Ізраїль Бен Елізер, якого називали Баал Шем Тов (Пан Доброго Імені) або просто Бешт.

В Меджибожі він провів останні 20 років життя. Бешта мав безліч послідовників, зокрема, знаменитий цадик Раббі Нахман з Умані.

Могила Бешта є об'єктом масового паломництва хасидів (прихильників цієї ортодоксальної течії в юдаїзмі) та інших людей, захоплених каббалізмом. Над могилою Бешта споруджено склеп.

На старому єврейському цвинтарі варто оглянути унікальні краси надгробки. Поруч зведено сучасну будівлю синагоги. Навколо збереглося багато єврейських будинків XIX століття.

Музей Другої світової війни у Волочиську створено в 2012 році на базі ДОТу (довготривалої вогневої точки) Проскурівського укріпрайону (ПрУР) часів Другої світової війни, який був частиною так званої "Лінії Сталіна".

Являє собою двоповерховий кулеметний напівкапонір на два кулемети. На верхньому поверсі знаходилися бойові каземати та пункт керування. На нижньому – побутове приміщення, вентиляторна, дизельна, сховище.

В приміщеннях відтворено військову обстановку, зібрано зразки озброєння, обмундирування, особистих речей солдатів тих часів.

Поруч реконструйовано ділянку оборонного рубежу Проскурівського укріпрайону: траншея позиції стрілецького відділення, бліндаж для укриття особового складу. Розгорнуто експозицію військової техніки різних років.

Музей історії міста Хмельницького розташований у сучасній будівлі в пішохідній зоні.

Це невеликий за розмірами камерний музей, експозиція якого розповідає про основні події з історії міста.

Представлено понад 2 тисячі предметів.

Музей подільської вишивки та побуту відкрився 2021 року в приміщенні Маниковецького будинку культури в селі Маниківці.

У двох залах представлено понад 500 експонатів кінця XIX – початку XX століття, серед яких обрядові рушники, вишиванки, подушки, ікони, скрині, ночви.

Планується відкрити ще двох залів, де, зокрема, встановлять старовинний ткацький верстат у робочому стані.

Музей Проскурівського підпілля відкритий в 1994 році в столітньому будинку в Хмельницькому, де в роки Другої світової війни знаходилася конспіративно-явочна квартира.

Експозиція музею розповідає про початок німецько-радянської війни, окупацію міста, концтабори на території Проскурова, діяльність Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації в 1941-1944 роках, членів підпілля, партизанський рух, звільнення міста від німців і повернення радянських окупантів.

У фондах музею зберігаються особисті речі підпільників, фотоматеріали, спогади, листи з фронту, листування підпільників, характеристики на керівне ядро Проскурівського підпілля та їхні нагороди.

Музей Проскурівського підпілля є філією Музею історії міста Хмельницького.

Історичний музей Центральної залізниці (колишня Південно-Західна) імені Бориса Олійника відкрито в 2001 році на залізничній станції "Деражня".

Будівля вокзалу в Деражні побудована в 1896 році.

Експозиція музею Центральної залізниці розповідає про розвиток залізничного транспорту з моменту його зародження понині.

Окрема експозиція присвячена одному з керівників Центральної залізниці Борису Олійнику, який у 1934 році народився в селі Божиківці поруч з містом Деражня. Про його життєвий та трудовий шлях розповідають особисті речі, фотографії та документи.

Цікаві моделі локомотивів та бронепоїзда.

Палац адвоката Самуїла Гершгоріна розташований на центральній вулиці Деражні.

Одноповерхова житлова будівля у стилі модерн зведена 1910 року. Пізніше тут розміщувалася гімназія, яку 1921 року перепрофілювали на трудову школу, а згодом на будинок піонерів. Через помилку в документах будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення як "Особняк приватного адвоката Периторіна".

2022 року будівлю придбала на аукціоні засновниця ініціативи "Спадщина.Ua" Ганна Гаврилів. Вона планує використати Палац Гершгоріна для розвитку туристичного потенціалу Деражні. Розпочалася реставрація пам'ятки, проводяться науково-дослідні роботи.

Палац у Божиківцях збудований в кінці XIX – на початку XX століття польським поміщиком з італійським корінням Здиславом Колонна-Чесновським.

З 1923 року і дотепер в садибному будинку Чеснівського розміщена середня школа. Збереглися й інші садибні будинки. Флігель займає дитячий садок, у пекарні розміщений сільський клуб. Колишня винокурня в 1931 році перебудована під крохмальний завод.

У 1998 році відкрито музей журналіста та письменника Дмитра Прилюка, на будівлі школи встановлена меморіальна дошка.