Пам'ятки Хмельницького району

Руїни костелу святої Трійці знаходяться поряд з Меджибізьким замком - на височини, укріпленій кам'яною опорною стіною.

Храм у стилі бароко з елементами готики збудовано при магнатах Сенявських у 1632 році, коли поляками на Поділлі масово насаджувався католицизм.

Костел кам'яний, хрестовий у плані. Перекриття були склепінчастими, пластичність гранованих об'ємів підкреслювали високі, стрілчасті вікна. Оздоблення відрізнялося аскетичністю.

У другій половині XX століття Троїцький костел було зруйновано. Втратив автентичний вигляд і розташований поруч із ним монастирський корпус.

Ошатна кругла зубчаста вежа, що височить над трасою Вінниця-Хмельницький, є фрагментом Летичівського замку, збудованого в XVI сторіччі кам'янецьким старостою Яном Потоцьким на вимогу польського короля.

Раніше в Летичеві була дерев'яна фортеця, яку неодноразово спалювали татари. Після того, як у 1606 році Потоцький із протестантизму звернувся до католицизму, замок перейшов у розпорядження ченців-домініканців. Вони принесли із собою з Ватикану ікону Божої Матері (копію ікони з римського собору Святого Петра) та розпочали перебудову замку під монастир.

Успенський костел (XVI-XVII сторіччя) з того часу є санктуарієм (святим сховищем) ікони Летичівської Богородиці - покровительки Поділля (зараз ікона знаходиться в польському Люблині, а в Летичеві - копія).

Під час Визвольної війни 1648-1652 років монастир було зруйновано, але незабаром відновлено.

Під час Другої світової війни тут розміщувався концтабір, за радянських часів - склади.

В 1989 році храм повернуто римсько-католицькому приходу Успіння Пресвятої Діви Марії, триває реставрація.

Перед вежею встановлено пам'ятник похованому тут народному герою Устиму Кармалюку.

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової у Слобідці-Шелехівській відкрито в 1989 році "в будинку біля дороги непроїжджої", як описувала сама поетеса будинок своєї тітки Анни Вакар.

Ахматова неодноразово приїжджала до родичів на Поділлі, часто гостювала у Слобідці-Шелехівській, написала тут кілька віршів. У 1920-х роках тут оселилася й мати Ахматової Інна Горенко, де й прожила до кінця життя.

На сільському цвинтарі збереглася могила матері Ахматової, її тітки з чоловіком.

Перед музеєм встановлений перший в Україні пам'ятник Анні Ахматовій роботи Віктора Зайка, а також дві чавунні лавки та вуличний ліхтар із Санкт-Петербурга.

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової є відділом Хмельницького обласного літературного музею.

"Рогатою школою" називають у Новому Поріччі одноповерхову будівлю в стилі неоготики, в якій розміщується Новопорічанська загальноосвітня школа.

Будівля зведена в XIX столітті як одне з господарських приміщень маєтку шляхтичів Скибневських. Мабуть, то були панські стайні.

Своє прізвисько школа отримала за характерні елементи архітектурного декору – високі гострі щипці над торцевими стінами.

Ренесансна міська брама Сатанова - частина фортифікаційної системи середньовічного міста. Захищала південний в'їзд у Сатанів.

Брама була закладена в XV сторіччі на місці злиття ріки Збруч із безіменним струмком. У XVI столітті перебудована та увійшла до загальної системи оборонних стін міста, з'єднавшись із замком. У 1724 році Адам Сенявський відновив ушкоджену браму надбудувавши зубчастий декоративний парапет на білокам'яних консолях.

Товщина стін кам'яної квадратної в плані споруди досягає 2,2 метрів. Стіни мають бійниці з щоками, що розширюються в обидва боки. Збереглися залишки білокам'яного декору у бароковому стилі.

Центральний відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Хмельницького розміщується в колишньому особняку одного з проскурівських лікарів, збудованому в 1903 році.

З 19 липня 1914 року у цьому будинку базувався штаб 8-ї армії Південно-Західного фронту під командуванням генерала Олексія Брусилова. У 1960-1970-х роках тут діяла міська дитяча лікарня. З 2001 року це палац урочистих подій.

Синагога зі склепом, в якому в 1760 році був похований один із найвидатніших духовних лідерів єврейського народу, кабаліст, засновник хасидизму Ізраїль Бен Елізер, якого називали Баал Шем Тов (Пан Доброго Імені) або просто Бешт.

В Меджибожі він провів останні 20 років життя. Бешта мав безліч послідовників, зокрема, знаменитий цадик Раббі Нахман з Умані.

Могила Бешта є об'єктом масового паломництва хасидів (прихильників цієї ортодоксальної течії в юдаїзмі) та інших людей, захоплених каббалізмом. Над могилою Бешта споруджено склеп.

На старому єврейському цвинтарі варто оглянути унікальні краси надгробки. Поруч зведено сучасну будівлю синагоги. Навколо збереглося багато єврейських будинків XIX століття.

Музей Другої світової війни у Волочиську створено в 2012 році на базі ДОТу (довготривалої вогневої точки) Проскурівського укріпрайону (ПрУР) часів Другої світової війни, який був частиною так званої "Лінії Сталіна".

Являє собою двоповерховий кулеметний напівкапонір на два кулемети. На верхньому поверсі знаходилися бойові каземати та пункт керування. На нижньому – побутове приміщення, вентиляторна, дизельна, сховище.

В приміщеннях відтворено військову обстановку, зібрано зразки озброєння, обмундирування, особистих речей солдатів тих часів.

Поруч реконструйовано ділянку оборонного рубежу Проскурівського укріпрайону: траншея позиції стрілецького відділення, бліндаж для укриття особового складу. Розгорнуто експозицію військової техніки різних років.

Музей історії міста Хмельницького розташований у сучасній будівлі в пішохідній зоні.

Це невеликий за розмірами камерний музей, експозиція якого розповідає про основні події з історії міста.

Представлено понад 2 тисячі предметів.

Музей подільської вишивки та побуту відкрився 2021 року в приміщенні Маниковецького будинку культури в селі Маниківці.

У двох залах представлено понад 500 експонатів кінця XIX – початку XX століття, серед яких обрядові рушники, вишиванки, подушки, ікони, скрині, ночви.

Планується відкрити ще двох залів, де, зокрема, встановлять старовинний ткацький верстат у робочому стані.

Музей Проскурівського підпілля відкритий в 1994 році в столітньому будинку в Хмельницькому, де в роки Другої світової війни знаходилася конспіративно-явочна квартира.

Експозиція музею розповідає про початок німецько-радянської війни, окупацію міста, концтабори на території Проскурова, діяльність Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації в 1941-1944 роках, членів підпілля, партизанський рух, звільнення міста від німців і повернення радянських окупантів.

У фондах музею зберігаються особисті речі підпільників, фотоматеріали, спогади, листи з фронту, листування підпільників, характеристики на керівне ядро Проскурівського підпілля та їхні нагороди.

Музей Проскурівського підпілля є філією Музею історії міста Хмельницького.

Історичний музей Центральної залізниці (колишня Південно-Західна) імені Бориса Олійника відкрито в 2001 році на залізничній станції "Деражня".

Будівля вокзалу в Деражні побудована в 1896 році.

Експозиція музею Центральної залізниці розповідає про розвиток залізничного транспорту з моменту його зародження понині.

Окрема експозиція присвячена одному з керівників Центральної залізниці Борису Олійнику, який у 1934 році народився в селі Божиківці поруч з містом Деражня. Про його життєвий та трудовий шлях розповідають особисті речі, фотографії та документи.

Цікаві моделі локомотивів та бронепоїзда.

Музей-криївка "Стінка" у Хмельницькому відкрилася у 2022 році в приміщенні колишнього тиру спортивно-культурного центру "Плоскирів" на території стадіону "Локомотив".

В музеї відтворено типову обстановку повстанської криївки УПА часів визвольної боротьби середини XX століття. В експозиції зібрано тогочасні побутові речі, якими могли користуватися підпільники.

Під час екскурсії відвідувачі мають можливість дізнатись про історію діяльності УПА на території Хмельницької області та про різні типи криївок, які використовували українські повстанці. Також пропонується стрільба в тирі з пневматичної зброї.

Хмельницька міська рада розміщується в будівлі, побудованій у 1904 році як Олександрівське реальне училище, назване на честь царевича Олександра.

За радянської влади це була школа. З 1986 року сюди переїхала міськрада. Чотири столітні червоні буки, що ростуть перед будівлею, посаджені в рік закладки училища і є ботанічними пам'ятками природи.

Палац адвоката Самуїла Гершгоріна розташований на центральній вулиці Деражні.

Одноповерхова житлова будівля у стилі модерн зведена 1910 року. Пізніше тут розміщувалася гімназія, яку 1921 року перепрофілювали на трудову школу, а згодом на будинок піонерів. Через помилку в документах будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення як "Особняк приватного адвоката Периторіна".

2022 року будівлю придбала на аукціоні засновниця ініціативи "Спадщина.Ua" Ганна Гаврилів. Вона планує використати Палац Гершгоріна для розвитку туристичного потенціалу Деражні. Розпочалася реставрація пам'ятки, проводяться науково-дослідні роботи.