Пам'ятки Хмельницького району

Свято-Георгіївська церква у Проскурові (нинішній Хмельницький) заснована в 1898 році як полкова церква 46-го Дніпровського піхотного полку.

Спочатку носила ім'я Святих Петра та Павла. Цегляний храм на території колишнього військового містечка споруджено за типовим проєктом у візантійському стилі, з одним верхом та триярусною дзвіницею, яка була прибудована у 1906 році.

Після приходу радянської влади храм опинився у запустінні. Лише в 1996 році церкву Святого Георгія було повернуто правславній церкві й відроджено з руїн. 10 квітня 2023 року парафія ухвалила перехід  до Православної церкви України. 

Свято-Преображенський жіночий монастир у Головчинцях – одна з найдавніших православних обителів Поділля.

Монастир заснований в 1540 році польовим гетьманом коронним Миколою Синявським. При Речі Посполитій був заселений Василіанами, в 1795 році повернутий православним.

Вперше монастир було закрито в 1923 році, на території було організовано притулок для безпритульних дітей. У роки Другої світової війни діяльність монастиря була ненадовго відновлена, але незабаром його знову було закрито. До 1996 року будівлі належали дитячому інтернату.

Нині монастир відроджується: реконструйовано монастирський храм та житловий корпус, зведено нову дзвіницю, відбудовано ігуменський корпус, облаштовано богадельню та паломницький готель.

На території Свято-Преображенського монастиря знаходиться чудотворне Онуфріївське джерело, у храмі зберігається чудотворний образ преподобного Онуфрія Великого.

Свято-Троїцька церква в Ярмолинцях заснована в 1761 році коштом Павла Старжинського як католицький костел монастиря бернардинців.

У 1832 році монастир та костел було закрито, приміщення передано православній церкві. В 1835 році було завершено реконструкцію Троїцького храму, а в 1891 році збудовано нову дзвіницю. Також збереглися келії бернардинського монастиря.

Нині це Свято-Петро-Павлівський храм УПЦ московського патріархату.

Свято-Троїцький монастир під Сатановим починався з печер, що збереглися дотепер. Вхід туди знаходиться біля підніжжя монастирської скелі.

За переказами, монастир було засновано у ХІ сторіччі ченцем з Афона. Офіційно Троїцький монастир у Сатанівській Слобідці датується XVI-XVIII сторіччями. Спочатку монастир був дерев'яним. Кам'яні споруди з'явилися на початку XVII століття. До монастирського ансамблю входили Покровська церква, Миколаївська церква та Троїцька церква, дзвіниця та келії, в'їзна брама та огорожа. У 1744 році монастир перебудували у стилі бароко.

Нині із трьох монастирських храмів зберігся один, збудований на честь Святої Трійці. На північній стіні храму зберігся сонячний годинник із стародавнім подільським гербом - усміхнене обличчя, а внизу півколом розташовані цифри. На фасаді вежі-дзвіниці збереглася невелика скульптура святого Рохуса, покровителя хворих на чуму.

У різний час монастир відвідували гетьман Богдан Хмельницький, російський цар Петро I, полководець Суворов.

З 1707 по 1793 рік Сатанівський монастир був греко-католицьким, в 1893 році став жіночим. З приходом радянської влади монастир було закрито, але у 1942 році, за німецької окупації, ненадовго відродився. Саме тоді з-під землі тут забило джерело з цілющою водою, почалося паломництво. Але у 1962 році монастир знову закрили, будівлі почали руйнуватися.

У 1989 році Свято-Троїцький монастир повернули православній громаді і розпочалася реставрація.

Синагога Бааль Шем Това реконструйована на тому самому місці, де в 1442 році була заснована перша синагога Меджибожа. Засновник хасидизму Бааль Шем Тов (Бешт) обрав її місцем служіння богу, коли приїхав до Меджибожу в 1740 році.

Синагога була знищена нацистами під час Другої світової війни. В точності відтворена в 2000-2004 роках за старими фотографіями та кресленнями зусиллями рабина Ісраеля Меїра Габая. Поруч – фундамент синагоги Баха.

Синагога ремісників у Хмельницькому – єдиний іудаїстський храм міста, що зберігся.

Невелика синагога була побудована в 1890 році у єврейському кварталі ремісників-пекарів, що навпроти нинішнього центрального продуктового ринку.

За радянських часів у будівлі розміщувалася спортивна школа гімнастики. На початку 1990-х років синагогу ремісників повернули єврейській громаді Хмельницького, зараз вона чинна.

Сквер імені Тараса Шевченка – улюблене місце відпочинку мешканців Хмельницького.

До ХІХ століття тут був дубовий гай на околиці старого Проскурова. В 1824 році на місці гаю утворили торгову площу, частину дерев вирубали. Певний час площа використовувалася як військовий плац 46 Дніпровського піхотного полку. В кінці ХІХ століття на цьому місці вирішили створити міський сад, площу стали засаджувати деревами.

Декоративні чагарники висаджені в 1960-1980 році, тоді ж збудовано кінотеатр. Паркова зона площею 5 гектарів має регулярне планування. Головним композиційним вузлом є площа із пам'ятником Тарасові Шевченку (1992 рік).

Сквер прикрашають химерні металеві скульптури, створені сучасним художником Миколою Мазуром.

Собор Різдва Богородиці - найстаріша кам'яна будівля в Хмельницькому.

Храм у стилі класицизму побудований на місці першої православної церкви Проскурова, заснованої у XVIII сторіччі, яка згоріла і 1822 році. Головною святинею була чудотворна ікона Божої Матері зі срібним вінцем.

В 1937 році собор було закрито, приміщення використовувалося як склад. Нині храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

Старовинний одноповерховий особняк на бульварі поряд з пам'ятником Богданові Хмельницькому - одна з найстаріших цивільних будівель міста Хмельницький.

Наразі тут розміщується відділ Хмельницької міської ради з питань роботи зі зверненнями громадян.

Бетонна набережна у гирлі річки Ікопоть в Старокостянтинові споруджена в кінці XX століття.

Набережну прикрашає яскрава група скульптур з металу та різних деталей машин та механізмів, що зображує казкових героїв: Нептуна у запряженому візку, русалку, комара та інших.

Створив їх хмельницький скульптор Микола Мазур, автор аналогічних скульптурних композицій у парку імені Тараса Шевченка та у багатьох інших місцях Хмельницького. Його химерні твори нагадують авангардистські скульптури фонтану Стравинського біля паризького центру Помпіду.

Висока шестирівнева мурована сторожова вежа над річкою Случ, добре помітна з траси, вважається символом Старокостянтинова.

Квадратна вежа-донжон у готичному стилі заввишки 35 метрів побудована в XVI сторіччі за князя Костянтина Острозького, входила в систему міських укріплень. Пізніше (за іншими даними, одночасно з будівництвом) до неї було прибудовано православну Хрестовоздвиженську церкву, яку Януш Острозький в 1612 році передав католикам.

Вежа стала дзвіницею костелу Матері Божої Громничої Домініканського монастиря, що розташувався тут. У XVIII столітті було проведено реконструкцію (архітектор Ернест Жибер), вежа отримала ренесансне оформлення. В 1853 році костел був переосвячений у собор Воздвиження Чесного Хреста, а через 20 років перебудований у псевдоруському стилі.

За радянських часів храм був закритий та зруйнований, вежа втратила перекриття. Монастирські приміщення займали структури МВС.

Наразі приміщення перебувають в користуванні Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату.

На одній зі стін храму можна розглянути контури ликів святих, що проявилися через штукатурку (можливо, Пресвятої Богородиці і княгині Ольги).

"Турецьким стовпом" в селі Требухівці називають кам'яну колону, встановлену за часів перебування в Меджибожі турецького гарнізону (1672-1699 роки).

Являє собою стовп-обеліск, квадратний у плані, що поступово звужується вгору, з трисхилим завершенням. Знаходиться на південний захід від Меджибізького замку, на протилежному березі Південного Бугу, неподалік мосту. Спочатку стояв над могилою турецького воєначальника, згодом служив каплицею.

Ще одна колона-каплиця знаходиться у верхній частині Старого міста, неподалік Миколаївської церкви (поворот ліворуч за церквою).

Хмельницький музей-студія фотомистецтва відкрився в 2010 році у триповерховій будівлі готелю "Континенталь" у стилі модерн, побудованому на початку XX століття проскурівським купцем Нафтулою Вассерманом.

До наших днів збереглися оригінальні пластичні форми фасаду, ажурні ковані балкони, декоративне оздоблення стін кольоровим склом-смальтою.

Відкритий у ньому музей фотомистецтва – перший музей такого профілю в Україні. Експозиція налічує понад 1500 експонатів (фотоапарати, об'єктиви, збільшувачі, експонометри та інше приладдя), які ілюструють розвиток фотографії та фототехніки з кінця XIX до кінця XX століття. Колекцію зібрав директор музею, хмельницький фотомайстер Костянтин Жданов.

У фойє знаходиться постійно діюча експозиція "Старе-нове місто" з чорно-білими та кольоровими фотографіями пам'яток Хмельницького. Проводяться фотовиставки найкращих фотохудожників із різних міст України.

Хмельницький обласний краєзнавчий музей розташований в сучасній будівлі в центрі міста.

Фонди налічують 60 тисяч предметів, серед яких скарби середньовічних монет та прикрас часів Київської Русі, зокрема 4 скарби ювелірних прикрас Болохівської землі.

Представлене велике зібрання порцеляни XIX-XX століть, старовинних меблів та посуду.

Хмельницький обласний літературний музей відкрився 1992 року як Музей письменника Олександра Купріна та літераторів Хмельниччини.

Розташовується в маленькому одноповерховому будиночку в середмісті Хмельницького, навпроти парку Шевченка.

Експозиція першої зали розповідає про усну народну творчість, фольклор, давню писемність, започаткування нової української літератури.

В другій залі можна познайомитися з класиками української літератури, чиї імена пов’язані з сучасною Хмельниччиною: Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Леонід Глібов, Михайло Старицький та інші. Також тут представлена література національних меншин краю.

Третя експозиційна зала розповідає про письменників XX століття та сучасну українську літературу.

В літературно-музичній світлиці "Сяйво калини" з експозицією про поета-байкаря Микиту Годованця проходять зустрічі з письменниками, презентації нових видань, тематичні літературно-музичні вечори.