Пам'ятки Львівської області

Музей "Панська садиба ХІХ століття" створюється Львівським обласним історико-краєзнавчим музеєм на базі палацу Бартманських в Журавниках.

Палац у стилі класицизму збудував у другій половині XIX століття відомий галицький політик і державний діяч, віцепрезидент Львова Освальд Бартманський, який жив тут зі своєю дружиною Севериною Тустановською. Пізніше маєток винаймали орендарі. Згодом панська садиба перейшла у власність громади, у ній була відкрита школа, яка діяла і за радянської влади.

Зараз триває реставрація палацу. Планується повне відтворенння традиційного інтер’єру та екстер’єр садиби тогочасної епохи та ландшафтного парку на березі ставка.

Музей іудейської культури та історії львівських євреїв "Слідами галицьких євреїв" діє у Львові при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді "Хесед-Ар'є".

Спочатку музей був заснований лише в одній кімнаті на першому поверсі фонду, а напередодні 2020 року розширився на кілька нових експозиційних приміщень. Експонати для нього ентузіасти збирали протягом 20 років існування музею.

Зокрема, сьогодні в музеї представлені такі експозиції: "Відділ жертв НКВС та нацизму", "Історія львівських синагог та рабинів", "Банкіри та ремісники передвоєнного періоду", "Єврейські госпіталі" тощо.

Церква Святого Архістратига Михаїла в Старій Скваряві під Жовквою – один із найдавніших дерев'яних храмів України, які мають точне датування.

Згідно з написом на брусі південної стіни, храм побудований в 1508 році. Церква спочатку стояла на давньоруському городищі Щекотин у сусідньому Глинську. В 1715 році була перенесена до Старої Скваряви, коли згорів місцевий храм.

Було перенесено й іконостас - одну з найкращих пам'яток перемишльської школи іконопису. До XVI сторіччя відносяться ікони молитовного ряду, на яких зображені по дві постаті святих та по два євангельські сюжети. Центральною іконою ряду є "Спас у силах небесних", під яким зображена "Таємна вечеря". Ці твори належать пензлям майстрів перемишльської школи іконопису. Царські врата відносять до середини XVII століття.

З 2015 року в храмі діє музей "Староскварявський іконостас XVI-ХVIII століть" – філія Львівського музею історії релігії.

Інформація по доступності: наявний пандус.

Львівська філія музею у темряві "Третя після опівночі" відкрилася у 2023 році.

Тут можна відвідати виставку "Мистецтво на дотик" з екскурсією в абсолютній темряві та у супроводі незрячого гіда. Така екскурсія дасть можливість по-новому дослідити 25 експонатів, що представляють відомі твори архітектури, живопису та кіномистецтва, які більшість людей звикли сприймати лише візуально.

Екскурсії в темряві проводяться для груп до 3-х осіб, тривають 45 хвилин. Після цього відвідувачам пропонують провести час за цікавими активностями в кімнаті відпочинку – навчитесь писати шрифтом Брайля, пограти в сенсорні ігри тощо.

Для дітей до 10 років пропонується командний квест, який дозволяє дізнатися цікаві факти про органи чуття та зрозуміти особливості сприйняття світу незрячими людьми.

Крім закладу у Львові, також працює музей "Третя після опівночі" у Києві.

Історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" відкрито 2013 року в колишній катівні НКВС, яка розташовувалася у внутрішньому подвір'ї будівлі Повітового суду в Дрогобичі.

В період Другої світової війни та в перші роки радянської окупації тут було закатовано та розстріляно щонайменше 1200 жителів Дрогобиччини.

Колишня будівля Дрогобицького цісарського повітового суду – одна з найкрасивіших у Дрогобичі, але водночас це символ тоталітаризму та репресій чотирьох окупаційних режимів. Триповерхова будівля в стилі історизму зведена на початку ХХ століття, ставши одним із найбільших судів на Галичині. Окрім 20 суддів, там працювала судова канцелярія та тимчасова в'язниця. У міжвоєнний період польська влада розмістила тут міський суд.

Це ж приміщення використовували як суд і під час німецької окупації 1941-1944 років. Але найжахливішої слави "Дрогобицької катівні" будівля зажила у 1939-1941 та 1944-1959 роках, коли тут розмістилося Дрогобицьке управління НКВС із внутрішньою тюрмою, де масово катували та розстрілювали місцевих мешканців. 

Нині це корпус Інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій Дрогобицького державного педагогічного університету.

На місці колишньої катівні у 2013 році було створено меморіал "Тюрма на Стрийській" за проєктом дрогобицького архітектора Максима Чирки та відкрито музей, що є підрозділом Музею "Дрогобиччина".

Експозиція розповідає про сталінський терор та репресії на західноукраїнських землях: окупацію та встановлення радянської влади на Дрогобиччині, створення Дрогобицької області, репресії НКВД-НКГБ на Дрогобиччині. Представлено фотомартиролог жертв НКВД- НКГБ. Особливе хвилювання викликає перегляд особистих речей закатованих, знаряддя вбивства і катувань, знайдені під час досліджень території колишньої катівні.

Музей "Хата у Глубокім" Державного історико-культурного заповідника "Тустань" відкрився в 2013 році як сільський культурно-громадський центр та центр локальної історії.

Розташовується в одній із кількох десятків автентичних бойківських хат початку XX століття, що збереглися в селі Урич. В хаті-музеї представлена сучасна етнографічна виставка "Непотріб? Історія Урича в предметах і зображеннях", на якій представлені старі світлини, речі побуту, спогади жителів села.

В експозиції використовуються сучасні технології подачі матеріалу з використанням мультимедійних засобів.

Музей "Нескорені" у Стрию відкрився у 2022 році під час повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Експозицію музею склали воєнні трофеї російсько-української війни, які привезли бійці батальйону "Карпатська Січ".

У музеї можна побачити різні види зброї, екіпірування українських військових, а також одяг та захист окупантів, багато фотографій і "розпаковку" російського сухпайка.

Музей автентичного одягу та прикрас зі всіх регіонів України відкрила у Львові колекціонерка та етнографиня Роксоляна Шимчук у 2024 році. Експрозиція розташовується у підвальному приміщенні Львівського палацу мистецтв.

Засновниця музею почала збирати свою колекцію ще на початку 1990-х років. Понад 30 років вона шукала та відновлювала старовинний одяг, прикраси та головні убори. Зараз її колекція налічує кілька тисяч зразків українського народного прикладного мистецтва.

В музейній експозиції представлена лише частина зібрання. Тут можна побачити народні строї Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Буковини, Поділля, Львівщини, Волині, Подніпров’я та Лівобережної України.

За попередньою домовленістю заснивниця музею проводить авторські екскурсії. На першому поверсі працює етногалерея, де можна придбати сучасні дизайнерські речі й прикраси, автором яких є Роксоляна Шимчук.

Музей академіка Філарета Колесси відкрито у 1971 році з нагоди сторіччя від дня народження цього видатного українського композитора та етнографа, якого вважають засновником українського етнографічного музикознавства. 

Музей розташований в одній із кімнат Народного дому села Ходовичі, де Колесса прожив значну частину свого життя. Він зібрав у селі понад 225 різноманітних за змістом, жанровою палітрою і мелодійністю пісень.

В експозиції представлені матеріали про життя вченого зі світовим ім'ям. Є тут особисті речі Філарета Колесси: скрипка, фонограф, костюм, родинні світлини, а також його листи, оригінальні рукописи, збірки "Вулиця", "Гагілки", "Наша дума", "На Щедрий вечір" та інші. Представлене погруддя ученого, виконане скульптором Яковом Чайкою.

Музей народного побуту організований місцевим священиком, колекція виставлена в приміщенні пам'ятки архітектури – дерев'яній дзвіниці церкви Святого Михайла (1730 рік).

Триярусна дзвіниця вважається пам'яткою гуцульського дерев'яного зодчества.

В музеї представлені різноманітні інструменти, посуд, ткацькі верстати, народний одяг, меблі. На другому поверсі - виставка ікон та вишитих хоругв.

Екскурсії проводить священик розташованої поруч церкви Святого Михайла (1902 рік).

Музей-світлиця національно-визвольної боротьби в місті Рудки представляє історичний матеріал про боротьбу за українську державність у 1918-1919 та у 1930-1940 роках на Рудківщині.

На найпочеснішому місці – портрет головнокомандувача УПА генерала Романа Шухевича.

Музей визвольної боротьби ОУН-УПА в селі Кавське на Львівщині створений у 1993 році з ініціативи краєзнавця Зиновія Кочмарського, який народився у засланні, оскільки його батьки були репресовані радянською владою.

Музей розташовується на другому поверсі Народного дому села Кавське. У чотирьох залах представлені матерали, що розповідають про історію виникнення руху спротиву під час радянської окупації Галичини та про різні етапи боротьби українських патріотів за визволення поневоленого народу.

Представлені однострої січових стрільців та воїнів УПА, оригінальні документи із розсекречених архівів управління НКВС колишньої Дрогобицької області, друкарська машинка та речі повстанців, знайдені 1997 року у криївці в Белецькому лісі, вишивки, які гаптували у сталінських таборах, документи ОУН та унікальні світлини.

Особливим експонатом є лист-рукопис Степана Бандери від 28 березня 1956 року, який він написав друзям до США.

Музей визвольної боротьби України розміщений в історичному будинку колишнього Стрілецького товариства Львова (1869-1871 роки), що в південній частині парку "Знесіння". Відкритий у 2012 році з нагоди 70-річчя Української повстанської армії як відділ Львівського історичного музею.

Експозиція в хронологічній послідовності розкриває основні етапи боротьби за самостійну соборну Українську державу і охоплює період від ХІХ до кінця ХХ століття.

Зокрема, тут можна дізнатися про діяльність спортивних організацій "Сокіл" та "Січ", метою яких було виховання фізично здорової та національно свідомої української молоді Галичини та Буковини. Історію та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців висвітлюють документи, світлини та фрагменти зброї, знайденої в районі боїв УСС на горі Маківка. В експозиції про Українську революцію  1917-1921 років: зразки тогочасної зброї, реконструкція військового однострою Армії УНР, ориґінальний кітель вояка Української галицької армії, документи Центральної ради та грошові знаки УНР тощо.

Значна частина експозиції присвячена діяльності бойових підрозділів Української повстанської армії. У стилізованих під лісові хащі інтер’єрах представлено матеріали про основні етапи формування та організаційну структуру УПА, діяльність Воєнної округи "Буг", старшинські та підстаршинські вишколи, медичну служба УПА, видавничу і пропагандистську роботу. Великий інтерес викликає розділ, присвячений історії Української дивізії "Галичина": особисті речі дивізійників, пропам’ятні комбатантські відзнаки, таборові видання.

Наступні експозиції розповідають про більшовицькі репресії у Західній Україні, рух шістдесятників, діяльність Української Гельсінської групи, демократичні процеси кінця 1980-х років та проголошення Незалежності України.

Секторами Музею визвольної боротьби України є Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича (Львів) та Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця (Зашків).

Музей українського художника-модерніста Володимира Патика відкрився у Львові у 2024 році. Розташований у приміщенні вілли Потуліцьких, спорудженої у 1891-1894 роках за проєктом бюро Івана Левинського у стилі пізнього необароко.

Під музей облаштовано хол, терасу, дві інтерактивні кімнати, виставкову зала та коридор зі змінною експозицією. В одній із кімнат відтворено майстерню-студію Володимира Патика.

Дружина митця Романа Василина передала в дарунок музею приблизно 100 його живописних та графічних творів, ескізи, архіви, а також особисті речі митця. Ця колекція стала основою музейної експозиції.

Музей Володимира Патика є філією Львівського обласного історико-краєзнавчого музею.

Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Львові створено 2001 року за сприяння та фінансової підтримки Товариства вояків УПА в США імені генерал-хорунжого Тараса Чупринки. Є відділом Львівського історичного музею, сектором Музею визвольної боротьби України.

Музей розташовується в старовинному будинку на території колишнього селища Білогорща (нині районі Львова), де у 1950 році знаходилась остання штаб-квартира головного командира УПА.

Експозиція на першому поверсі розповідає про рід Шухевичів, юнацькі роки Романа Шухевича, його військово-політичну діяльність та збройну боротьбу українського визвольного руху. Зокрема, представлено автобіографію, написану рукою Шухевича, а також предмети, пов’язані з його пластовою діяльністю.

Другий поверх музею відтворює побут часів перебування головного командира УПА на цій підпільній квартирі: сходи, житлова кімната, криївка. Саме тут відбувся останній бій Романа Шухевича з підрозділом МДБ 5 березня 1950 року. В кімнаті, де мешкав і працював Роман Шухевич, представлено оригінальні меблі (стіл, чотири стільці, фотель), виготовлені в середині 1930-х років у Західній Європі, які подарувала музеєві донька генерал-хорунжого Марія Трильовська.

1 січня 2024 року музей Романа Шухевича у Львові був повністю знищенний пожежею, яка виникла внаслідок повітряної російської терористичної атаки. Втрачені меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, а також погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського та скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решта близько 600 одиниць експонатів від початку повномасштабної російсько-української війни були перенесені в інше місце.