Пам'ятки Львівської області

Василіанський монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії у Підгірцях, або просто Підгорецький монастир, заснований у XVII сторіччі на пагорбі, на якому за часів раннього середньовіччя стояло літописне давньоруське місто Пліснеськ (X-XIII сторіччя).

Ще в 1180 році на цьому місці княгиня Олена, донька Белзького князя Всеволода, заснувала першу обитель. Навколо частково збереглися оборонні вали городища. Онуфріївська церква в стилі бароко із сонячним годинником на фасаді збудована в 1750 році. Зберігся пишний об'ємний іконостас зі скульптурами роботи Павла Гіжицького.

В 1861 році в Благовіщенському монастирі відбулася перша у західноукраїнських землях панахида за упокій Тараса Шевченка.

Нині комплекс Підгорецького монастиря належить греко-католицькій церкві. Повна назва обителі - монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії чину Святого Василія Великого.

На території ведуться розкопки на місці давньоруського храму.

Монастир сестер бригідок був заснований у Самборі в 1621 році польським магнатом Миколою Даниловичем із Журова.

На пагорбі при перетині нинішніх вулиць Івана Франка та Степана Бандери він виставив із цегли та каміння монастир, костел та господарські будівлі. Комплекс був оточений стінами та ровами, мав оборонну вежу, і тому його було включено в оборонну систему міста. Монастирський комплекс збудований у вигляді підкови – південне плече утворює костел, а західне та північне – монастирські приміщення.

У 1782 році австрійська влада ліквідувала монастир бригідок, у його приміщеннях розмістили військові склади та магазини. З 1946 року в монастирських корпусах розміщується швейна фабрика, а в прибудованому до них в 1905 році помпезному будинку казначейства - військовий шпиталь.

Монастир католицького ордену домініканців у Белзі заснований у 1394 році з ініціативи князя белзького та полоцького Земовита IV, але його перші дерев'яні споруди не дійшли до нашого часу.

Сучасний комплекс монастиря отців домініканів почали зводити у середині XVI століття. Центральною спорудою був Домініканськи костел, збудований як тринавна базиліка з трансептом та витягнутим циркульним вівтарем. Стіни були укріплені контрфорсами. Протягом свого існування споруда зазнавала перебудов, найбільші з яких припали на початок XVIII століття. У цей час було зведено двоярусну монастирську дзвіницю, яка збереглася до нашого часу. Сам костел був зруйнований під час Другої світової віни і дійшов до наших днів у вигляді руїн.

Також зберігся північний келійний корпус з чотириярусною вежею-дзвіницею в барочному стилі, який тепер слугує міською ратушею. Там же розташовується Історико-краєзнавчий музей.

Монастир католицького ордена капуцинів навпроти Олеського замку збудовано коштом волинського воєводи Северина Ржевуського.

Проєкт розробив подільський арітектор Мартин Добравський. Будівництво закінчили в 1739 році. Монастирський комплекс капуцинів складався з костелу Святого Антонія, зведеного в стилі бароко, та квадратного келійного корпусу із внутрішнім двориком.

В 1939 році монастир капуцинів було закрито. Після 1945 року тут розмістилося сільськогосподарське училище.

Наразі комплекс монастиря належить Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького і використовується як фондосховище, доступ закритий.

Монастир сакраменток (бенедиктинок безперервного поклоніння Святим Таїнствам) з костелом Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосипа збудований у Львові в 1744-1780 роках на місці фахверкового храму, заснованого в 1718 році.

Необароково вежа зведена під час реконструкції у 1884-1887 роках за проєктом Адольфа Мінасевича.

В 1995 році храм освячено як церкву Святої Трійці Української греко-католицької церкви.

Кохавинський монастир Святого Герарда заснований у 1755 році ченцями ордена кармелітів при дерев'яному храмі, спорудженому в 1748 році для чудотворної ікони Кохавинської Богоматері.

Нинішня південна частина селища Гніздичів раніше була окремим селом Кохавине, з яким пов'язана легенда про явище чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської.  За легендою, ікону виявили у Кохавинському лісі в 1646 році, і невдовзі це місце стало об'єктом масового паломництва. Спочатку ікона зберігалася в маленькій капличці, пізніше коштом Костянтина Виговського було споруджено новий дерев'яний храм.

За австрійської влади обитель була закрита, але в 1868 році почалося будівництво великого кам'яного костелу в стилі неоготики, який був освячений у 1894 році. Кам'яна неоготична каплиця збудована у 1901-1902 роках.

За радянської влади монастир та храм було закрито, на території розмістили школу-інтернат.

Нині це монастир редемптористів Святого Герарда. Храм освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці (збереглися залишки розписів). Чудотворна ікона у 1945 році була вивезена до Польщі. Нині у храмі її копія. Поруч із каплицею – святе джерело.

Василіянський монастир Святого Онуфрія у Львові - архітектурна пам'ятка середньовіччя. За деякими даними, його було засновано ще за часів князювання Лева Даниловича, сина засновника міста Данила Галицького.

Кам'яні будівлі Онуфріївської церкви, Троїцької каплиці-дзвіниці та монастирських келій були збудовані в 1505 році князем Костянтином Острозьким.

В архітектурі поєдналися традиції українського сакрального зодчества з формами ренесансу та бароко. Під час бойових дій монастирський комплекс відігравав роль оборонної споруди.

На монастирському цвинтарі в 1583 році був похований першодрукар Іван Федоров.

Монастир святого Онуфрія належить до Української греко-католицької церкви.

Монастир і церква Святого Юра засновані в Шептицькому белзським воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким у 1763 році для греко-католицького ордена василіан.

У 1771-1776 роках на місці дерев'яних споруд за проєктом архітектора Йогана Каспера Зельнера було зведено кам'яну церкву та келії. В архітектурі поєднуються риси пізнього бароко та класицизму.

Монастир було ліквідовано в 1946 році польською владою. У 1980 році в будівлі церкви було відкрито філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, а в келіях – картинну галерею. В 1989 році музей було перенесено до палацу Потоцьких, а храмовий комплекс було передано греко-католицькій громаді.

Боярський двір у Золочеві, також відомий як Золочівський арсенал, - колишня укріплена резиденція власників міста, зведена в XV сторіччі представниками боярського роду Щечонів.

Це найдавніша архітектурна пам'ятка Золочева. Після спорудження Золочівського замку будівля стала використовуватись як міський арсенал, потім була передана парафіяльному костелу для опіки над убогими.

До останнього часу будівля Боярського двору була в занедбаному стані. В 2012 році передана Українській греко-католицькій церкві Воздвиження Животворящого Хреста, що провела реконструкцію та відкрила там монастир Чесного Хреста Святого Дам`яна Братів Менших (францисканців) та каплицю Возвиження Чесного Хреста Господнього.

Монумент бойківським трембітарям встановлено в 1985 році на в'їзді в місто Сколе в урочищі "Колодка" на перевалі "Тухольські ворота" в Сколівських бескидах.

Скульптурна композиція у вигляді стели, біля підніжжя якої стоять двоє бойків-трембітарів, встановлена над трасою М-06 "Київ - Чоп".

На момент відкриття монумент був присвячений звільненню Сколе від німецько-фашистської окупації. На стелі була встановлена постать радянського воїна. У 2016 році була проведена реставрація пам'ятника, фігура, що впала, була замінена скульптурою Архістратига Михайла.

Біля пам'ятника облаштовано рекреаційну зону "Колодка".

Інтерактивний музей народної медицини "Дідова аптека" відкрився 2018 року в селі Миртюки на об'їзній Стрия. Це вже другий музей мережі "Дідова аптека", присвячений історії народної медицини.

В експозиції представлені цілющі трави, плоди, коріння та настоянки з них, якими в давнину лікувалися місцеві мешканці. Екскурсія розпочинається з фітокімнати (музейно-аптечної комори), де відвідувачам розповідають про історію медицини Бойківщини, про цілющі властивості місцевих трав та про профілактичні властивості трав'яних чаїв.

В другій кімнаті відвідувачі можкть дізнатися про використання у народній медицині особливих настоянок із мухоморами, зміями та бджолами для профілактики та лікування важких видів захворювань.

Також "Дідова аптека" пропонує дегустацію настоянок на травах, плодах, ягодах та корінні, ароматних бойківських чаїв, а для дітей – ягідних сиропів. Цю ж продукцію можна придбати в музейній крамниці.

Перший музей "Дідова аптека" працює в Криворівні поблизу Верховини.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобиччина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 рік).

В основу експозиції музею, відкритого в 1940 році, лягли колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI сторіччя, колекція монет XIV-XIX століть та інше.

До 60-річчя УПА в музеї "Дрогобиччина" відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА Степана Стебельського.

Відділом музею "Дрогобиччина" є історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" в колишній будівлі Повітового суду.

Музей "Криївка підпільної типографії УПА" відкрився 2014 року на території Басівського дендропарку, що на північ від села Басівка поблизу Львова. На цьому місці у 1955 році відбувся останній бій між групою місцевих повстанців та загоном спецназу КДБ.

Під час визвольної боротьби проти радянської окупації бійцями УПА тут була створена підпільна друкарня. Криївка-музей відтворена у первісному вигляді за спогадами очевидців. Підземне сховище складається з трьох приміщень, що поєднані тунелем завдовжки 30 метрів.

В експозиції представлені імпровізовані меблі, каганці, піч, друкарські машинки, побутові речі повстанців, світлини, оригінали та копії документів. Також відтворена мінікаплиця, одним з експонатів якої є "Молитовник українського народу" (1947 рік).

Музей "Літературний Львів першої половини XX століття" відкрився у 1992 році в п’ятикімнатній квартирі житлового будинку по вулиці Героїв Майдану, 18, збудованого у 1937-1939 роках за проєктом Зигмунта Шпербера в стилі львівського функціоналізму. В цій квартирі у 1944-1949 роках мешкав український радянський письменник і пропагандист Ярослав Галан. Тут він був убитий в результаті замаху.

Експозиція музею відображає суперечливі політичні події та соціальні конфлікти першої половини XX століття, на тлі яких розвивалася література Львова. В інтер'єрах міського помешкання представлені мебіл, гравюри, фотографії, живопис, поштівки, афіші тогочасного Львова.

Український модерн, "молодомузівці", поезія січових стрільців, взаємовплив митців Галичини та Наддніпрянщини, творчість заборонених та репресованих поетів і письменників, славетні українські імена в еміграції – ось далеко не повний перелік тем, які висвітлює експозиція музею.

Музей "Літературний Львів першої половини XX століття" є відділом Львівського історичного музею.

Музей "Львів стародавній" відкрився у 2020 році у підземеллях Преображенської церкви, що у середмісті Львова, поруч із площею Ринок.

Це вже другий заклад великого проєкту інноваційних музеїв під брендом "Становлення української нації", що поєднує сучасні експозиційні технології, реалістичні 3-D фігури видатних українців та експонати з приватних колекцій і музейних фондів.

У львівському музеї представлено 40 фігур визначних особистостей, що мали вплив на розвиток міста з 1256 до 1772 року. Серед них король Данило Галицький, князь Василько Романович, король Казимир ІІІ, скульптор Іоан Пінзель, засновник перших віденських кав'ярень Юрій Кульчицький та багато інших.

Проводяться класичні і тематичні екскурсії, дитячі квести, майстеркласи з декорування зброї, плетіння кольчуг, гончарства, виготовлення ляльки-мотанки, малювання кавою, середньовічних танців.

Квитки можна завчасно придбати онлайн.