Пам'ятки Львівської області

Дерев'яна церква Усікновення Голови Святого Іоана Хрестителя в Городку – зразок галицької народної архітектури, один із найстаріших православних храмів Галичини.

Іоанинська церква заснована в 1403 році в Черлянському передмісті неподалік дитинця Городка. В XVII-XVIII сторіччях двічі горіла. У нинішньому вигляді відбудована в 1755 році.

Настінний розпис виконав художник Федір Щербокоський у 1861 році. До храму прибудовано невелику кам'яну каплицю Усікновення Голови Іоана Хрестителя. В 1863 році споруджено триярусну кам'яну дзвіницю, що стала символом міста.

За радянських часів церква не діяла, але в 1980 році було проведено повну реставрацію, яка врятувала її від руйнування.

Церква Іоана Хрестителя у Городку має статус пам'ятки архітектури національного значення. Нині це діючий храм Православної церкви України.

Замковий костел Успіння Пресвятої Богородиці в був збудований в Свіржі в 1546 році магнатом Андрієм Свірзьким на місці дерев'яного храму XV сторіччя.

Після кількох реконструкцій костел набув ренесансного вигляду, хоча спочатку був готичним. Над входом можна побачити рештки шляхетського герба колишніх господарів.

До костелу від замку вів підземний хід, який і зараз простежується у рові біля підйомного мосту.

За радянських часів храм використовувався під склад.

В 1994 році будівлю костелу передали вірянам Української греко-католицької церкви. Храм освятили як церкву Святої Трійці та Успіння Богородиці. Проведена реставрація.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славську побудована в 1901 році (архітектор Василь Нагірний) на тому місці, куди, за легендою, двічі падав хрест, зірваний вітром зі старої дерев'яної церкви на сусідній гірці.

Від дерев'яної Успенської церкви збереглася дзвіниця на цвинтарі.

Поруч із храмом встановлено пам'ятник письменнику Миколі Устияновичу.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Бориславі збудована в 1929 році.

Розташована на виїзді з міста у бік Східниці (тоді це був присілок Мразниця).

Храм за проєктом архітекторів Сергія Тимошенка та Олександра Пежанського побудований на високому цоколі з тернопільського каменю, підлога вимощена чеським кахлем, головний престол виконаний з білого каррарського мармуру. Церква прикрашена чотирма вхідними колонами, виготовленими з білого каменю, бані церкви покриті мідною бляхою. Художні вітражі виконав відомий художник-імпресіоніст Петро Холодний та під наглядом поета та художника Богдана Лепкого.

В 1962 році Успенська церква в Бориславі була закрита радянського владою.

Відроджена в 1991 році як греко-католицька.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці у Глинянах – одна з найстаріших дерев'яних церков на Галичині.

Офіційно датою заснування вважається XVII сторіччя, хоча православний приход у Глинянах існував і в XV сторіччі. Тризрубна одноверха церква розташована на території колишнього північного передмістя.

За легендою, тут молився гетьман Іван Мазепа, а два старі ясени у дворі посадив гетьман Богдан Хмельницький.

В Успенській церкві зберігається ікона розп'яття Ісуса Христа (XV сторіччя), з якою пов'язана легенда про самовідновлення: в 1936 році запрестольний образ, що почорнів від часу, сам собою очистився і вкрився позолотою.

У 1937 році при вході у двір збудували дзвіницю.

Після Другої світової війни церкву закрили та передали приміщення музею килимарства, проте чудотворний образ зберігся, люди продовжували приходити до нього та проводити служби.

Нині Успенська церква потребує реставрації.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Волоська) у Львові - визначна пам'ятка ренесансної архітектури Галичини.

Тривалий час храм був дерев'яний. Будівництво кам'яної церкви розпочалося в XV сторіччі й тривало понад чотири десятиліття (архітектор Павло Римлянин) коштом української (руської) громади, а також молдавського (волоського) господаря Олександра Лопушанина, за що храм отримав другу назву. Навколо храму було сконцентровано православну громаду міста.

Збудовану в 1572 році дзвіницю (висота 66 метрів) називають вежею Корнякта на честь грецького купця та мецената, який сприяв православ'ю у Львові.

В інтер'єрі - живопис XVII-XVIII століть, іконостас 1773 року, на вікнах вітражі Петра Холодного. Каплиця Трьох Святителів (1578-1591 роки) поєднана з Успенською церквою в середині ХІХ століття.

Парафія належить до Львівської єпархії Православної церкви України.

Церкву-музей митрополита Андрея Шептицького споруджено в селі Прилбичі на Львівщині, яке протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких.

Тут розташовувався двоповерховний родинний палац Шептицьких, де народилися граф Андрей Шептицький та його брат Климентій Шептицький.

На місці знищеної за радянських часів садиби 1998 року розпочалося будівництво храмово-музейного комплексу за оригінальним проєктом відомого львівського архітектора Олега Боднара. Комплекс було урочисто відкрито 2015 року до сторіччя з дня народження Андрея Шептицького.

Відвідувачам доступний мультимедійний зал та інформаційні стенди. Триває формування музейної експозиції з експонатів, пов’язаних із життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей.

Перед храмом в 2011 році встановлено перший пам'ятник митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію Шептицькому.

Величезний 16-метровий камінь-останець "Чортів камінь", що дав назву селищу, знаходиться на вершині пагорба на південно-східній околиці Підкамня.

Унікальність і велич цієї пам'ятки природи з давніх-давен приваблювали до неї людей. Одна з легенд свідчить, що шмат скелі з Карпат принесли чорти, маючи намір скинути його на Почаївську лавру, проте Бог відкинув камінь убік. Згідно з науковою версією, це фрагмент древнього коралового рифу.

На вершині каменю видовбано 6 ям-могил. У дохристиянські часи тут було язичницьке капище. За часів Галицько-Волинського князівства зверху було збудовано оборонну церкву, від якої на поверхні залишилися сліди у вигляді пазів та канав.

Поруч знаходяться кам'яні хрести XVII сторіччя.

Чортова скеля у Винниках – найвища точка на околицях Львова (418 метрів).

Скеля складається з пісковиків, химерна форма яких утворилася внаслідок ерозії та видобутку будівельного каменю.

До XVIII століття на вершині Чортової скелі було видно руїни фортеці. Під час різних воєн скеля служила сторожовим постом, біля її підніжжя відбувалися битви з турками, татарами та більшовиками.

З ХІХ століття Чортова скеля є одним з найпопулярніших місць відпочинку львів'ян.

Шпіхлером у Дрогобичі називають старовинну будівлю міської комори (житниці). Його збудували в 1778 році за розпорядженням австро-угорської влади для зберігання міських запасів зерна на випадок облоги або стихійних лих.

Це масивна споруда 30 на 15 метрів з дуже товстими стінами, гонтовим дахом та маленькими слуховими віконцями. Шпіхлір складався із 4 ярусів, на кожному з яких зберігали певний вид зерна: пшеницю, жито, овес, ячмінь.

За радянських часів будівля використовувалася як військовий склад. Останнім часом проведено часткову реставрацію, планується створення музею.

Яворівський національний природний парк створений у 1998 році на базі однойменного ландшафтного парку та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів.

Площа парку складає 7 тисяч гектарів. Територія тягнеться півмісяцем від села Верещиця (Яворівський район) до села Крехів (Львівський район). На півдні національний природний парк межує із заповідником "Розточчя", а на півночі - з навчальним Яворівським полігоном. Поблизу парку розташовано 13 населених пунктів, але жоден із них не входить до меж парку.

Флора Яворівського національного природного парку налічує 707 видів рослин, з них 20 видів занесено до Червоної книги України. Фауна хребетних тварин парку налічує 289 видів, зокрема 24 види риб, 11 видів земноводних, 6 видів плазунів, 200 видів птахів та 48 видів ссавців. Найбільш численними видами ссавців є козуля європейська, дикий кабан, заєць русак, лисиця, білка, куниця, лісова, тхір лісовий, єнотовидний собака, а із занесених до Червоної книги - видрачна, норка європейська, горностай, борсук. Зрідка на територію парку із сусідніх масивів заходять олень благородний та лось.

Регіон, в якому знаходиться Яворівський національний природний парк, багатий на археологічні та історико-культурні пам'ятки. Тут відкрито низку стоянок первісної людини та городища княжого періоду.

Серед лісових масивів часто зустрічаються мальовничі галявини та занедбані фруктові сади – пам'ять про колишні села та хутори, виселені під час створення Яворівського полігону.

У парку прокладено низку пішохідних та автомобільних маршрутів, еколого-пізнавальних стежок, обладнано стаціонарні зони для відпочинку.