Пам'ятки Київської області

Печерський ландшафтний парк у Києві розкинувся на схилах Дніпра на площі 30 гектарів.

Розташований між Києво-Печерською лаврою та комплексом Національного музею історії України у Другій світовій війні. В основі композиції – регулярне планування, утворене за принципом симетрії.

Центральну частину парку займає Співоче поле і каскад сходів до Дніпровської набережної, звідки відкривається чудовий краєвид на місто.

У Печерському ландшафтному парку регулярно відбуваються виставки квітів, а на Співочому полі – музичні фестивалі.

"Венецією" називають невеликий парк у центральній частині Василькова, де створено видовжений ставок, схожий на канал. Деяка подібність венеціанськими каналами надають ставку перекинуті через нього ажурні містки.

На березі ставка стоїть маленька неоготична будівля дитячої школи мистецтв з двома гостроверхими вежами.

В центрі парку встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташований у центрі міста.

Заснований у 1931 році як парк імені Петровського на місці осушеного болота між Торговою та Соборною площами. З 2003 року носить ім'я поета Тараса Шевченка, який неодноразово відвідував Білу Церкву, зокрема у 1845 році.

На сьогоднішній день дендрологічний склад парку налічує понад сто видів та форм дерев та чагарників. В 1983 році в парку Шевченка встановлено пам'ятник гетьману Богданові Хмельницькому (художник Губрій). Також у парку можна побачити пам'ятник Героям космосу та скульптуру казкових героїв Карлсона та Фрекен Бок. Для дітей є парк атракціонів.

Парк Шевченка у Білій Церкві – улюблене місце відпочинку городян. Тут регулярно проводяться різноманітні міські заходи.

Парк трипільської скульптури вважається візитною карткою міста Ржищів, яке сперечається з селом Трипілля за неформальне звання столиці Трипільської культури.

Трипільський парк створено у сквері перед будівлею Ржищівської міськради та новим будинком культури в 2003-2004 роках з ініціативи місцевої влади. Центральним елементом парку є велика скульптура у формі трипільської біноклеподібної посудини роботи скульптора Анатолія Гайдамаки. Ця ритуальна посудина також стала центральним елементом нового герба та головним символом Ржищева.

У парку також представлені жіночі статуетки та інші збільшені трипільські фігури роботи скульпторів Миколи Білика, Миколи Сівака, Володимира Шолудька та інших.

Кагарлицький парк закладений у кінці XVIII століття українським дворянином Дмитром Трощинським, державним діячем та меценатом української культури, нащадком гетьмана Івана Мазепи.

Маєток у Кагарлику він отримав після 1796 року у подарунок від імператора Павла I. У парку був палац, флігелі та господарські споруди. На алеях і галявинах було розставлено копії грецьких і римських статуй.

Збереглася альтанка-ротонда на пагорбі "Машук" та ставок "Сажалка", який живиться підземними джерелами.

На площі 35,5 гектарів росте 113 видів дерев, завезених із Криму, Кавказу та країн Європи.

Ландшафтний парк садиби Варвари Ханенко, дружини відомого цукрозавдочика Богдана Ханенка, зберігся в селі Оленівка, яке належало родині Ханенків на початку XX століття.

Це дендропарк із трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду та джерелом "Амурчик", яке колись прикрашала бронзова фігурка Амура. Нині від джерела залишилася лише кам'яний каптаж, а від маєтку лише стара водонапірна вежа-пам'ятка техніки початку ХХ століття.

У 2017 році на честь Варвари Ханенко у парку закладено розарій. Планується включення парку Ханенків до ландшафтного заказника місцевого значення "Рай Ханенків-Оленівка".

Унікальний паровоз К-15776 "Зозуля", встановлений на вічну стоянку на залізничній станції "Боярка", вважається символом міста.

Це один із пам'ятників боярській вузькоколійній залізниці, завдяки якій у холодну зиму 1921-1922 років був врятований Київ, що замерзав. На таких паровозах перевозили дрова, що заготовлювалися у сусідніх лісах.

Паровоз "Зозуля" у Боярці вважається єдиним представником цієї серії, який зберігся в Україні.

Єдиний у світі екземпляр швидкісного довоєнного радянського паровоза ФДП 20-578 (ІС).

Розроблений у 1932 році магістральний паровоз ІС (Йосип Сталін) став найпотужнішим на той час пасажирським паровозом у Європі, за що отримав Гран-прі на Всесвітній паризькій виставці (1937 рік).

Перші паровози ІС обслуговували далекі пасажирські потяги "Червона стріла" на маршруті Москва - Ленінград, потім працювали на таких важливих напрямках, як: Москва - Курськ - Харків - Синельникове, Харків - Мінеральні Води, Москва - Смоленськ - Мінськ та інших. Під час Другої світової війни більшість паровозів ІС перекинули у східні райони СРСР.

На початку 1960-х років, у період боротьби з культом особи Сталіна, позначення серії змінилося на ФДП. Тоді ж, з переходом на дизельну та електричну тягу, почався захід сонця епохи паровозів. Більшість їх утилізували в 1970-х роках.

Зразок, встановлений на постаменті біля входу до локомотивного депо, неподалік Південного вокзалу в Києві, був збережений з ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

500-річний Перунів дуб, який росте на Солом'янці в Києві, по вулиці Генерала Генадія Воробйова, - це останній дуб, що зберігся від Шулявського гаю, більш відомого як Кадетський гай.

За язичницьких часів це було священне місце, де проходили обряди поклоніння богу Перуну, священним деревом якого вважався дуб.

З 1727 року Шулявський гай відомий як місце відпочинку митрополитів, а пізніше там дозволили проводити травневі свята для студентів Києво-Могилянської академії.

У 1847 році Шулявщина відійшла до скарбниці, тут розпочалося будівництво Київського кадетського корпусу. З того часу гай стали називати Кадетським гаєм.

Більшість гаю була вирубана під час радянсько-української війни, згодом забудована. Дуб, що зберігся, має в обхваті 4,4 метри, а висоту - 10 метрів.

"Слов'янський пивоварний завод Йосипа Канського" у Березані - унікальна будівля пивоварні з солодовнею 1879 року побудови.

Пивоварню споруджено за німецьким проєктом підприємцем Іларіоном Бутовичем, а після його смерті продано чеському підприємцю Йосипу Канському. Підприємство виробляло якісний солод (100 пудів на добу) та варила пиво та квас (близько 120 тисяч відер на рік). Але незважаючи на таку велику кількість продукції, броварню обслуговувало лише шестеро робітників.

Пивоварня Канського працювала до більшовицького перевороту 1917 року, а потім, під час націоналізації земель та підприємств, уся родина Канського була знищена більшовиками.

Під час Другої світової війни у ​​приміщенні броварні знаходився шпиталь, потім будівля була переобладнана під склад для зберігання зерна.

В даний час будівля Слов'янської броварні знаходиться у приватній власності, здійснюється проєкт відновлення виробництва пива з відкриттям пабу та мотелю.

Фастівський пивзавод заснований у 1906 році міщанином Юліусом Зібертом та прусським підданим Германом Саальманом.

Для будівництва заводу було обрано мальовниче місце на березі річки Унава в Заріччі, поруч із Покровською церквою. Виробництво пива налагоджували німецькі спеціалісти. На момент запуску Фастівський пивзавод міг виготовляти близько 50 тисяч дал пива на рік. Під час обох світових воєн підприємство не постраждало.

Масштабну реконструкцію з повним оновленням технології було проведено в 2008 році. Наразі потужності підприємства, що входить до складу об'єднання "Оболонь", становлять 12 мільйонів декалітрів пива на рік.

Щочетверга на "Пивоварні Зіберта" проводяться екскурсії з дегустаціями (бажаний попередній запис). Працює фірмовий магазин.

"Пінчук Арт Центр" (PinchukArtCentre) – це міжнародний центр сучасного мистецтва в Києві, відкрита платформа для художників, мистецтва та суспільства.

Створений одним із найбільших українських бізнесменів та меценатів Віктором Пінчуком у 2006 році.

Галерея Пінчука розташована у старовинному архітектурному ансамблі київського Бессарабського кварталу, який було відреставровано на початку ХХІ століття. Архітектурний проєкт та дизайн внутрішнього простору арт-центру був розроблений французьким архітектором Філіпом Кіамбаретта.

Центр розміщується на 6 поверхах та поєднує виставкові зали на 4-х поверхах, зал video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також адміністративну частину. Основні напрямки діяльності: колекціонування, виставки, проєкти, комунікація, освіта, публікація, дослідження.

Окрім масштабних проєктів, арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках мистецького простору PAC-UA, призначеного для демонстрації виключно нових робіт українських художників.

На шостому поверсі "Пінчук Арт Центру" розташоване оформлене у винятково білих тонах SkyArtCafe, яке пропонує креативні вегетаріанські страви.

Мале Ходосівське (Кругле) городище на Планерній горі в Ходосівці є частиною Ходосівського археологічного комплексу – групи пам’яток археології у південних київських передмістях, що налічує близько 30 об'єктів культурної спадщини, зокрема знамениті "Змієві вали".

Перші літературні згадки про Кругле городище, укріплене валом і ескарпом, датовані ще XIX століттям. Протягом XX століття його неодноразово досліджували археологи. Тут знайдено багато археологічних матеріалів скіфської доби, зарубинецької культури і давньоруського часу.

2023 року Планерна гора отримала статус ландшафтного заказника місцевого значення. Заказник охороняє цінний природний комплекс площею 31 гектар, який включає пагорб з лучно-степовою рослинністю, де зростають популяції ковили волосистої та ковили пірчастої, занесених до Червоної книги України.

Планерна гора висотою 157 метрів є улюбленим місцем любителів параглайдингу, дельтапланінгу та авіамодельного спорту. Також це один із найкращих оглядових майданчиків, звідки відкриваються панорами пагорбів Придніпровській височині з урбаністичними пейзажами столичних житлових масивів на горизонті.

Біля північного підніжжя Планерної гари розташоване аутлет-містечко "Мануфактура".

Площа Богдана Хмельницького – головна у Переяславі. Тут розташована будівля адміністрації та центральний готель.

В Центральному міському парку, що примикає до площі, на честь 300-річчя возз'єднання України з росією (1954 рік) було встановлено пам'ятник українсько-російській дружбі. В 2022 році, під час широкомасштабного військового вторгення росії в Україну, за рішенням громади та органу місцевого самоврядування цей монумент було демонтовано.

Площа Хмельницького закрита для руху автотранспорту.

Каланча пожежного депо побудована в Таращі в вередині ХІХ століття за проєктом архітектора Андреяна Захарова.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення. У задовільному стані, розташована поряд із пожежним депо. Вхід закрито.