Пам'ятки Черкаської області

Міський історичний музей відкритий у місті Багачеве в 1997 році з нагоди 50-ї річниці міста. 

Музей має дві експозиційні та одну виставочну зали загальною площею 180 квадратних метрів. Музейні фонди налічують понад 2 тисячі експонатів, з унікальних - кістки мамонта, зуби акули. Тут проводяться виставки робіт місцевих майстринь декоративно- ужиткового мистецтва, художників, фотолюбителів і творів учнів міської школи мистецтв.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Будинок дяка, в якому навчався грамоти Тарас Шевченко.

Єдине будівля на території села Шевченкове, що збереглася в оригіналі з тарасових часів.

Будинок збудований у 1782 році, відреставрований у 1999 році. Поміщений у скляний павільйон.

Дерев'яний одноповерховий будиночок лікаря збудовано за проєктом знаменитого київського архітектора Владислава Городецького, який часто гостював у Мошнах у садибі поміщиків Балашових, а також виконував для них різноманітні архітектурні замовлення.

В один із приїздів Балашови попросили архітектора спроєктувати для села комплекс будівель земської лікарні.

У первісному вигляді зберігся лише один корпус, декорований у "земському" стилі яскравим різьбленням.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будинок грабаря-підрядника Якова Майбороди побудований в Черкасах в кінці ХІХ століття місцевим архітектором Георгієм Філоферо.

Особняк зведений з цегли в стилі неокласицизму з використанням архітектурних форм і декоративних елементів ренесансу та ампіру. Центральний та бічні портали увінчані складними фронтонами. В будинку було три великі та сім менших кімнат, на теріторіє садиби розташовувалися будиночок для прислуги та стайні.

Згодом Майбороди передали особняк в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після більшовицького перевороту 1917 року у ньому розмістили відділення черкаського "Всеобучу", потім дитячий садок, а потім передали міській санстанції.

Із інтер’єру до нашого часу збереглся старі фільовані двері, автентична столярка вікон та паркетна підлога.

Будинок-музей сільського побуту створений у Рогах ентузіастом Сергій Дорошенка за підтримки Рогівської сільради.

По всьому селу було зібрано старі речі, меблі, одяг, посуд. Все ретельно відібрано та вдало розміщено у спеціально виділеному старому будинку, що відтворює дореволюційне життя селян.

Також Сергій Дорошенко створив мініатюрний ботанічний сад "Український Едем", де зібрано унікальну колекцію квітів, трав, тропічних дерев і фруктових кущів - близько тисячі сортів різноманітних рослин.

Під час екскурсії ботанічним садом можна послухати розповідь про рослини, скуштувати трав’яні навари і квіткові десерти, а у винному погрібку продегустувати домашнє вино.

Старий дерев'яний вітряк у Бучаку – єдиний із трьох млинів, що зберігся у цьому селі-музеї поблизу Канева. Розташований на пагорбі у центрі села.

Цей традиційний чотирикрилий вітряний млин стовпового типу збудований у 1946 році місцевим майстром Євдокимом Підлісним, який працював у селі мірошником. Протягом пів століття цей Бучацький млин слугував мешканцям навколишніх сіл.

До наших днів вітряк дійшов без крил, але з усіма іншими автентичними механізмами в середині. Завдяки ініціативі місцевої громадськості будівлю законсервовано та електрифіковано. Планується подальша реставрація.

Краєзнавчий музей села Бучак на Черкащині є єдиним музейним закладом на Трахтемирівському півострові. Створений у 2021 році з ініціативи Державного історико-культурного заповідника "Трахтемирів"  у партнерстві з Товариством творчих ініціатив "Бучак" завдяки підтримці Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.

Експозиція Бучацького краєзнавчого музею презентує давню історичну, культурну та природну спадщину Трахтемирівщини, історію села та художнє відображення мальовничого Бучака у живопису та кінематографі. Велику увагу приділено традиційному житлу, побуту та особливостям ремесел самобутнього наддніпрянського села.

Зокрема, відвідувачі Бучацького краєзнавчого музею можуть дізнатися про багатовікову історію заселення Трахтемирівського півострова, що підтверджують понад 80 археологічних об’єктів. Хоча саме село Бучак згадується в документах лише з середини XVIII століття, але достеменно відомо про існування тут поселення з І тисячоліття до нашої ери (Скіфська та Зарубинецька культури) та великого городища часів Русі.

На особливу увагу заслуговують матеріали про період середини XX століття, коли на Бучак як на натурний майданчик для кінозйомок звернув увагу видатний український режисер Олександр Довженко. Експозиція знайомить з багатьма кінороботами, створеними в цьому "Голлівуді над Дніпром" Сергієм Параджановим, Юрієм Іллєнком, Володимиром Денисенком, Андрієм Тарковським та іншими.

В експозиції згадано і про трагічні подій 1980-х років, коли радянська влада знищила більшу частину села заради будівництва Канівської ГАЕС, та про подальше відновлення села ентузіастами.

Музей-вагон станції імені Тараса Шевченка відкрили в Смілі в 1976 році з нагоди 100-річчя відкриття станції. В дерев'яному пасажирському вагоні, збудованому в 1935 році, розміщено експонати музею Шевченківського залізничного вузла.

Більшість експонатів розповідають про становлення Сміли як вузлової станції залізничної дороги, яка від початку була побудована, як магістраль для транспортування цукру за часів графа Бобринського. 

Музей-вагон приєднаний до іншого раритетного локомотива - паровоза СУ 216-32 1940 року випуску.

Васютинський дендрологічний парк заснований у 1977 році учителем біології місцевої школи Іваном Сиволапом, якого попросили облаштувати пустир позаду новозбудованої контори місцевого радгоспу. Серйозно взявшись до справи, біолог створив цілий дендропарк місцевого значення.

Нині на території 4,5 гектари росте близько 300 видів дерев та чагарників. Серед них реліктова рослина гінкго (найдавніший вид на планеті, що зберігся), верболиста груша, деревоподібний півонія, японська айва, магонія, метасеквоя китайська та інші.

Доступ вільний.

Музей історії села Вільшана розташований у приміщенні Будинку культури.

Експозиція музею розповідає про історію села та відомих особистостей, чий життєвий шлях пов'язаний з Вільшаною - це і Максим Кривонос, і Тарас Шевченко, і брати Клички, дід яких - Родіон Кличко - родом з Вільшани.

В музеї широко представлені предмети побуту давніх часів: рублі і качалки, жлукто і бодня, макітри і копистки, миски на миснику, різьблене ярмо і батіг, перші праски і калькулятори.

Не менш цікавими є фотознімки Вільшани кінця ХІХ століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях.

Водяний млин у Коржові збудований у 1825 році поміщиком Михайлом Рафаловичем, який купив маєток у графа Андрія Потоцького. На річці Ятрань було споруджено греблю, русло річки було змінено. На млині було встановлено австрійське обладнання. Онук Рафаловича Владислав Підгорський прибудував до млина нові приміщення та встановив парову машину.

Напередодні більшовицького перевороту 1917 року млин згорів (вважається, що господар сам спалив його заради страхової виплати), але був відновлений новим власником Грабовецьким. За радянських часів млин залишався чинним.

У 2008 році водяний млин в Коржовій придбав підприємець Віктор Халаур, відреставрував та знову запустив у роботу.

Дерев'яна Вознесенська церква побудована в селі Хейлове у XIX столітті. Храм однокупольний, з прибудованою дзвіницею, діючий.

Військово-патріотичний центр-музей в Шампанії створено в 2011 році братами Олегом та Русланом Бойками за участі Української спілки ветеранів Афганістану.

На території підприємства "Шампаньтранс" можна ознайомитися з діючою військовою технікою радянських часів: різні модифікації БТР, БРДМ, БМП; ракетовоз БАЗ 6944 та тягач АТС-59; вантажівки ЗІЛ 157 та ЗІЛ-131; армійські всюдиходи, мотоцикли та інше.

Також представлено різноманітну стрілецьку зброю (кулемети MG-34, "Максим", КПВТ, ПТК; пістолети-кулемети "Томпсон", МР-38, ППШ, ППС, автомати АК-47 та їх модифікації, гвинтівки, пістолети тощо) та військова форма різних часів.

Екскурсії проводяться у парку техніки та на складі зброї. Є можливість переодягтися у військову уніформу різних армій та періодів (для фото зі зброєю), а також постріляти зі стрілецької зброї. Працює прокат військової техніки.