Пам'ятки Черкаської області

Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького відкрито в Стеблеві в будинку, в якому він народився в 1838 році.

Тут же він прожив з 1851 по 1909 рік.

Експозиція розповідає про життя та творчу діяльність класика української літератури, до якого дуже насторожено ставилися як за часів царської росії, так і за радянської влади. Відтворено робочий кабінет письменника, зібрано його особисті речі.

Поряд із музеєм, за будинком культури, на горі Спаса знаходяться могили діда та батька Нечуя-Левицького.

Біля музею встановлено пам'ятник роботи скульптора Галини Кальченко, а неподалік - скульптура “Нимидора” (героїня повісті “Микола Джеря”).

Літературно-меморіальний музей Михайла Старицького відкрито в 1980 році у його рідному селі Кліщинці.

Видатний український письменник та театральний діяч Михайло Старицький народився тут у 1840 році, став згодом одним із засновників професійного українського театру.

Колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів, у тому числі фотодокументи, особисті речі Михайла Старицького, меблі родини Старицьких тощо.

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три села, в яких минули дитячі роки майбутнього письменника: Шевченкове, Моринці, Будище.

Заповідник створений у 1992 році на базі літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому. Саме тут була садиба батьків Тараса, в якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах.

В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1939 році тут було відкрито музей. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері.

Експозиція в основній будівлі музею відтворює життєвий шлях Кобзаря. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та фотографії.

Залишки садибних споруд та великий парк XVIII сторіччя біля колишнього маєтку княгині Варвари Голіциної, дружини князя Сергія Голіцина.

Княже подружжя оселилося в Козацькому в 1797 році. Особистим секретарем та вчителем дітей князя 4 роки служив байкар Іван Крилов. Тут він написав п'єсу "Тріумф або Підщипа", комедію "Пиріг", байку "Свиня під дубом".

В центрі маєтку знаходився палац у псевдоготичному стилі - з вежами, галереями та залами. В розкішному ландшафтному парку був ставок з насипним островом, водоспади, альтанки та сімейний мавзолей. Зберігся лише Будинок керуючого, в якому ставилася "Підщипа" Крилова, руїни флігеля, а також кілька будівель кінця ХІХ століття, які були зведені наступними господарями садиби - київським губернатором Іваном Фундуклеєм, баронесою Врангель, князями Куракіними.

Наразі ці приміщення займає ПТУ №37, будівлі в аварійному стані. В одній із будівель розміщено храм Святої Варвари.

Майстерня-галерея "Творча скарбничка" представляє роботи канівської художниці Галини Морозової, співзасновниці однойменної творчої спілки, а також інших майстрів з Канева.

Художниця-самоучка Галина Морозова працює у різних стилях: реалізм, імпресіонізм, абстракціонізм, декоративне мистецтво. Своєю роботою-талісманом вона вважає картину "Птах щастя".

Медведівський краєзнавчий музей – філія Національного історико-культурного заповідника "Чигирин".

Розміщується в колишньому будинку священика.

Експозиція розповідає про історію Холодного Яру з найдавніших часів до Другої світової війни: скіфські часи, Київська Русь, козацька епоха, Коліївщина, Холодноярська організація, партизанська боротьба у роки Другої світової війни.

Окрема експозиція присвячена участі холодноярців у подіях на Майдані 2013-2014 років.

Співробітники музею також проводять екскурсії по всій території Холодного Яру.

Межиріцька стоянка - одна з чотирьох виявлених у Європі стоянок первісних людей епохи пізнього палеоліту.

Виявлена в 1965 році місцевим жителем, який копав льох. Археологи знайшли тут чотири житла з бивнів кісток мамонтів, що добре збереглися. Усередині кожного розташовувалося вогнище, кухонні пристрої. Знайдено безліч кам'яних та кістяних знарядь праці та навіть музичних інструментів. Одне з них реконструйовано та виставлено у Палеонтологічному музеї у Києві.

Американський музей природної історії у Нью-Йорку обладнав панораму Межиріцької стоянки стародавніх мисливців. Залишки ще одного житла залишені на місці та захищені металевою конструкцією.

"Зелений будиночок" – частина колишньої садиби родини Давидових у Кам'янці.

Знаходиться у глибині алеї, що йде від вулиці Героїв Майдану вздовж річки Тясмин. Побудований на початку ХІХ століття як один із флігелів садиби Давидових.

Свою назву отримав через переважаючий зелений колір: зелений дах, зелені віконниці, зелена галерея. У цьому флігелі розміщувалася частина бібліотеки Давидових, більярдна та столи для ігор, тому його ще називають "Картковим будиночком".

Тут Давидови зазвичай розміщували своїх гостей, які приїжджали до Кам'янки на кілька днів. У ньому були поет Олександр Пушкін, композитор Петро Чайковський, а також офіцери, що входили в таємне Південне товариство декабристів.

Праворуч від центральної алеї знаходяться пам'ятник Чайковському (1975 рік, скульптор Марія Константинова, архітектор Василь Гнєздилов) та літній театр.

В 1937 році в Зеленому будиночку було відкрито музей Пушкіна. В 1940 році заклад поповнився відділом композитора Чайковського і дістав назву "Літературно-меморіальний музей Пушкіна та Чайковського". З 2022 року музей носить історичну назву будівлі, де він власне і знаходиться – Меморіальний музей "Зелений будиночок".

В експозиції представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно Чайковського, прижиттєвий портрет композитора, написаний у Кам'янці.

Меморіальний музей Кирила Стеценка створено в 1959 році в рідному селі композитора на Корсунщині.

Кирило Стеценко народився в селі Квітки в 1882 році.

Музей розташований у відновленому будинку земської школи, де навчався Стеценко. Близько 400 експонатів розповідає про його життя та творчу діяльність. Незважаючи на досить коротке творче життя, Кирило Стеценко встиг створити низку видатних творів, серед яких патріотичні та духовні твори.

З 1994 року музей є філією Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

Біля музею встановлено пам'ятник Кирилові Стеценку.

Мілітарний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на третьому поверсі триповерхового флігеля палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському. Раніше тут розміщувалася Художня галерея заповіднику.

Мілітарна експозиція в 11 залах створена на основі Музею Корсунь-Шевченківської битви, який за радянських часів розміщувався в головному корпусі палацу Понятовського.

У першій залі мілітарного музею розкриваються дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".

Наступні чотири зали Мілітарного музею присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага приділена висвітленню національного руху опору.

Частина шостого залу присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.

Селище Орбіта поблизу Чигирина не має формального статусу населеного пункту.

Історія міста-примари почалася в 1977 році, коли сюди, в район села Вітове, прибули будівельники майбутньої Чигиринської ГРЄС. Незабаром вони звели житло для своїх родин і приступили до спорудження станції, а також соціальної інфраструктури для енергетиків. В 1981 році будівництво ГРЕС і міста було призупинено та законсервовано. З'явилися плани використання будмайданчика станції для спорудження Чигиринської АЕС. Однак в 1989 році, через 3 роки після аварії на Чорнобильській АЕС, під тиском громадськості будівництво було остаточно припинено.

Багато будівельників залишилися жити в двох п'ятиповерхівках посеред недобудованих будівель міста-примари Орбіта.

Монастирищенський краєзнавчий музей розповідає про історію краю з давніх-давен до сучасності.

Представлені матеріали про життя краю в давньоруські часи, Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, історію виникнення Монастирища; культуру краю в XVIII-XIX століть, колективізацію та злочини комуністичного режиму, події періоду Другої світової війни, відновлення краю у 1945-1960 роки.

Перший народний музей Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі "Тарасова світлиця" виник задовго до створення Шевченківського національного заповідника.

Ще у 1884 році, одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, біля неї побудували хату. В одній її половині жив перший доглядач могили Іван Ядловський, відкрився перший народний музей поета з книгою відгуків.

Хата була розібрана у 1930-х роках, під час спорудження меморіалу на Тарасовій горі, але відновлена у 1991 році. В музейній експозиції представлені копія портрету Шевченка, подарованого музею художником Іллєю Рєпіним, копія рушника, вишитого для музею Лесею Українкою, ікона із зображенням Шевченка в образі святого.

В другій половині відновлено кімнату охоронця Шевченкової могили з оригінальним самоваром Івана Ядловського на столі.

Музей Богдана Хмельницького в Чигирині розташований у реконструйованій в 1995 році двоповерховій будівлі повітової управи.

Будівля збудована на початку ХІХ століття біля підніжжя Замкової гори, де знаходилося Нижнє місто гетьманської столиці.

Музейні колекції налічують близько 2 тисяч експонатів. Головне місце в експозиції займають пам'ятки козацької доби: зброя та спорядження, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматика, побутові речі. З їхньою допомогою відтворено матеріально-предметне середовище, в якому жив та вершив державні справи гетьман Богдан Хмельницький.

Гордість музею - серія картин "Гетьмани України" народного художника України Данила Нарбута.

Флігелі будівлі займає адміністрація Національного історико-культурного заповідника Чигирин.

Поруч знаходиться відновлена ​​Петропавлівська церква, а також каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, в якій перепоховані останки 263 козаків та жителів міста, які загинули під час татарських набігів ХVІІ століття.

Завершується реконструкція комплексу укріпленої резиденції Хмельницького, будівель посольств та інших споруд гетьманської столиці, на базі яких створено туристичний історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького".

Макет бронепоїзда в натуральну величину встановлено в Каневі до 35-річчя Перемоги.

Увічнює подвиг екіпажу бронепоїзда БП 56 військ НКВС з охорони залізниць, що діяло в 1941 році в районі канівської переправи. Прикривав відхід частин Червоної армії через залізничний міст, який пізніше був зруйнований і не відновлювався (опори видно з греблі ГЕС). Бронепоїзд №56 мав два бронемайданчики з чотирма 76-мм гарматами та шістнадцятьма станковими кулеметами, бронепаровоз та дві платформи прикриття, на одній з яких були встановлені протитанкова гармата та зенітний кулемет. Екіпаж становив понад 100 осіб. Макет створено на базі паровоза серії "Ов" та двох вагонів, обшитих листовим залізом.

В 2012 році музей бойової техніки просто неба було реконструйовано й оновлено експозицію.