Пам'ятки Черкаської області

Історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького" в Чигирині споруджено в 2006-2009 роках у рамках програми "Золота підкова Черкащини".

На тому місці, де в середині XVII сторіччя розташовувалась гетьманська столиця, збудовані копії споруд укріпленої резиденції Хмельницького. Комплекс складається з оборонних стін, в'їзної брами з вежею, гетьманського будинку, військової канцелярії, скарбниці (казни), куреня козацької охорони та господарських будівель.

Біля резиденції розташований відбудований на колишньому місці оборонний храм Святих Петра та Павла. Поруч із ним встановлено пам'ятник митрополиту Йосипу Нелюбовичу-Тукальському, який у XVII столітті був настоятелем храму.

Через припинення фінансування залишаються недобудованими кілька об'єктів, а існуючі споруди не мають відповідного внутрішнього оформлення та експозиційного наповнення.

Приватний історико-етнографічний музей-заповідник "Козацькі землі України" заснував в селі Вереміївка у 2006 році мистецтвознавець, історик, художник Володимир Недяк на кошти Шевченківської премії, яку він отримав за книгу "Україна – козацька держава".

На даний момент практично закінчено "Козацький хутір полковника Тараса Бульби": діючі млини, стайні, кошари, хлів для волів, колодязь, комори, льох. Завершується будівництво "Гетьманської кам'яниці".

У музейній експозиції представлено велику етнографічну колекцію. Виставлено кілька автентичних половецьких (скіфських) баб.

Родзинка скансену – тварини. Вівці, корови, кози, кролики, коні, воли та буйвол пасуться на спеціально засіяній ділянці степу. З тваринами можна пограти, а на конях – покататися.

Згодом планується ресторан, готель та інша інфраструктура для відпочинку та розваг.

Трипільське поселення-гігант, на базі якого в 2003 році створено Державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура", знаходиться між селами Легедзине та Тальянки. Належить до III-IV тисячоліть до нашої ери. Займає площу 450 гектірв.

Це було найбільше відоме поселення людей того часу – тут мешкало до 15 тисяч осіб. До 3 тисяч дерев'яних жител трипільців розташовувалися концентричними колами, які були оточені захисним валом.

Зараз до складу заповідника входять 11 городищ у межах Черкаської області.

В Легедзиному створено Музей поселень-гігантів, де представлено трипільську кераміку та інші археологічні знахідки. Триває створення скансену (музею просто неба), де відвідувачі вже можуть пожити в реконструйованих трипільських будинках і взяти участь в археологічних розкопках.

Будинок керуючого маєтком у Кам'янці - частина колишньої садиби родини декабриста Василя Давидова.

Будинок збудований сином декабриста Левом. Оскільки його батько був засланий до Сибіру і позбавлений майна, син не мав права на батьківську спадщину. Тоді його запросили на посаду головного керуючого Кам'янським маєтком. Тобто де-факто він керував своїм маєтком, але де-юре воно йому не належало.

На виділеній йому ділянці він збудував будинок для родини та службові приміщення. В цьому будинку часто зупинявся Петро Чайковський, сестра якого була одружена з Давидовим.

У 1920-х роках тут знаходилася Кам'янська ЧК, пізніше поліклініка та дитяча музична школа імені Чайковського.

Наразі тут розташовані Кам'янський історичний музей, Кам'янська картинна галерея та офіс Кам'янського історико-культурного заповідника.

Канівська ГЕС – молодша гідроелектростанція Дніпровського каскаду, є його другим ступенем.

Гребля ГЕС утворює Канівське водосховище площею 675 квадратних кілометрів. У ході створення водоймища багато жителів суміжних селищ було примусово переселено, деякі селища затоплено.

Станція введена в експлуатацію в 1972 році, повної потужності досягла через 4 роки (444 МВт). Також планувалося створення гідроакумулюючої станції, але роботи було припинено в 1992 році.

До складу споруд гідровузла входять: будівля ГЕС, комплекс судноплавних та шлюзових споруд, земляні греблі та захисні споруди правого берега та інші. Зверху прокладено мостові переходи автомобільної та залізниці.

З греблі видно опори зруйнованого під час Другої світової війни залізничного мосту через Дніпро.

Рішення про створення історичного музею в Каневі було прийнято в 1963 році, проте реально він був відкритий лише через 28 років. Знаходиться у старовинному будинку в центрі міста.

Перша експозиція була присвячена трипільській культурі, наступна - історії Канівщини від палеоліту до Давньоруської держави.

Також відкрито постійну виставку "Старожитності Канева" з етнографічним матеріалом XIX століття, кілька тематичних виставок.

Канівський природний заповідник створений у 1923 році для охорони еталонних та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття лісів на придніпровських пагорбах та островах у районі Канева.

Флора заповідника налічує 990 видів судинних рослин (20% флори України), з них 5 видів занесено до Європейського червоного списку, 29 – до Червоної книги України.

На території заповідника зустрічаються 26 видів тварин занесених до Європейського червоного списку, 83 – до Червоної книги України.

Центральна садиба Канівського природного заповідника розташована на території колишньої садиби академіка Миколи Біляшевського, який виявив на Княжій горі у Каневі городище літописного Родня, племінного центру ранніх слов'ян.

У старовинному меморіальному будиночку Біляшевського відкрито музей природи Канівщини.

Римо-католицький костел у Мошнах збудовано в 1850-х роках коштом Єлизавети Воронцової, вдови графа Михайла Воронцова.

За радянських часів храм було закрито. До цього часу будівля використовується як один з виробничих корпусів млина.

Корсунь-Шевченківська ГЕС – одна з перших малих гідроелектростанцій в Україні.

Введена в експлуатацію в 1934 році. За своїми технічними показниками була однією з найкращих станцій того часу, стала основою першої в СРСР сільської енергосистеми.

Гребля розташована на річці Рось, утворюючи невелике водосховище.

У 2007 році проведено реконструкцію греблі Корсунь-Шевченківської ГЕС. На сьогоднішній день потужність електростанції становить 100 кВт.

Колишній католицький костел у Монастирищі зараз використовується як міський будинок культури.

Костел у стилі класицизму був збудований у XIX столітті.

В радянські часи його суттєво перебудували: знесли вежі-дзвіниці, звели бічні прибудови, усередині обладнали актову залу.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії розташований у центрі Сміли, на території міського парку культури та відпочинку.

Храм у неокласичному стилі споруджено на місці старого дерев'яного костелу у 1818-1827 роках коштом Антонія Совецького.

В радянські часи костел, позбавлений центральної вежі та двох дзвін, використовувався як будинок культури, потім районна бібліотека.

У 2003 році Успенський костел повернуто римо-католицькій громаді Сміли, ведеться реставрація. Поруч розташована будівля парафіяльного будинку.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані збудовано за ініціативою графа Андрія Потоцького на місці старого дерев'яного храму Святого Антонія.

За радянських часів було знято дві вежі з банями та хрестами. Приміщення використовувалося у різних цілях, а в 1977 році в ньому відкрили художню галерею.

В постійній експозиції два відділи: “Західноєвропейське та українське мистецтво ХІХ - початку XX століття (роботи західноєвропейських художників Джузеппе Беццуолі, Жана-Батіста Греза, Симона, польських майстрів Станіслава Рейхана, Казіміра Мардзевича, Крижановського, німецького художника Буша), а також ”Сучасне українське мистецтво”.

Щонеділі в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії проводяться богослужіння.

Лисянський історичний музей створено в 1967 році, а в 1992 році йому було надано статус державного.

Експозиція, яка розгорнута в 5 залах, розповідає про всі періоди історії Лисянського краю. В першій залі представлено археологію, праісторію, трипільську культуру, князівську епоху, козацтво.

В наступних залах можна ознайомитися з подіями періоду XVIII-ХХ століть, колективізації та Голодомору, Другої світової війни та сучасності.

Представлено етнографічну колекцію, нумізматику, вироби місцевих майстрів, цінні історичні колекції.

Літературний музей Григорія Сковороди в селі Коврай створений у 1972 році.

Український поет, філософ, літератор та музикант Григорій Сковорода в 1753-1759 роках жив у ковраївському маєтку та працював вихователем у родині Степана Томари. Сковорода вчив старшого сина Томари різним наукам, а вільний час віддавав літературній творчості.

В Ковраях ним було написано чимало віршів, які згодом увійшли до знаменитого циклу "Сад божественних пісень", в тому числі найвідоміший з них - "Всякому місту вдача і права...".

На місці садиби Томари зберігся льох.

Музей знаходиться на території загальноосвітньої школи. В 2012 році проведено реконструкцію, значно розширено музейну експозицію. Поряд із пам'ятником Григорію Сковороді розбитий парк.

Будівля комерційного банку в стилі модерн побудована в 1914 році на фешенебельній вулиці Черкас - Хрещатику.

Округлі форми з рослинними мотивами в архітектурі двоповерхової будівлі притаманні європейському "ар-нуво".

З радянських часів тут розміщується редакція газети "Черкаський край" (колишня "Черкаська правда"), в якій працював відомий поет-шістдесятник Василь Симоненко, вбитий радянськими спецслужбами в 1963 році за активну правозахисну діяльність.

У 1998 році до дня народження поета відкрито кімнату-музей. В експозиції "Робочий кабінет Василя Симоненка" відтворено атмосферу тих часів: стіл, стілець, радіоприймач, настільна лампа, чорнильниця, ручка, друкарська машинка, якими користувався молодий журналіст. Предствлені його особисті речі (плащ, капелюх), перші видання його творів, фотографії, документи, листи поета.

Неподалік біля РАГСу встановлено пам'ятник Василю Симоненку.

Вхід вільний.