Пам'ятки Полтавського району

Тріумфальна арка в Диканьці - визитівка селища, єдина цивільна споруда садиби родини Кочубеїв, що збереглася.

Парадний в'їзд у маєток був оформлений класичною тріумфальною аркою на честь прибуття в Диканьку імператора Олександра I, близьким соратником якого був князь Віктор Кочубей.

Тріумфальна арка збудована архітектором Луїджі Рускою на згадку про перемогу над Наполеоном в 1812 році, була прикрашена мідними барельєфами з батальними сценами.

Абазівський сільський краєзнавчий музей з 2012 року розташовується в залі очікування залізничної станції "Абазівка".

Експозиція оформлена у вигляди широкоформатних банерів. Її розділи присвячені видатним уродженцям села, радянському періоду роботи обласної насінневої станції, а також долям абазівців, які брали участь у радянській війні в Афганістані та ліквідації наслідків наслідків Чорнобильської катастрофи.

Стіни станції також прикрашають картини, подаровані полтавським художником-шістдесятником Олександром Глушаченком.

Більське городище під Котельвою - найбільше в Європі скіфське поселення (4 тисячі гектарів).

Вчені ототожнюють Більське городище з легендарним містом Гелон - описаною Геродотом "скіфською столицею".

Система оборонних валів і ровів, що оточували місто, загальною протяжністю близько 34 кілометрів знаходиться на березі річки Ворскла довкола нинішнього села Більськ. Спочатку було споруджено Західне та Східне укріплення, потім вони були з'єднані загальним валом овальної форми, який отримав назву Велике городище.

За однією з версій, саме це скіфське поселення описане "батьком історії" Геродотом в "Історії греко-перських воєн" (V сторіччі до нашої ери) як найпівнічніше грецьке місто Гелон, засноване в скіфських землях еллінами, що переселилися з Причорномор'я.

Для охорони пам'ятника археології створено історико-культурний заповідник "Більськ" з адміністрацією у смт Котельва (вулиця Покровська, 13), співробітники якого проводять екскурсії по валах, скіфському некрополю Скоробор, на Барвінкову гору, до Дуба Сковороди та інших археологічних та археологічних у вихідні дні - за попередньою довіреністю).

Дерев'яний частокіл та сторожова вежа на в'їзді в городище - це споруди законсервованого музею просто неба "Скіфленд", який планував створювати благодійний фонд "Гелон".

Більський краєзнавчий музей розташований у сільському будинку культури.

Основна експозиція присвячена скіфському періоду в історії краю на основі археологічних матеріалів Більського городища – найбільшого у Східній Європі городища скіфської епохи.

Також у музеї можна отримати інформацію про розвиток краю за часів козацтва. Під нинішньою назвою село було засноване у XV столітті князем Більським. Згодом воно розрослося і стало сотненим містечком, яке входило до рангового володіння Богдана Хмельницького.

В музеї є дані про кількість та склад сільського населення в різні часи, розповідається про ремесла, якими займалися жителі Більська.

Дуже багата експозиція відділу Другої Світової війни.

Будинок купця Воздвиженського (Воздвиженка) у Зінькові до радянсько-української війни служив приміщенням дворянського зібрання.

Воздвиженський був сином бідного зіньківського міщанина, який торгував дьогтем. Завдяки своєму підприємницькому таланту він став відомим промисловцем: збудував цегельний завод, олійниці, млин. Згодом став споруджувати багатоповерхові будинки у Зінькові.

Оригінальна будівля в стилі раннього романтичного модерну з елементами неоготики побудована в 1897 році. Зараз це гуртожиток.

Найкрасивіша будівля в Полтаві, в якій зараз розміщується обласне управління СБУ, була збудована на початку XX століття для Селянського та Дворянського земельного банку, що видавав довгострокові позички селянам для придбання дворянських земель.

Архітектор Олександр Кобелєв розробив проєкт будівлі, яка тепер вважається одним із найкращих зразків українського модерну. І оздобленні широко використані деталі руської архітектури. Особливу мальовничість надають багатобарвні мозаїки. Центральний вхід на зрізаному куті будівлі прикрашений декоративним мозаїчним панно з жар-птахами та скульптурами сирен.

Будівля постраждала в період Другої світової війни, відновлена в 1948 році.

Бузковий гай на околиці Диканьки заклав у 1822 році господар цих земель князь Віктор Кочубей на місці глиняного кар'єру, де добувалась сировина для його цегельного заводу.

За легендою, Кочубей створив це квіткове диво, щоб порадувати свою невиліковно хвору доньку Ганну. Саджанці бузку 40 сортів було привезено до Диканьки з різних країн світу.

Зараз бузковий гай знаходиться під охороною регіонального ландшафтного парку "Диканський". На сьогоднішній день збереглося всього 5 сортів бузку, але завдяки великій площі гаю (2,5 гектари) його називають найбільшим у світі.

Щовесни, під час цвітіння бузку, Диканька стає місцем туристичного паломництва. Щорічно в середині травня проходить традиційне свято "Пісні Бузкового гаю".

Екопарк "Ковалівка" під Полтавою – це один із найбільших контактних зоопарків в Україні. На площі 120 гектарів тут утримують понад 5000 тварин 530 видів, за якими можна спостерігати, а деяких – ще й погодувати та погладити.

В екопарку представлено багато видів хижаків, зокрема тигри, рисі, пантери, червоні вовки, сервали, каракали, оцелот та інші. У вольєрах живуть лемури, мавпи, сім'я тапірів, древесні дикобрази, ігуани, черепахи. Серед копитних у контактній частині зоопарку найбільшою увагою відвідувачів користуються лами та альпаки. Погодувати спеціальним кормом, придбаним та території парку, також можна єнотів.

Гордістю екопарку "Ковалівка" є резиденція птахів, площа якої становить близько 900 квадратним метрів. Тут можна побачити фламінго, какаду, краксів та багато інших пернатих.

По території екопарку курсує паровозик. Є затишні альтанки, де можна пообідати.

Музей малобудищанського гончарства "Етносело Гончарія" функціонує з 2021 року на правах окремого структурного підрозділу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

Він знаходиться на території колись одного з найбільших гончарних осередків опішненського гончарного району – у селі Малі Будища, розташованому на північній околиці Опішні.

В одній з двох будівель представлені місцеві гончарні вироби, ескізи гончарських мальовок, епістолярна спадщина, фотодокументи, фото, вироби з дерева тощо.

У другій – відтворено інтер’єр житла гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Іванова гора - історичне ядро Полтави, найкращий видовий майданчик міста. На високому пагорбі над річкою Ворскла понад 11 століть тому тут стояв дитинець літописного міста Лтава.

Пізніше було збудовано земляну Полтавську фортецю, яка в ХVІІІ сторіччі три місяці стримувала наступ шведів, доки не підійшла армія Петра I. Реконструйовано дерев'яну Подільську вежу (одну з 15-ти), поряд з якою планують відновити Дозорний бастіон Полтавської фортеці.

Панорама долини Ворскли з Хрестовоздвиженським монастирем на сусідньому пагорбі відкривається з Білої альтанки.

В 2006 році біля музею Івана Котляревського та ресторану "Лілея" встановлено пам'ятник оспіваній письменниками Полтавській галушці.

Експозиція Диканського державного історико-краєзнавчого музею імені Дмитра Гармаша розміщена в 9 залах та налічує 8 тисяч експонатів.

Серед них - скриня Кочубеїв ручної роботи, що прикрашена химерним візерунком, і яка служила скарбницею в Троїцькій церкві. Скриню в XVIII столітті подарував генеральному судді Кочубею гетьман Іван Мазепа, але легенда приписує майстерну роботу над нею ковалю Вакулі, гоголівському герою з "Ночі перед Різдвом".

Можна побачити половецьку бабу, старовинний локомобіль (паровий трактор), посмертну маску Миколи Гоголя. Також представлені цінні знахідки зі скіфських поховань, предмети народного побуту, твори мистецтва місцевих майстрів.

Реалізується сувенірна продукція.

Співробітники краєзнавчого музею проводять екскурсії Диканькою.

Один із перших музеїв Полтави створений у 1909 році на полі Полтавської битви поруч із Братською могилою російських воїнів до 200-річчя перемоги російської армії над шведами.

Колекція налічує понад вісім тисяч експонатів: витвори мистецтва, зброю, нагороди, прапори, обмундирування та спорядження російської та шведської армій, особисті речі Петра I та його сподвижників. Встановлено озвучену діораму Полтавського бою.

Поруч – пам'ятник Петру I, Сампсоніївська (Самсонівська) церква (1895 рік) та братська могила російських воїнів, хрест на могилі шведських солдатів та пам'ятник шведам від росіян.

Відновлено два редути (польові укріплення російської армії), один з яких знаходиться з протилежного боку від траси, а інший - неподалік будівлі музею.

Комунальний заклад "Карлівський історико-краєзнавчий музей" заснований у 1967 році, з 2001 року розміщується в історичному будинку в центрі міста Карлівка, навпроти центральної площі.

Фонди музею налічують 6 тисяч експонатів. Експозиція в 14 залах розповідає про природу та історію Карлівщини від далекого минулого до сучасності.

Представлена постійна виставка робіт заслуженого майстра народної творчості, засновника студії образотворчого мистецтва Карлівської гімназії Ігоря Ніколаєвського.

Картинна галерея імені Марії Башкирцевої є художнім відділом історико-краєзнавчого музею Диканьки.

Галерея розташовується в приміщенні колишньої земської школи, збудованої в 1904 році.

Фондова колекція галереї налічує більше 1000 творів. Переважно  це  роботи  самодіяльних  місцевих  художників,  професіоналів  другої   половини  ХХ століття та сучасних митців, чий творчий шлях пов’язаний з цим краєм.  

Найбільший інтерес відвідувачів викликає меморіальна кімната художниці та письменниці Марії Башкирцевої, де представлені в натуральну величину копії її полотен.

Також експонується зібрання творів мистецтв, пов'язаних із творчістю письменника Миколи Гоголя. Зокрема, представлено вишитий гладдю портрет Гоголя роботи решетилівських майстрів.

Кобеляцький музей літератури та мистецтва носить ім'я свого засновника, місцевого вчителя, краєзнавця, художника та письменника Олексія Кулика. Саме завдяки його активній діяльності музей відкрився у 1982 році (встановлено меморіальну дошку).

Музей розміщений в окремому будинку, побудованому в 1913 році. В ньому представлено близько 2000 експонатів.

Експозиція розповідає про видатних творчих особистостей Кобеляччини: бандуристку Тамару Гриценко, поета Павла Усенка, письменників Павла Загребельного та Олеся Гончара, поетесу Людмилу Овдієнко, художників Дмитра Левицького та Анатолія Петрицького, багатьох інших представників творчої та наукової інтелігенції.

Особливе місце в експозиції відведене представникам грузинської громади Кобеляк та околиць міста.

Також у музеї можна дізнатися про походження назви міста, почути легенди про його заснування, ознайомитися з історичними фактами щодо розвитку Кобеляків.