Пам'ятки Полтавського району

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа відкрто в 2010 році в присілку Опішні Міські Млини.

Основу експозиції складає найбільша в Україні приватна колекція опішненської кераміки, яку впродовж 1960-1990 років було зібрано відомим українським ученим, доктором філософських наук, професором Леонідом Опанасовичем Сморжем. Колекція налічує близько 700 унікальних авторських глиняних творів відомих гончарів Опішного – Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила й Миколи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Переважна більшість з цих робіт існує лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на замовлення.

Окрім кераміки, в експозиції представлені вишиті українські чоловічі та жіночі сорочки, рушники й скатертини, а також близько 100 писанок, зібраних у різних регіонах України, що вражають яскравою кольоровою гамою й багатою символікою.

Також в музеї-садибі Леоніда Сморжа зберігається приватна бібліотека вченого, що становить близько 3000 книг, серед яких є й рідкісні видання. Велика кількість фотографій та особисті речі колекціонера, які представлені в експозиції музею, доповнюють експозицію.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа є одним із підрозділів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Меморіальний музей-садиба всесвітньо відомої гончарки Олександри Селюченко в Опішні розповідає про життєвий та творчий шлях заслуженої майстрині народної творчості України, однієї з найвидатніших майстрів традиційної глиняної зоо- та антропоморфної скульптури малих форм.

Вона народилася в 1921 році в родині простих гончарів і все життя прожила в Опішні, лише одного разу деякий час залишивши рідне село. Олександра Селюченко вважається неперевершеним майстром традиційної української глиняної іграшки.

В музеї можна ознайомитися з її творами та технологією виготовлення глиняних виробів у домашніх умовах.

На подвір'ї садиби зберігся старий гончарний горн, який використовувала керамістка.

Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко в Опішні є підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Народний музей історії Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" присвячений створенню та розвитку одного з найстаріших університетів Полтавщини, який був заснований у 1930 році.

Університет розміщується в колишньому будинку Полтавського інституту шляхетних дівчат, збудованому 1818 року.

Експозиція музею має 10 розділів, де представлено понад тисячу експонатів, які знайомлять відвідувачів із етапами розвитку та традиціями колективу Полтавської політехніки. Зокрема, можна побачити годинник з будинку відомого полтавського винахідника Юрія Кондратюка, чиє ім’я носить університет.

Окрему експозицію займають макети будівлі університету, стенди з науковими досягненнями, нагородами колишнього Полтавського інженерно-будівельного інституту, що протягом тривалого часу трансформувався з монопрофільного закладу вищої освіти в європейський класичний університет.

Музей науки у Полтаві відкрився 2023 року при Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" до 205-ї річниці від заснування навчального закладу.

Це інтерактивний простір, де у доступній і цікавій формі представлені наукові відкриття, зроблені людством, винаходи вчених Полтавської політехніки та еволюція наукового прогресу.

Основу експозиції складають експонати з історії Полтавської політехніки – одного з найвідоміших і найстаріших вищих навчальних закладів Полтавщини. Він розміщується в історичній будівлі Інституту шляхетних дівчат – пам’ятці архітектури першої половини ХІХ століття. Сучасний університет був заснований у 1930 році як Полтавський інститут сільськогосподарського будівництва.

В музеї представлено макет будівлі університету, моделі гірничодобувної техніки та нафтодобувного обладнання.

15 експонатів з пересувної експозиції київського "Музею науки" адаптовані як для дітей молодшого шкільного віку, так і для дорослих відвідувачів. Взаємодіючи з експонатами і користуючись підказками інтерпретаторів, відвідувачі мають можливість дізнатися про різноманітні закони та явища фізики, хімії, математики, біології тощо.

Приватний етномузей пива та самогону відкрився 2018 року на території готельно-ресторанного комплексу "Алмаз-Плюс" в селі Абазівка поблизу Полтави.

В експозиції представлене оригінальне обладнання та інструменти, які використовувалися для пивоваріння та самогонного промислу в різні часи та в різних країних.

Колекцію з понад 600 експонатів зібрав упродовж 7 років власник комплексу Василь Кожан. Крім чанів, казанків, пляшок, кухлів, тут є ще й ваги, контрольне обладнання, програвачі, телефони, старовинні книги з технології  виготовлення  пива та інших напоїв.

Музеєм проводять екскурсії і організовують дегустації напоїв. В комплекс також входить пивоварня Beer House.

Музей рушника імені Надії Бокоч в селищі Степне носить ім'я своєї засновниці. Місцева колекціонерка Надія Бокоч почала збирати старовинні рушники ще на початку 2000-х років. Її приватна колекція і стала основою музею, який відкрився у 2009 році на другому поверсі місцевого будинку культури.

Зараз в експозиції представлено понад 600 експонатів, більшість із яких – це вишиті рушники, зібрані з усіх районів Полтавщини, а також з Харківщини, Сумщини, Чернігівщини, Вінничини, Закарпатти та в інших регіонів України. Усі вони вишиті вручну в різних техніках і мають характерні для своїх регіонів візерунки. Також представлені вишиті картини, сільський одяг та предмети побуту.

Одним з експонатів є "Рушник дружби народів", якого Надія Бокоч вишила власноруч, зібравши в ньому зразки технік вишивки різних куточків України одночасно.

Котелевський народний музей Сидора Ковпака відкрито в 2007 році до 120-річчя від дня народження героя партизанського руху на його батьківщині у Котельві.

Сидір Ковпак прославився як командир легендарного партизанського з'єднання, яке пройшло всю Другу Світову війну від Путивля на Сумщині до Карпат на заході України.

Музей Ковпака розміщений у школі, в якій він колись навчався (нині Котелевська гімназія №1 імені Сидора Ковпака). Перший відділ музею "Котелівщина – батьківщина Сидора Ковпака" розповідає про історію краю. В другому відділі представлені особисті речі героя, зокрема одяг та зброю.

Тут зберігаються зразки зброї часів Другої світової війни.

Державний музей-заповідник видатного педагога та письменника Антона Макаренка розташований у селі Ковалівка Полтавського району на території колишнього маєтку родини Трепке.

Саме тут з січня 1921 року до травня 1926 року розміщувалася створена Макаренком колонія для неповнолітніх правопорушників та безпритульних.

Музей-заповідник Макаренка був відкритий за рішенням ЮНЕСКО 25 лютого 1988 року, напередодні святкування 100-річчя з дня народження педагога.

Збереглися Червоний і Білий будинки, флігель, та ряд малих меморіальних об’єктів – вхідна арка, альтанка, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань.

У восьми залах Червоного будинку розміщена основна експозиція, яка розповідає про життя Антона Макаренка та керованих ним виховних колективів, творчу діяльність педагога, долі його вихованців, втілення в життя макаренківських педагогічних ідей сьогодні.

У Білому будинку – меморіальна частина. Тут відновлено навчальні класи, спальню дівчат, клуб, майстерні, робочий кабінет Антона Макаренка, в якому ним були написані перші сторінки "Педагогічної поеми".

Старовинні будівлі маєтку Трепке зберегли декоративну ліпнину ХІХ століття.

Народний музей "Музична Полтавщина" при Полтавському фаховому коледжі мистецтв носить ім'я свого засновника – українського диригента, педагога, композитора та фольклориста Михайла Фісуна, який почав формувати колекційну збірку майбутнього музею ще на початку 1970-х років.

Зараз експозиція представлена у трьох тематичних залах: "Історія Полтавського музичного училища імені Миколи  Лисенка", "Основоположник української класичної музики Микола Лисенко та його послідовники", "Музична Полтавщина".

Серед експонатів: фотознімки, документи, листи, друковані та рукописні твори композиторів, сувеніри, кераміка, скульптура, карбування, платівки. Зокрема, представлено збірник обрядових пісень із особистою печаткою Миколи Лисенка, збірник народних пісень з автографом української письменниці Марко Вовчок, партитура кантати "На вічну пам'ять Івану Котляревському" із автографом Миколи Лисенка тощо.

Також в музеї можна дізнатися про життя і долю найвідоміших кобзарів та лірників Полтавщини.

Новосанжарський краєзнавчий музей заснований у 1967 року з ініціативи вчителя місцевої школи Івана Пилипенка. У 2016 році оновлена експозиція відкрилася в приміщенні старої школи Нових Санжар, яка була збудована у 1905 році.

Історичні матеріали з життя селища і району були представлені в експозиціях "Природа", "Етнографія", "Історія", "Друга світова війна", "Мистецтво", "Культура".

Станом на цей час музей не працює.

Опішнянська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1958 році в селі Міські Млини, присілку Опішні.

Діюча ГЕС потужністю 225 кіловат.

Гарне місце для риболовлі та відпочинку.

Пам'ятник шведським воїнам, які загинули під час Полтавської битви, відкритий у 1909 році з ініціативи російської громадськості на знак визнання доблесті та відваги солдатів армії Карла XII.

Пам'ятний хрест на гранітній піраміді встановлено на тому місці, де на другому етапі битви знаходився правий фланг шведської армії. Висота пам'ятника - близько 9 метрів. Напис на бронзовій дошці говорить: "Вічна пам'ять хоробрим шведським воїнам, що загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 року".

Втрати шведської армії у Полтавській битві становили за різними оцінками від 6 до 7 тисяч осіб. Більшість загиблих було поспіхом поховано у траншеях та ярах.

Пам'ятник шведам від росіян знаходиться прямо біля траси на в'їзді до Полтави з боку Охтирки.

Колишній пам'ятник на місці відпочинку Петра I у Полтаві, за легендою, був встановлено там, де в XVIII сторіччі знаходився будинок козака Магденка, в якому другого дня після Полтавської битви 1709 року зупинявся російський цар Петро I.

Перший монумент, споруджений в 1817 році, був простим цегляним обеліском. В 1849 році замість нього було встановлено нинішній пам'ятник роботи архітектора Олександра Брюллова, брата знаменитого художника Карла Брюллова.

Відпочинок імператора після перемоги у Полтавській битві символізував увінчаний лавровим вінком давньоруський шолом та круглий щит, що мирно лежать не богатирському мечі. У нижній частині гранітного п'єдесталу було розміщено горельєфне зображення сплячого лева. Напис на п'єдесталі свідчив: "Петро I спочивав тут після подвигів своїх 27 червня 1709 року".

У 2025 році пам’ятник на місці відпочинку Петра І в Полтаві було демонтовано в рамках деколонізації публічного простору та усунення символів російської імперської ідеології.

Пам'ятний знак полтавській галушці, встановлений поруч із оглядовим майданчиком на Івановій горі, вважається одним із символів сучасної Полтави.

Автори пам'ятника галушці - художник Анатолій Чорнощоков та скульптор Микола Цись. Відкриття пам'ятника в 2006 році було присвячене дню народження письменника Миколи Гоголя, який оспівав галушку в своїх творах.

Спочатку пам'ятник полтавській галушці встановили біля Успенського кафедрального собору, але на вимогу віруючих згодом перенесли ближче до ресторану "Лілея".

Це місце популярне у молодят та гостей міста. Біля пам'ятника щорічно у першій декаді червня проводиться Свято полтавської галушки.

"Пам'ятник полковнику Келіну та доблесним захисникам Полтави" встановлено в 1909 році на місці Мазурівських воріт Полтавської фортеці на згадку про оборону міста напередодні Полтавської битви 1709 року.

Протягом 3 місяців фортеця витримувала облогу шведської армії Карла XII до підходу основних сил російської Петра I. Обороною керував комендант Полтавської фортеці полковник Олексій Келін, який отримав за це звання генерал-майора.

Монумент захисникам Полтави роботи скульптора-анімаліста Артемія Обера спорудили до 200-річчя Полтавської битви. Пам'ятник є гранітним обеліском на п'єдесталі, на якому розташована бронзова фігура лева. Раніше обеліск був увінчаний імперським двоголовим орлом.