Пам'ятки Львівського району

Потужний оборонний костел святих апостолів Петра і Павла в Перемишлянах побудований в 1645 році для монастиря домініканців коштом магнатів Потоцьких, що володіли містом.

У 1730 році костел був реконструйований і незабаром став парафіяльним. Після Другої світової війни храм був закритий і відновив роботу лише в 1997 році. Проведено реставрацію.

Збереглося внутрішнє оформлення, виконане за проєктом Політинського.

Стародавній оборонний костел Святих Миколая та Анни в Бібрці, за однією з версій, заснований у 1402 році легендарним польським лицарем Завішем Чарним, героєм роману Генрика Сенкевича "Хрестоносці".

У верхній частині стін західного об'єму збереглися бійниці. Храм було зруйновано під час набігу татар у 1621 році, але через деякий час відновлено. Після ґрунтовної перебудови в 1914-1922 pоках Миколаївський костел втратив первісний вигляд. При реконструкції було збережено західну частину споруди (XVII сторіччя), інші частини зведено наново.

Архітектура костелу святих Миколая та Анни гранично лаконічна. Єдиний декоративний елемент, що пожвавлює західний фасад, - це глуха аркада на фронтоні.

Костел Святого Духа в Глинянах збудований у 1791-1831 роках у стилі раннього класицизму, проте на початку XX століття його перебудували у стилі необарокко.

До того в Глинянах із XIV сторіччя було збудовано кілька дерев'яних костелів, які часто горіли під час пожеж. Новий кам'яний храм був освячений у 1840 році – ці цифри вказані на фасаді. Головною святинею була ікона Лопатинської Богоматері, яку наприкінці Другої світової війни вивезли до Польщі.

За радянських часів будівля використовувалася як склад, потім службові приміщення.

У 2000 році відреставрований Святодухівський костел було заново освячено. Належить римсько-католицькій громаді міста.

Величний костел Святого Лаврентія в Жовкві побудований на початку XVII сторіччя за проєктом архітектора Павла Щасливого.

Задуманий як головний храм міста, усипальниця родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. В підземеллі похований сам засновник міста - польний гетьман коронний, львівський каштелян Станіслав Жолкевський, його дружина та син, а також родина Даниловичів та Якуб Собеський (батько короля Яна Собеського), за що поляки називають костел "Малим Вавелем".

В інтер'єрі збереглися мармурові надгробки зі скульптурами роботи Войцеха Зичливого: чоловічі постаті в лицарських обладунках, жіночі - у традиційних довгих сукнях. Також інтер'єри прикрашали мальовничі полотна XVII сторіччя: "Битва під Віднем", "Битва під Хотином", "Битва під Калушином" (зараз вони в Олеському замку). Ренесансний портал оформлений зображеннями святих, на фронтоні встановлено скульптуру Михайла Архангела.

Біля костелу стоїть пізньоренесансна дзвіниця, побудована в XVI сторіччі як оборонна вежа. До неї примикає частина міської стіни, що збереглася.

За радянських часів костел Святого Лаврентія було закрито, проте зараз повернуто католицькій парафії, відреставровано польськими фахівцями.

Величний костел Святого Миколая височить у центрі селища Куликів.

Оборонний храм побудований у 1538 році коштом князя Миколи Гербурта Одноновського на місці початкового римо-католицького храму, заснованого ще в XIV сторіччі.

Складений із тесаного каменю Миколаївський костел досі зберігає суворі готичні риси. Всередині збереглися розписи ХІХ століття роботи художника Антонія Качмарського За легендою, підземні ходи вели від костелу аж до Жовкви.

У 1940-х роках куликівський храм було закрито.

У 2000 році повернуто римо-католицькій громаді Куликова. Проведено реставрацію, внаслідок якої будівля втратила шарм давнини.

Костел Святого Миколая у Вижнянах заснований у 1400 році, хоча тоді він, ймовірніше за все, був ще дерев'яним.

Неодноразово перебудовувався, зокрема у 1651 та 1750 роках. У нинішньому вигляді, що поєднує риси готики та бароко, відбудований у 1929-1931 роках за проєктом архітектора Броніслава Віктора. Фресковий розпис виконано під керівництвом львівського художника Станіслава Тейсейра в 1942-1943 роках. На хорах залишилися залишки органу.

Наразі храм закрито, будівля потребує реставрації.

Римо-католицький костел Святої Марії Магдалини заснований в 1600 році ченцями-домініканцями на місці старого дерев'яного костелу за міськими стінами Львова.

При костелі було відкрито домініканський монастир та семінарія. Автори проєкту монастирського комплексу – архітектори Войцех Келар та Мартин Годний.

У 1648 році монастирські укріплення захопили війська Богдана Хмельницького. Згодом будівля костелу неодноразово зазнавала змін. У 1754-1758 роках костел розширив та перебудував архітектор Мартин Урбанік, було змінено фасади, добудовано вежі.

Під час секуляризаційної реформи австрійського імператора Йосипа II у 1786 році костел зробили парафіяльним, а в монастирі було засновано в'язницю для жінок легкої поведінки (закрита в 1922 році).

Сучасний вигляд костел набув в 1870 році. В архітектурі будівлі поєднуються елементи стилів бароко та ренесансу.

У костелі святої Марії Магдалини встановлено найбільший в Україні орган, виготовлений в 1932 році чеською фірмою Rieger-Kloss. З радянських часів в будівлі розміщується Львівський Будинок органної та камерної музики.

З 1998 року відновлено богослужіння.

Львівська дитяча залізниця розташована у Стрийському парку.

Відкрита в 1951 році на базі вузькоколійки, що зв'язувала з 1922 року станцію "Персенківка" зі станцією "Східні Торги".

Дорога довжиною 1,2 кілометри проходить зовнішнім периметром Стрийського парку в його південній частині. На маршруті між станціями "Паркова" та "Сонячна" курсують локомотиви ТУ2 і ТУ3, а також 4 вагони Pafawag, причому тепловоз ТУ3 вважається останнім локомотивом цієї серії.

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького є одним із найбільших художніх музеїв України. Її фонди налічують понад 62 тисячі творів мистецтва різних епох.

Заснована вона в 1914 році як Львівська картинна галерея і відтоді розташовується в будинку 1874 року побудови, який належав видатному історику та колекціонеру Владиславу Лозинському.

Зараз в палаці Лозинського розміщується адміністрація Львівської національної галереї мистецтв та її відділ "Європейське мистецтво ХІХ-ХХІ століть". У 24 залах представлено близько 400 робіт французьких, австрійських, німецьких, польських, російських та українських майстрів.

Перлиною вважається єдиний в Україні твір Жоржа де ла Тура "У лихваря", одне з найдорожчих та найцінніших полотен світового значення на території країни. У світі збереглося лише 32 картини цього загадкового європейського майстра. Також представлено кілька портретів Артура Гроттгера, "Портрет доньки" Генриха Родаковського та інші.

Зали мистецтва Львова 1900-1930 років знайомлять з творами художників, які входили в об’єднань АНУМ, АRTES, "Нова генерація".

Львівська ратуша - домінанта площі Ринок, один із найвідоміших символів Львова. Головний вхід до будівлі стережуть два символічні леви, що тримають щити з гербом міста.

Першу дерев'яну будівлю ратуші було споруджено в 1381 році, згодом неодноразово перебудовувалася. У середньовіччі перед нею розташовувався стовп покарання (в 1564 році тут був страчений молдавський господар Томша, в 1578 році - ватажок козацького повстання Іван Підкова).

У нинішніх класичних формах будівлю ратуші відбудовано на початку ХІХ століття (архітектори Йозеф Маркль, Франц Трешер, Йосиф Вандрушка). З 1939 року тут розміщується Львівська міська рада.

Проводяться екскурсії будівлею з відвідуванням 65-метрової годинникової вежі. З оглядового майданчика на вежі ратуші (підйом 408 сходинок) відкривається одна з найкращих панорам Львова. Тут же можна ознайомитися з механізмом годинника, виконаного в 1852 році на фабриці Вільгельма Штіля під Віднем.

Останнім часом відновлено старовинну традицію - щодня опівдні з вежі ратуші виконується мелодія гімну міста. У вихідні дні трубач сурмить кожні дві години з 9 ранку до 9 вечора.

Львівська цитадель - комплекс фортифікаційних споруд австрійських часів, що дійшов до нас із XIX століття майже без змін.

Споруджена на узгір'ї на південно-західних підступах до Львова для контролю над містом та стрийською дорогою.

Фортифікаційні роботи тут розпочато поляками ще в 1635 році під керівництвом королівського інженера Фрідріха Ґетканта. В 1672 році під час облоги Львова укріплення використовували війська турецького султана Мухамеда IV. У 1852-1854 роках австрійська влада реконструювала і розширила фортецю, спорудивши корпус казарм, дві квадратні та чотири круглі вежі.

Комплекс не зіграв значної ролі під час світових воєн, завдяки чому чудово зберігся. У радянські часи на території був розбитий парк "Цитадель", приміщення використовувалися як склади. Зараз у будинках казарм розмістився банк. Одна з круглих веж перетворена на розкішний готель.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-1898 роках за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях.

Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко.

З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених.

Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова.

Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення.

Будинок зведений в 1580 році архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця".

Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу Корнякта розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи.

"Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Комунальний заклад "Львівський музей історії релігії" з 1973 року працює в приміщенні Домініканського монастиря ХІV-XVIII століть у Львові.

Цей витвір австрійського архітектора Яна де Вітте і належить до найкращих зразків барокової архітектури міста.

Експозиція музею розповідає про історію світових і національних релігій та церковних організацій всіх часів: релігії стародавнього світу, юдаїзм, раннє християнство, вірменську церкву, римсько-католицьку церкву, українську греко-католицьку церкву, православ’я в Україні, протестантизм, іслам, буддизм.

Деякі з 50 тисяч експонатів мають унікальну культову, мистецьку та історичну вартість. Зокрема, представлена велика збірка ікон XVI-XIX століть, чимала колекція Біблій (у тому числі Острозька Біблія 1581 року та видана у Парижі 1563 року), релікварій святого Аронтія ХІ століття тощо.

Музей практикує різні форми науково-освітньої роботи: лекції, екскурсії, концерти органної та камерної музики.

Музейно-культурний комплекс історії пивоваріння "Львіварня" відкрито у Львові в 2016 році на території "Львівської пивоварні", яка вважається найстарішою в Україні.

Перша письмова згадка про львівське пиво датується 1384 роком, коли якийсь Ганко Клепер купив пивне виробництво у Краківському передмісті, яке досі називається Клепаровом. Офіційною датою відкриття "Львівської пивоварні" вважається 1715 рік.

Перший музей пивоваріння було відкрито на пивоварні у 2005 році. Після реконструкції він перетворився на сучасний арт-центр "Львіварня".

У музеї пива можна ознайомитись із старовинною технологією виробництва. Представлено варильну піч, бродильний чан, бочки для дозрівання пива тощо. Цікаві колекції пивних бочок та пляшок, пивних кухлів, зразки реклами, технологічна книга та інші унікальні документи. Особливий експонат – легендарний 10-літровий келих акціонера пивоварні Роберта Домса.

Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім пивоваром, торкнутися історії пива та зазирнути у процес пивоваріння.

Наприкінці екскурсії проводиться дегустація 12 видів кегового пива у ресторані "Хмільний дім Роберта Домса", що розташований у колишніх пивних підвалах. Працює сувенірна крамниця.

Також "Львіварня" функціонує як сучасний арт-центр, де відбуваються виставки, концерти, культурні події, конференції та корпоративні заходи.