Пам'ятки Львівського району

Величний костел Святого Лаврентія в Жовкві побудований на початку XVII сторіччя за проєктом архітектора Павла Щасливого.

Задуманий як головний храм міста, усипальниця родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. В підземеллі костелу похований сам засновник міста - польний гетьман коронний, львівський каштелян Станіслав Жолкевський, його дружина та син, а також родина Даниловичів та Якуб Собеський (батько короля Яна Собеського), за що поляки називають костел "Малим Вавелем".

В інтер'єрі костелу Святого Лаврентія збереглися мармурові надгробки зі скульптурами роботи Войцеха Зичливого: чоловічі постаті в лицарських обладунках, жіночі - у традиційних довгих сукнях. Також інтер'єри прикрашали мальовничі полотна XVII сторіччя: "Битва під Віднем", "Битва під Хотином", "Битва під Калушином" (зараз вони в Олеському замку). Ренесансний портал оформлений зображеннями святих, на фронтоні встановлено скульптуру Михайла Архангела.

Біля костелу Святого Лаврентія стоїть пізньоренесансна дзвіниця, побудована в XVI сторіччі як оборонна вежа. До неї примикає частина міської стіни, що збереглася.

За радянських часів костел Святого Лаврентія було закрито, проте зараз повернуто католицькій парафії, відреставровано польськими фахівцями.

Величний костел Святого Миколая височить у центрі селища Куликів.

Оборонний храм побудований у 1538 році коштом князя Миколи Гербурта Одноновського на місці початкового римо-католицького храму, заснованого ще в XIV сторіччі.

Складений із тесаного каменю Миколаївський костел досі зберігає суворі готичні риси. Всередині збереглися розписи ХІХ століття роботи художника Антонія Качмарського За легендою, підземні ходи вели від костелу аж до Жовкви.

У 1940-х роках куликівський храм було закрито радянською владою.

У 2000 році костел святого Миколая повернуто римо-католицькій громаді Куликова. Проведено реставрацію, внаслідок якої будівля втратила шарм давнини.

Костел Святого Миколая у Вижнянах заснований у 1400 році, хоча тоді він, ймовірніше за все, був ще дерев'яним.

Костел неодноразово перебудовувався, зокрема у 1651 та 1750 роках. У нинішньому вигляді, що поєднує риси готики та бароко, відбудований у 1929-1931 роках за проєктом архітектора Броніслава Віктора. Фресковий розпис виконано під керівництвом львівського художника Станіслава Тейсейра в 1942-1943 роках. На хорах залишилися залишки органу.

Наразі костел Святого Миколая закрито, будівля потребує реставрації.

Костел Святого Станіслава заснований у Щирці в XIV сторіччі, у нинішньому вигляді відбудований у 1556 році.

Кілька разів храм горів. Остання реставрація була проведена в 1916 році за проєктом Войцеха Бреттнера.

Храм прямокутний у плані, однонефний, з триярусною вежею під наметом на західному фасаді. Вхід у костел прикрашений порталом тонкої роботи. Колись над хорами було дві бійниці, які свідчили про оборонний характер споруди. Навпроти головного входу розташована двоярусна дзвіниця.

Костел Святого Станіслава є діючим храмом Львівської архидієцезії римо-католицької церкви в Україні.

Оборонний костел Святого Станіслава Єпископа заснований в Дунаєві в 1485 році львівським архієпископом Яном "Вонтробка" Стшелецьким.

Спочатку храм був готичним, що і зараз помітно за стрілчастою формою порталів та готичного білокам'яного віконця. Зруйнований татарами храм у 1585 році відбудував архієпископ Ян Соліковський, внаслідок чого він набув нинішніх ренесансних форм. Кілька разів костел реконструювали, інтер'єри були розписані в 1766 році.

За радянських часів святиню закрили, але у 1992 році, після здобуття Україною Незалежності, храм повернули католицькій громаді Дунаєва. Нині костел Святого Станіслава обслуговується товариством Святого Франциска Салезького.

Римо-католицький костел Святої Марії Магдалини заснований в 1600 році ченцями-домініканцями на місці старого дерев'яного костелу за міськими стінами Львова.

При костелі було відкрито домініканський монастир та семінарія. Автори проєкту монастирського комплексу – архітектори Войцех Келар та Мартин Годний.

У 1648 році монастирські укріплення захопили війська Богдана Хмельницького. Згодом будівля костелу Святої Марії Магдалини неодноразово зазнавала змін. У 1754-1758 роках костел розширив та перебудував архітектор Мартин Урбанік, було змінено фасади, добудовано вежі.

Під час секуляризаційної реформи австрійського імператора Йосипа II у 1786 році костел Святої Марії Магдалини зробили парафіяльним, а в монастирі було засновано в'язницю для жінок легкої поведінки (закрита в 1922 році).

Сучасний вигляд костел набув в 1870 році. В архітектурі будівлі поєднуються елементи стилів бароко та ренесансу.

У костелі святої Марії Магдалини встановлено найбільший в Україні орган, виготовлений в 1932 році чеською фірмою Rieger-Kloss. З радянських часів в будівлі розміщується Львівський Будинок органної та камерної музики.

З 1998 року відновлено богослужіння.

Костел Святої Трійці заснований у Соколівці (колишнє містечко Сенява) у 1594 році коштом власниці міста Анни Сенявської. Будівництво завершив близько 1600 року белзький каштелян Станіслав Влодек.

Храм мав оборонне значення. На початку XVI сторіччя він був оточений кам'яними укріпленнями з кутовими вежами, які в XVII столітті були перебудовані.

До XIX століття Троїцький костел мав 3 вівтарі, його інтер'єр був прикрашений скульптурами та розписами.

Вівтарну частину було знищено під час Другої світової війни, а сама будівля почала руйнуватися вже в наші дні, після того, як повалилася покрівля.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії був збудований в селі Вишнівчик у 1930 році. Храм у стилі неоготики виконано за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака.

За радянської влади будинок використовувався з господарською метою. Нині Успенський костел покинутий і руйнується.

Костел францисканців збудований у Львові в 1708-1178 pоках. як костел Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря капуцинів, заснованого в 1707 році Ельжбетою Софією Сенявською. Храм виконаний у стилі бароко.

Після ліквідації капуцинського ордену в 1785 році монастирський комплекс зайняли францисканці.

За радянських часів тут розташовувався інтернат.

Нині костел належить Церкві християн Адвентистів сьомого дня.

Літературний музей Леся Мартовича відкрито в 1974 році у селі Монастирок, де цей видатний український письменник і громадський діяч прожив останні роки життя.

Матеріали для експозиції збирали активісти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Переважно це книги різних років та інші друковані матеріали. Львівський художник Володимир Патик подарував музею спеціально для нього написаний портрет Мартовича.

З 2008 року музей Мартовича в Монастирку не функціонує. Створена і працює ініціативна група з питань відновлення музею.

Львівська дитяча залізниця розташована у Стрийському парку Львова.

Відкрита в 1951 році на базі вузькоколійки, що зв'язувала з 1922 року станцію "Персенківка" зі станцією "Східні Торги".

Дитяча залізниця довжиною 1,2 кілометри проходить зовнішнім периметром Стрийського парку в його південній частині. На маршруті між станціями "Паркова" та "Сонячна" курсують локомотиви ТУ2 і ТУ3, а також 4 вагони Pafawag, причому тепловоз ТУ3 вважається останнім локомотивом цієї серії.

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького є одним із найбільших художніх музеїв України. Її фонди налічують понад 62 тисячі творів мистецтва різних епох.

Заснована вона в 1914 році як Львівська картинна галерея і відтоді розташовується в будинку 1874 року побудови, який належав видатному історику та колекціонеру Владиславу Лозинському.

Зараз в палаці Лозинського розміщується адміністрація Львівської національної галереї мистецтв та її відділ "Європейське мистецтво ХІХ-ХХІ століть". У 24 залах представлено близько 400 робіт французьких, австрійських, німецьких, польських, російських та українських майстрів.

Перлиною вважається єдиний в Україні твір Жоржа де ла Тура "У лихваря", одне з найдорожчих та найцінніших полотен світового значення на території країни. У світі збереглося лише 32 картини цього загадкового європейського майстра. Також представлено кілька портретів Артура Гроттгера, "Портрет доньки" Генриха Родаковського та інші.

Зали мистецтва Львова 1900-1930 років знайомлять з творами художників, які входили в об’єднань АНУМ, АRTES, "Нова генерація".

Філіями Львівської національної галереї мистецтв є:
- Палац Потоцьких (Львів);
- Музей модернізму (Львів);
- Олеський замок (Олесько);
- Підгорецький замок (Підгірці);
- Золочівський замок (Золочів);
- Жовківський замок (Жовква);
- Музей Івана Георгія Пінзеля (Львів);
- Каплиця Боїмів (Львів);
- Храм Івана Хрестителя (Музей найдавніших пам'яток) (Львів);
- Музей Теодозії Бриж (Львів);
- Музей-заповідник "Русалка Дністрова" (Львів);
- Музей-заповідник "П’ятничанська вежа" (П’ятничани);
- Музей-заповідник Маркіяна Шашкевича (Підлисся);
- Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри (Брюховичі);
- Музей-заповідник гетьмана України Івана Виговського (Руда);
- Музей Жидачівської землі (Жидачів);
- Музей староукраїнської книги (працює у фондовому режимі).

Львівська ратуша – домінанта площі Ринок, один із найвідоміших символів Львова. Головний вхід до будівлі стережуть два символічні леви, що тримають щити з гербом міста.

Першу дерев'яну будівлю ратуші було споруджено у Львові в 1381 році, згодом неодноразово перебудовувалася. У середньовіччі перед ратушею розташовувався стовп покарання (в 1564 році тут був страчений молдавський господар Томша, в 1578 році - ватажок козацького повстання Іван Підкова).

У нинішніх класичних формах будівлю Львівської ратуші відбудовано на початку ХІХ століття (архітектори Йозеф Маркль, Франц Трешер, Йосиф Вандрушка). З 1939 року тут розміщується Львівська міська рада.

Проводяться екскурсії будівлею з відвідуванням 65-метрової годинникової вежі. З оглядового майданчика на вежі Львівської ратуші (підйом 408 сходинок) відкривається одна з найкращих панорам Львова. Тут же можна ознайомитися з механізмом годинника, виконаного в 1852 році на фабриці Вільгельма Штіля під Віднем.

Придбати вхідні квитки на вежу ратуші та замовити екскурсію можна в Туристично-інформаційному центрі, що розташований на першому поверсі (ліворуч від головного входу).

Останнім часом відновлено старовинну традицію – щодня опівдні з вежі Львівської ратуші виконується мелодія гімну міста. У вихідні дні трубач сурмить кожні дві години з 9 ранку до 9 вечора.

Львівська цитадель - комплекс фортифікаційних споруд австрійських часів, що дійшов до нас із XIX століття майже без змін.

Цитадель споруджена на узгір'ї на південно-західних підступах до Львова для контролю над містом та стрийською дорогою.

Фортифікаційні роботи тут розпочато поляками ще в 1635 році під керівництвом королівського інженера Фрідріха Ґетканта. В 1672 році під час облоги Львова укріплення використовували війська турецького султана Мухамеда IV. У 1852-1854 роках австрійська влада реконструювала і розширила фортецю, спорудивши корпус казарм, дві квадратні та чотири круглі вежі.

Комплекс цитаделі не зіграв значної ролі під час світових воєн, завдяки чому чудово зберігся. У радянські часи на території був розбитий парк "Цитадель", приміщення використовувалися як склади. Зараз у будинках казарм розмістився банк. Одна з круглих веж перетворена на розкішний готель.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-1898 роках за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях.

Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко.

З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених.

Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова.

Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.