Пам'ятки Львівської області

Меморіальне кладовище бійців дивізії СС "Галичина" та Першої Української дивізії Української національної армії відкрито у 1994 році під Золочевом недалеко від місця, де в 1944 році дивізія проривалася з оточення.

На цвинтарі перепоховані останки понад 500 воїнів, серед яких не лише бійці дивізії, а й радянські солдати, та військовослужбовці вермахту, що загинули у боях під Бродами.

На кладовищі збудовано каплицю, до стін якої вмонтовано чотири меморіальні таблички, які розповідають про бойовий шлях дивізії "Галичина".

Меморіальний комплекс "Борцям за волю України" відкрито в 2005 році на території колишньої міської в'язниці Стрия, яка діяла з 1898 року по 1963 рік.Входить до складу Стрийського краєзнавчого музею "Верховина".

Експозиція унікального музею-в'язниці присвячена політв'язням, закатованим тут у різні періоди австро-угорцями, польською владою та радянським режимом. Найстрашніша сторінка історії - масовий розстріл політв'язнів у 1941 році перед відступом Червоної армії.

Меморіальний комплекс "Борцям за волю України" включає символічну ковану огорожу, фрагменти стін із заґратованими вікнами, сторожову вежу, вхідну арку з терновим вінком, двоповерхову будівлю музею, стіну скорботи, могилу-саркофаг, пам'ятник "Пієта".

Меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові засновано в 1998 році в особняку, в якому він із родиною жив у 1902-1914 роках.

В цей час Грушевський був професором Львівського університету, тут же став ініціатором створення Української національно-демократичної партії.

Основна експозиція музею присвячена львівському періоду у житті Грушевського. Представлено оригінали його видань, фотографії, листи вченого, особисті речі родини Грушевських.

Також висвітлюється діяльність Михайла Грушевського на чолі Центральної Ради Української Народної Республіки.

Меморіальний музей громадської діячки Ольги Бачинської відкрився у 2001 році як відділ Стрийського краєзнавчого музею "Верховина". Розташований в ошатному будинку Бачинських у Стрию, який у 1912 році придбав чоловік Ольги – Іларіон Бачинський.

Експозиція висвітлює життєвий шлях Ольги Бачинської, яка була першою українською жінкою Галичини, що очолювала важливу економічну установу – дирекціїю "Маслосоюзу". Крім того, вона зібрала велику колекцію народного одягу та вишивки, яку експонувала у Відні 1915 року.

У музеї представлена частина колекції Бачинської. Заслуговують на увагу зразки української вишивки, вишиті сорочки, ткані запаски, світлини Бачинської у національному строї, деякі її особисті речі.

У другій кімнаті відтворена обстановка, яка була тут за життя Бачинської. Представлені родинні меблі, предмети побуту кінця ХІХ – початку XX століття, документи про багаторічну роботу Бачинської у складі дирекції "Маслосоюзу" та її громадську діяльність.

Меморіальний музей Станіслава Людкевича відкрився 1995 року в будинку композитора у Львові з ініціативи його дружини, мистецтвознавиці Зеновії Штундер.

Двоповерховий будинок зведено у другій половині 1950-х років. Пані Зеновія виділила під музей другий поверх успадкованого нею будинку і почала працювати в музею старшою науковою співробітницею.

У двох експозиційних кімнатах збережені інтер’єри кабінету композитора та його спальні. У третій кімнаті експонуються видання музичних творів композитора, сімейні світлини, предмети образотворчого мистецтва.

Меморіальний музей Станіслава Людкевича є відділом Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. На фасаді будинку встановлено художньо-меморіальну таблицю з горельєфом композитора.

Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія терору" відкрито у Львові на території пересильної в'язниці №25.

В'язниця була створена в 1944 році радянською окупаційною адміністрацією, що прийшла на зміну нацистській. В роки Другої світової війни на цьому місці було львівське гетто.

В музейному комплексі відтворено два бараки, сторожові вежі, загорожа з колючого дроту та інші інфраструктурні об'єкти.

Музей розповідає про історію політичних, соціальних, етнічних та релігійних репресій тоталітарних режимів проти населення, яке мешкало на території України.

Меморіальний музей-садиба скульптора Івана Самотоса відкрився 2023 року у його родинній домівці в селі Устя на Львівщині.

Видатний український скульптор, народний художник України Іван Самотос народився в Усті у 1933 році. Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва – нині це Львівська національна академія мистецтв, де Самотос очолював кафедру монументально-декоративної скульптури.

За життя Самотос створив понад 120 пам’ятників і пам’ятних знаків, найвідомішим із яких є пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у Львові.

У батьківській хаті в Усті Самотос ще за життя мріяв створити музей-майстерню. Ідея була втілена з ініціативи дружини Івана Самотоса Оксани та його доньки Наталі. В будинку збережено автентичний інтер'єр. В експозиції представлені особисті речі митця, сімейні світлини, а також деякі авторські роботи скульптора.

Меморіальний музей-садибу родини видатного українського політичного діяча, лідера ОУН Степана Бандери відкрито в Стрию до 101-ї річниці від дня його народження. Входить до складу Стрийського краєзнавчого музею "Верховина".

Експозиція, яка здебільшого присвячена шкільним рокам юного Степана, розміщена в будинку його діда Михайла Бандери, в якому він жив, навчаючись з 1919 по 1927 рік у Стрийській гімназії.

Також експозиція будинку-музею розповідає про всіх членів великої родини Бандерів, кожен із яких так чи інакше долучився до боротьби за українську незалежність. Представлені документи, фотографії, особисті речі.

Перед будинком відкрито сквер імені Степана Бандери.

Історико-краєзнавчий музей Миколаєва відкрито в 1989 році в одній зі старовинних одноповерхових будівель у центрі міста навпроти греко-католицької церкви Святого Миколи.

У відділі археології можна ознайомитися з археологічними матеріалами Стільського городища та колекцією старовинної зброї.

Етнографічний розділ музею присвячений історії старовинних миколаївських ремесел – гончарству та обробці льону. Представлено макет Миколаївського цементного заводу.

Фонтануюче джерело сірководневої мінеральної води б'є з-під землі в центрі невеликого озера на південній околиці села Новий Милятин.

Гейзер виник в 1952 році під час пошуку нафти. Місцеві жителі називають джерело "Вишка", оскільки раніше над ним справді стояла бурова вежа, від якої залишилися бетонні опори.

Озеро незамерзаюче - цілий рік температура води у джерелі 19 градусів.

Серед місцевих жителів фонтан та озеро користуються популярністю як рекреаційна зона. Воду з джерела п'ють із лікувальною метою.

Вхід на територію платний.

Мисливський будиночок польського короля Стефана Баторія у Самборі збудований у XVI сторіччі на території королівського Самбірського замку, що був розташований на південь від центру міста.

Пізніше на замкових валах було збудовано комплекс будівель нинішньої районної лікарні. Будинок Стефана Баторія пристосований під лікарняну церкву Святого Пантелеймона.

Меморіальний музей Леся Курбаса в Самборі відкрито в 1993 році в будинку, в якому майбутній актор та режисер народився в 1887 році.

Курбас був засновником національної західноукраїнської театральної школи та творцем знаменитого театру-академії "Березіль".

Зібрання музею налічує 5594 предметів: бюст Леся Курбаса роботи скульптора Миколи Посікіри, барельєфна дошка роботи скульптора Еммануїла Мисько, художні полотна Михайла Яремківа, Степана Муряша, Лесі Фринцко та інших.

Представлені добірки театральних фотографій, вишиті серветки тощо.

Дерев'яна церква Архангела Михайла в селі Ісаї побудована в 1663 році майстром Іллею Пантелимоном, про що свідчить різьблений напис на західному одвірку. Це одна з найдавніших дерев’яних церков Львівщини, унікальний зразок бойківської народної архітектури, що входить до "оригінальної карпатської трійці" (церкви у Сколе, Верхній Рожанці та Ісаях).

Архітектурно Михайлівської церкви відноситься до дрогобицької школи зодчества, для якої характерними рисами є три монументальні цибулясті бані, додаткова церковця-емпора під куполом над бабинцем і опасання на стовпчиках. Крім того, будівля належить до небагатьох нині зразків церкви з криласом (підвищенням для співаків).

В інтер'єрі зберігся старовинний триярусний іконостас із Царськими вратами "Древо Єсея", стінопис XVII століття, хоругви XVIII століття, автентичні замки та кенотаф. У церкві зберігаються ікони відомих художників кінця XIX століття Івана та Василя Чайок, створені у 1897 році. Триває реставрація.

Михайлівська церква в селі Ісаї є пам’яткою архітектури національного значення. Поруч знаходиться дерев'яна дзвіниця 1722 року. Ведеться реставрація.

Пам'ятний знак у вигляді хреста на високій стелі встановлено у 2012 році на ймовірному місці поховання древлянського князя Святослава Володимировича, сина київського князя Володимира Великого, брата святих Бориса та Гліба.

Дізнавшись про вбивство братів Святополком Окаянним, який захопив київський престол після смерті Володимира у 1015 році, Святослав із дружиною втік до Угорщини, проте був наздогнаний убивцями в Карпатах. За легендою, у жорстокій битві загинули семеро синів Святослава і більша частина його дружини, вся долина річки Опір була вкрита тілами загиблих.

Ці події відбилися у місцевій топоніміці: місто Сколе (від наказу Святополка: "Сколіть їх усіх!"), село Семигинів (місце загибелі семи княжичів), гора Парашка (місце загибелі княгині Параски), селище Славсько (поселення залишків дружини Святослава, що вціліли).

Могила князя Святослава є курганом із символічним саркофагом на вершині, над яким височить 18-метровий хрест.

Єврейський молитовний будинок товариства "Ішре Лев" на південно-східній околиці Ринку в Белзі привертає увагу виразною архітектурою з дерев'яним еркером, завершеним цибулястою банею в орієнтальному стилі.

Будинок постав на розі колишніх вулиць Торгової і Кушнірської 1909 року коштом впливового белзького мешканця Файвеля Таубе. Саме він заснував у Белзі Товариство для підтримки хворих і убогих, що мало назву "Ішре Лев".

Сучасний вигляд молитовний будинок "Ішре Лев" отримав внаслідок перебудови, зумовленої пошкодженнями під час Першої світової війни. Відновлений коштом сім'ї Рокахів.