Пам'ятки Львівської області

Львівська цитадель - комплекс фортифікаційних споруд австрійських часів, що дійшов до нас із XIX століття майже без змін.

Цитадель споруджена на узгір'ї на південно-західних підступах до Львова для контролю над містом та стрийською дорогою.

Фортифікаційні роботи тут розпочато поляками ще в 1635 році під керівництвом королівського інженера Фрідріха Ґетканта. В 1672 році під час облоги Львова укріплення використовували війська турецького султана Мухамеда IV. У 1852-1854 роках австрійська влада реконструювала і розширила фортецю, спорудивши корпус казарм, дві квадратні та чотири круглі вежі.

Комплекс цитаделі не зіграв значної ролі під час світових воєн, завдяки чому чудово зберігся. У радянські часи на території був розбитий парк "Цитадель", приміщення використовувалися як склади. Зараз у будинках казарм розмістився банк. Одна з круглих веж перетворена на розкішний готель.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-1898 роках за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях.

Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко.

З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених.

Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова.

Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення.

Палац зведений в 1580 році архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця".

Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур Львівського історичного музею, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу Корнякта розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи.

"Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Відділами Львівського історичного музею є:
- Музей–Арсенал;
- Музей іcторії Львова;
- Музей історії України;
- Палаццо Бандінеллі;
- Музей визвольної боротьби України;
- Музей історії науки і техніки;
- Музей "Літературний Львів";
- Музей Романа Шухевича;
- Музей Євгена Коновальця.

Комунальний заклад "Львівський музей історії релігії" з 1973 року працює в приміщенні Домініканського монастиря ХІV-XVIII століть у Львові.

Цей витвір австрійського архітектора Яна де Вітте і належить до найкращих зразків барокової архітектури міста.

Експозиція музею розповідає про історію світових і національних релігій та церковних організацій всіх часів: релігії стародавнього світу, юдаїзм, раннє християнство, вірменську церкву, римсько-католицьку церкву, українську греко-католицьку церкву, православ’я в Україні, протестантизм, іслам, буддизм.

Деякі з 50 тисяч експонатів мають унікальну культову, мистецьку та історичну вартість. Зокрема, представлена велика збірка ікон XVI-XIX століть, чимала колекція Біблій (у тому числі Острозька Біблія 1581 року та видана у Парижі 1563 року), релікварій святого Аронтія ХІ століття тощо.

Музей практикує різні форми науково-освітньої роботи: лекції, екскурсії, концерти органної та камерної музики.

Музейно-культурний комплекс історії пивоваріння "Львіварня" відкрито у Львові в 2016 році на території "Львівської пивоварні", яка вважається найстарішою в Україні.

Перша письмова згадка про львівське пиво датується 1384 роком, коли якийсь Ганко Клепер купив пивне виробництво у Краківському передмісті, яке досі називається Клепаровом. Офіційною датою відкриття "Львівської пивоварні" вважається 1715 рік.

Перший музей пивоваріння було відкрито на пивоварні у 2005 році. Після реконструкції він перетворився на сучасний арт-центр "Львіварня".

У музеї пива можна ознайомитись із старовинною технологією виробництва. Представлено варильну піч, бродильний чан, бочки для дозрівання пива тощо. Цікаві колекції пивних бочок та пляшок, пивних кухлів, зразки реклами, технологічна книга та інші унікальні документи. Особливий експонат – легендарний 10-літровий келих акціонера пивоварні Роберта Домса.

Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім пивоваром, торкнутися історії пива та зазирнути у процес пивоваріння.

Наприкінці екскурсії проводиться дегустація 12 видів кегового пива у ресторані "Хмільний дім Роберта Домса", що розташований у колишніх пивних підвалах. Працює сувенірна крамниця.

Також "Львіварня" функціонує як сучасний арт-центр, де відбуваються виставки, концерти, культурні події, конференції та корпоративні заходи.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького відлічує свою історію від 1784 року, коли імператор Йосип ІІ відновив у Львові університет з чотирма факультетами, в тому числі медичним.

У 1891-1898 роках були побудовані нові навчальні корпуси: анатомофізіологічний, патологоанатомічний, хімічний, акушерства та гінекології, хірургії, внутрішніх хвороб, дерматовенерології, оториноларингології та інші. Головний корпус університету збудував у 1892 році архітектор Йозеф Браунзайс у стилі неоренесансу. Три інших корпуси (анатомії, гігієни та фармакології) розташовані навпроти у формі літери П навколо відкритого двору-курдонера, створюючи єдиний ансамбль. Центральною ланкою ансамблю є корпус анатомії, розгорнутий головним фасадом на вулицю Пекарську.

У 1900 році відбувся перший випуск лікарів у кількості 16 осіб, серед яких було двоє українців.

У сквері встановлено пам'ятник медикам, які загинули під час Другої світової війни.

Наразі до складу Львівського національного медичного університету входять 79 кафедр, які складають сім факультетів. В університеті навчаються понад 5 тисяч студентів.

Львівський національний університет імені Івана Франка – один із провідних вищих навчальних закладів України, один із найстаріших у Європі. Заснований у 1661 році указом польського короля Яна Казимира.

Будівлю головного корпусу Львівського університету було збудовано в 1877-1881 роках (архітектор Юліуш Гохберґер). Спочатку в ньому розташовувався Крайовий сейм Галичини та Лодомерії. Фасад прикрашений величним портиком з колонами та лоджією, скульптурними алегоричними групами "Робота" та "Освіта" при вході, "Галиція, Вісла та Дністер" – на атиці (скульптор Теодор Ригер). В 1920 році будівлю передано Львівському університету Яна Казимира.

Нині Львівський національний університет імені Івана Франка посідає високі позиції у багатьох міжнародних та всеукраїнських університетських рейтингах. На 19 його факультетах навчається понад 20 тисяч студентів. Університет має власний ботанічний сад та колекцію стародруків у науковій бібліотеці.

У двох залах головного корпусу працює Музей історії Львівського університету. Тут представлено галерею портретів ректорів, дипломи випускників і науковців різних часів, документи й особисті речі визначних людей, рукописи та видання наукових праць, наукові прилади, фотографії та інші предмети, пов’язані з історією Львівського університету. Співробітники музею проводять екскурсії.

Крім того, в головному корпусі працює Археологічний музей Львівського університету, що висвітлює матеріальну і духовну культуру населення Волині і Прикарпаття від палеоліту до княжої доби.

До Музейного комплексу Львівського національного університету також входять Археологічний музей, Зоологічний музей, Палеонтологічний музей, Мінералогічний музей, Музей рудних формацій.

Історико-краєзнавчий музей у місті Винники є комунальним закладом Львівської обласної ради. Відкрився в 1991 році в колишньому особняку лікаря Якова Нагляка (1935 рік). Експозиція розміщена у трьох залах.

В археологічній колекції представлені пердмети побуту первісних мисливців, знахідки трипільського періоду, унікальний скарб гальштатсько-латенської епохи та загадкова кам'яна статуя. Серед археологічних артефактів західного регіону України також представлені меч вікінгів, один із трьох у світі казанів із зображенням свебських воїнів,  фрагмент кам’яної плитки зі "смайликом" тощо.

Про виникнення та розвиток міста Винники розповідають експозиції відділів "Історії середніх віків" та "Новітньої історії". Зокрема, представлені речі з Винниківського замку та першої тютюнової фабрики Галичини, колекція старовинних друкованих видань XVII-XIX століть, особисті речі відомої оперної співачки Олександри Любіч-Парахоняк, міністрів УНР Івана Липи та Івана Огієнка.

Музей також має у Винниках виставкові зали, які розміщуються в будинку на вулиції Івасюка, 5. Тут проводяться персональні, наукові, етнографічні та мистецькі виставки, тематичні лекції, семінари та симпозіуми.

Відділами Львівського обласного історико-краєзнавчого музею є:
- Музей Володимира Патика (Львів);
- Музей ткацтва та килимарства (Глиняни);
- Панська садиба (Журавники).

Перший океанаріум у Львові відкрився 2020 року в центрі міста, на проспекті Тараса Шевченка, в колишньому приміщенні кінотеатру "Київ". Це один із проєктів команди професійних акваріумістів під керівництвом Олександра та Яни Яновських.

На трьох поверхах розтащовується лабіринт із понад 20 акваріумів різних розмірів, а також підводний тунель довжиною 18 метрів. На момент відкриття колекція налічувала понад 3000 різноманітних морських мешканців. Зокрема, в океанаріумі живуть чорнопері акули, три різновиди скатів, панцирні щуки, риби-їжаки, риби-клоуни, жовтоморді ангели, крилатки-зебри, риби-папуги, гігантський гурамі, піраньї та інші види риб і морських черепах.

Проводяться екскурсії українською, російською, англійською та польською мовами. Працює сувенірна крамниця, приймаються замовлення на акваріумних рибок.

Виставковий комплекс "Львівський палац мистецтв" - найбільший виставковий та культурно-мистецький центр Західної України.

Будівля у стилі модерну за проєктом архітектора Василя Каменщика збудована в 1996 році. Фасади прикрашені класицистичними аркадними лоджіями та скульптурою покровителя художників Святого Луки.

При загальній площі 8,7 тисяч квадратних метрів, площа 12 експозиційних зал складає 3,6 тисячі квадратних метрів. В палаці є конференц-зал на 200 місць зі сценою та арт-вітальня.

Тут проводяться такі регулярні події, як Міжнародний форум видавців, Львівський осінній салон "Високий Замок", Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка "Весняні настрої", щорічна мистецька виставка до Шевченківських днів "Свою Україну любите...".

На основі подарованих творів та документів тут постійно функціонує кімната-музей Тараса Шевченка. Також у Палаці мистецтв працює Фабрика помічників Святого Миколая та проходить Національне Свято Шоколаду.

Львівський театр ляльок заснований у 1946 році. Розміщується в будівлі, яка була збудована в 1913 році як "Реміснича палата" за проєктом архітектора Яна Протшке.

Будівля виконана у стилі неоренесансу. В наші дні на стелі досі збереглися фрагменти автентичного вітража у стилі сецесія і неймовірна ковка.

Свою діяльність Львівський ляльковий театр розпочав прем'єрою народної казки "Івасик-Телесик" за казкою Івана Франка.

Львівський фотомузей відкрився в 2023 році в цокольному приміщенні Палацу мистецтв на вулиці Миколи Коперника у Львові.

В експозиції музеї представлена унікальна збірка з тисяч раритетних експонатів, які роками збирає львівський колекціонер Роман Метельський. Це фотоапарати кінця ХІХ – ХХІ століття з усіх куточків світу, старовинне обладнання для перегляду слайдів та кіно, фотографії та фоторамки тощо

Музей складається з постійної експозиції та тимчасової змінної експозиції. В ході екскурсії можна дослідити світову історію розвитку фотографії та фототехніки, історію львівської фотографії, історію українського світливства та кіно у Львові, дізнатися персональні історії фотомитців Львова.

Керамічна майстерня "АртҐава" гончара Івана Луковського в селі Гавареччина прагне відродити традиції цього центру знаменитої гаварецької чорнодимленої кераміки, відомої своїм стійким чорним кольором і металевим блиском.

Мистецтво випалювання гаварецької кераміки передається з покоління у покоління з давніх часів. На початку ХХ століття у Гавареччині працювало понад 40 гончарів і майже 70 печей. Але за радянських часів це ремесло в селі майже зникло. Лише завдяки ініціативі "Товариства Лева" та окремих ентузіастів давній промисел вдалося відновити.

Майстерня гаварецької кераміки Івана Луковського пропонує відвідувачам познайомитися з технологією виготовлення керамічного посуду за традиційною місцевою технологією. В майстерні проводяться майстеркласи з виготовлення глиняних виробів. Пропонуються екскурсії Гавареччиною та обіди зі стравами з вогню.

Історико-краєзнавчий музей села Маркопіль розташований у приміщенні Маркопільської середньої школи.

З 1998 року працює на громадських засадах. Музейна експозиція розділена на періоди "Давня історія", "Маркопільський замок", "Маркопіль у період світових воєн", "Шкільна освіта Маркополя".

В музеї представлено близько 1000 експонатів.

Пам'ятник на честь військового льотчика, основоположника найвищого пілотажу, автора "мертвої петлі" Петра Нестерова, знаходиться на околиці села Воля-Висоцька, на місці загибелі пілота.

У 1914 році під час повітряного бою з австрійським асом, бароном Фрідріхом фон Розенталем, який пілотував важкий біплан "Альбатрос", Нестеров на своєму легкому "Морані" вперше у світі зробив повітряний таран. Обидва літаки розбилися, пілоти загинули. На місці падіння літака Нестерова тоді було встановлено пам'ятний знак.

У радянські часи було споруджено меморіал з музеєм і 45-метровим пам'ятником у вигляді реактивного літака, що виходить з "мертвої петлі", а сусіднє місто Жовква деякий час носило ім'я Нестеров.

У роки незалежності України меморіал на честь російського льотчика був занедбаний, але пам'ятник зберігся.