Пам'ятки Львівської області

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба у Львові заснований у 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У Музеї щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Народний зразковий музей народознавства у Бишеві на Львівщині заснований у 1991 році при Бишівській загальноосвітній школі. Створений з ініціативи колишнього директора школи, дослідника пам’яток історії та культури Володимира Коваля.

Експозиція у п'яти залах розповідає про історію Бишева і сусідніх сіл, знайомить з культурою і ремеслами краю. Музейні фонди містять понад 3000 експонатів.

У першій залі експонуються старовинні ікони ХІХ-ХХ століть. Історична експозиція містить документи і старі мапи сіл Бишева, Забави, Ордова і Торок, колекцію старовинних годинників та великий шкільний дзвоник. Про старовинні ремесла галицького селянства розповідають знаряддя праці ткачів, теслярів, бондарів тощо. Унікальною пам’яткою є дерев’яний вулик-колода ХVІІ сторіччя.

У залі "Хата галицького селянина" відтворено інтер’єр оселі з пічкою, старовинними горщиками і тарелями та великою дерев’яною скринею. Експозиція "З бабусиної скрині" представляє колекцію вишиваних жіночих сорочок і костюмів, запасок, спідниць, рушників, хустин.

В експозиції "Ткацький цех" відвідувачам пропонують майстеркласи роботи на діючих ткацьких верстатах.

Музей історії нафтової, озокеритової та газопереробної промисловості був заснований у Бориславі в 1972 році при Палаці культури нафтовиків.

У 2003 року оновлена ​​експозиція відкрита у приміщенні адмінкорпусу НГУ "Бориславнафтогаз" (5 поверх). Експозиція музейної кімнати знайомить відвідувачів з історією розвитку бориславського нафтовидобутку – найстарішого нафтового промислу України.

В музеї представлені знаряддя праці, промислове обладнання, зразки сировини та продукції, предмети побуту, нумізматичні матеріали (монети, медалі, ордени, значки), світлини старого Борислава.

Цікава колекція гасових та нафтових ламп, діючі макети бурильних установок.

Музей національної культури на території гірськолижного комплексу "Плай" в селі Плав'я є стилізованою карпатською хатою-граждою із закритим двором.

Ворота та двері оформлені різьбленням по дереву в бойківському та лемківському стилі.

Музей включає етнографічну експозицію з предметами народного побуту, діючі кузню, ткацьку майстерню, бринзарню (сироварню), столярню, вітряний і водяний млини.

Музей оперного співака Олександра Мишуги відкрито в селі Новий Витків, де він народився в 1853 році.

Визначний український тенор завоював світове визнання наприкінці XIX – початку XX століття, виступаючи на найкращих сценах багатьох європейських столиць: Парижа, Риму, Відня та інших.

Згідно із заповітом, у 1922 році він був похований у рідному селі.

Музей Мишуги відкрито в приміщенні Народного дому Нового Виткова. Експозиція розповідає про його життя та творчість, про стосунки з видатними сучасниками – Іваном Франком, Миколою Лисенком, Соломією Крушельницькою, Модестом Менцинським. Відвідувачі можуть прослухати магнітофонний запис Мишуги.

Музей-садиба генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина відкрився в його рідному селі Конюхів у 2000 році. Розташовується в родинній садибі сім'ї заможних селян Гасинів, в якій Олекса народився у 1910 році.

У роки визвольної боротьби проти гітлерівських та радянських окупантів Олекса Гасин (псевдо "Лицар") був крайовим полковником УПА, потім керівником групи "УПА-Захід", начальником Головного військового штабу УПА та близьким дорадником командувача УПА Романа Шухевича.

В експозиції музею представлені особисті речі, документи що стосуються життя Олекси Гасина та його родини.

Музей видатного українського митця Осипа Куриласа, чия творча спадщина займає важливе місце в історії європейського модерного мистецтва, відкрився в 2016 році на батьківщині художника при Щирецькому ліцеї імені Героя України Богдана Ільківа.

Портрети провідників січового стрілецтва пензля Куриласа і його зображення батальних битв мають високу мистецьку і документальну історичну цінність, а ікони та ілюстрації дитячих книжок є яскравим прикладом просвітництва в дії.

Музей художника в Щирці створений завдяки ініціативі родини громадських діячів, краєзнавців та багаторічних дослідників творчості Осипа Куриласа Стефанії та Ігоря Деревацьких, а також їх доньки Богдани.

Осип Курилас народився в Щирці в 1870 році в багатодітній родині місцевого дяка та вчителя народної школи. Хист до малювання в Осипа виявився ще з дитинства. У 1886 році він вступив до Художньо-промислової школи, згодом прожовжив навчання у Краківській академії мистецтв, де, власне, і розпочав власну кар’єру художника.

З початком Першої світової війни Осип Курилас вступив до австрійської армії, а згодом перейшов до загону Українських січових стрільців. Під час військової служби художник створив низку картин, на яких оспівував подвиги січових стрільців. Він намалював близько двохсот портретів своїх побратимів та живописні картини.

Окрім того, Осип Курилас намалював багато ілюстрацій до журналів та книжок. Одними з найкращих вважають його ілюстрації до збірки новел "Кленові листки" Василя Стефаника, який був другом художника. Особливою у творчому доробку митця є створена ним у 1918 році картина "Тарас Шевченко. Дивлюсь аж світає...". В його сакральних роботах можна побачити українські етнічні орнаменти - відомими є його ікони "Богородиця" та "Ісус Христос" у вишиванках.

Музей Осипа Куриласа в Щирці є місцем проведенням персональних і тематичних виставок, пленерів та пізнавальних лекцій.

Меморіальний музей Патріарха  Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого відкрито в 1997 році в головному корпусі Українського католицького університету.

Експозиція музею представлена на основі матеріалів з приватної збірки відомого популяризатора та пропагандиста ідей Патріарха, доктора медицини, Романа Смика зі США, а також сучасних філателістичних матеріалів голови Львівської Крайової Організації Українського Філателістичного Товариства Романа Бишкевича, документів та фотоматеріалів Інституту Історії Церкви. Це спеціальні конверти, поштові листівки та марки, медалі, жетони, святкові стрічкі, якими українська громада закордоном старалися відзначати кожну подію в житті Церкви та Патріарха після прибуття його до Риму.

Музей висвітлює життя Патріарха, популяризує ідеї закладені в Заповітах Йосипа Сліпого. Об’єднує три періоди життя Патріарха: львівський, на засланні в Сибіру та римський.

До колекції музею долучені два раритети: відлив великої печатки Патріарха Йосипа і медаль "За вірність Церкві і Папі", якою в 1998 році нагороджували священиків УГКЦ, котрі пережили часи гоніння. Особливе місце у музеї  займають фотографії Патріарха. В музеї є  особисті парамани (оберіг, який засвідчує особливу опіку Діви Марії), які  носив Патріарх, його светр, камилавка, омофор і мітра. Також в експозиції представлена мітра Патріарха, яку йому одягнули в день похорону. Після реставрації  її передали до музею.

Особливо цінним експонатом музею є омофор Патріарха. Це перший омофор, який він одягнув коли приїхав до Риму (на зустріч з папою Іваном ХХІІІ Патріарх пішов в позиченій сутані).

Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича відкрито в 2007 році в селі Грімне, де в 1947 році знаходилася штаб-квартира головного командира Української повстанської армії.

В будинку місцевого священика протягом кількох днів була конспіративна квартира, де Шухевич перебував зі своїм найближчим оточенням. В живих із них залишилася лише зв'язкова Дарія Гусак, яка стала ініціатором створення музею.

В підвалі будинку священика виявили засипану землею криївку повстанців. Ентузіасти розчистили її та відновили інтер'єр.

Представлено зброю тих часів та особисті речі підпільників. Можна оглянути зібрання документів, фотографій та надрукованих тут повстанських плакатів.

Музей природи в Івано-Франковому знаходиться на території адміністрації Природного заповідника "Розточчя" та демонструє флору та фауну цього регіону.

В музеї представлені колекції безхребетних та хребетних, рідкісних та занесених до Червоної книги видів рослин та тварин. Представлені стенди з породами та мінералами Розточчя, лишайниками та мохоподібними, плодами та насінням, патогенними грибами.

В банках з формаліном "плавають" рибки, гадюка та уж. В кутку кімнати – опудала диких тварин: благородний олень, борсук, дикий кабан. Колекція птахів налічує 45 видів. Цінною в музеї є колекція метеликів та жуків Розточчя ентомолога Філика, яка налічує понад 250 видів, 15 з яких занесено до Червоної книги.

На території є конференц-зал, тенісний корт, майданчик для верхової їзди, місця для відпочинку. Продаються саджанці.

"Музей рідного села" створений у селі Синьків 18 липня 1999 року з нагоди 500-річчя першої письмової згадки про село. Музей розташований на першому поверсі Синьківського ліцею.

Експозиція музею налічує понад 1000 експонатів та представляє колекцію старовинних ікон, книг, грошей, українських рушників, одягу та реманенту. Велику зацікавленість викликають копії та оригінали документів, церковні метричні видання, а також макет села за картою 1844 року, яка є великою цінністю музею.

Експозиція музею складається з розділів: "З глибини віків", "Під пануванням Австро-Угорщини та Польщі", "Карта земель села Синьків (1844 рік)", "Церква Покрови Пресвятої Богородиці", "З історії розвитку школи", "Село у ХХ столітті".

Музей постійно поповнюється новими експонатами та матеріалами, серед яких найцікавішим є "Літопис школи" та альбом екскурсій.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей української політичної діячки та учасниці визвольної боротьби Ярослави Стецько відкрився 2009 року в приміщенні школи села Юшківці, де в молодості вчителювала Ганна Музика, більш відома як Слава Стецько. Ініціатором створення музею став краєзнавець Володимир Лагоцький.

У Юшківцях Ганна Музика опинилася у 1939 році, переховуючись від НКВС. Тут вона протягом двох років працювала завідувачкою початкової школи, поки не переїхала до Львова поступати до університету. Брала активну участь у діяльності ОУН. 1945 року організовувала евакуацію за кордон пораненого заступника провідника ОУН Ярослава Стецька, з яким згодом одружилася. На батьківщину повернулася після здобуття Україною незалежності, де очолила партію КУН та стала народною депутаткою.

В музеї представлені особисті речі Слави Стецько та її чоловіка Ярослава Стецька. Відтворено інтер'єр її київського кабінету: крісло, стіл, телефон, друкарська машинка, прапори та ікона. Серед особистих речей – вишиванка і пальто. В підвалі відтворено підпільну друкарню, яка працювала тут з 1944 року. Також представлено макет повстанської криївки.

Музей Степана Бандери відкрито в Дублянах в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу.

В 1928-1933 роках, коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався майбутній лідер ОУН. Тут же його заарештували за політичну діяльність.

В експозиції представлені фотографії, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.