Пам'ятки Львівської області

Страдецька печера біля села Страдч – одна з головних святинь українських греко-католиків.

За легендою, печерний монастир на Страдецькій горі заснували в XI сторіччі ченці, що йшли з Києва. За однією з версій, обитель згадується в Іпатіївському літописі як Печера Домажирова (поряд знаходиться село Домажир). Монастир складався з вхідної галереї довжиною 40 метрів, ходів загальною довжиною 270 метрів та кількох келій, які розміщувалися на глибині 20 метрів. На вершині гори знаходилося укріплене городище.

Під час монголо-татарської навали в печерах ховалися мешканці навколишніх поселень. Одного разу татари виявили монастир і наказали ченцям видати людей, що укриваються. Коли ті відмовилися, ченців убили, розвели біля входів у печери великі багаття, і всі люди задихнулися від диму. Кажуть, що, почувши благання вмираючих, з неба зійшла Богородиця, стала перед татарами і сказала: "Не чіпай! Стіна!". Бо темна воля владна лише над тілами, але не християнськими душами.

У XV сторіччі було засновано Страдецьку Печерську лавру, головною святинею якої була чудотворна ікона Страдецької Божої Матері Непорушної Стіни (збереглася копія). З XVI століттія Страдецький монастир відомий як василіанський.

У 1936 році було засновано Хресну дорогу на Страдецьку гору, якій Папа Пій XI надав статус Єрусалимської.

Відвідування печерного храму є вільним, але бажано мати з собою ліхтарик.

Ранчо "Білаки" знаходиться на виїзді із Самбора в бік Старого Самбору.

Складається зі страусиної ферми та міні-зоопарку з екзотичними тваринами: левами, буйволами, ведмедями, вовками, оленями, дикими кабанами, ослами та інших. У великих вольєрах містяться страуси.

При фермі є ресторан "Гостиний двір", в якому можна скуштувати екзотичні страви зі страусиного м'яса та яєць.

Велика синагога в Стрию побудована в 1817 році. Ґрати брами виконані у формі менори.

За радянських часів це був продовольчий склад. Наразі будівля синагога знаходиться у напівзруйнованому стані, реставрація поки що не планується.

Будівля колишньої стрийської гімназії збудована на початку ХІХ століття, хоча сама гімназія відкрилася лише в 1872 році як Стрийська імператорська вища реальна школа.

У 1919-1927 роках тут навчався майбутній лідер ОУН Степан Бандера та інші визначні особи.

Нині це Стрийський ліцей № 7. Перед будівлею встановлений пам'ятник Степанові Бандері.

Стрийський парк – один із найстаріших та найкрасивіших парків Львова, пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення.

До Другої світової війни вважався одним із найкрасивіших парків Польщі.

Закладений в 1879 році Арнольдом Рерінгом на місці цвинтаря. Нині займає площу 56 гектарів. Складається з трьох частин: зона нижніх партерів (дном балки), лісопаркова зона (на схилах балки), верхня тераса.

У Стрийському парку знаходяться Львівська дитяча залізниця, пам'ятник Яну Кілінському (учаснику польського повстання під командуванням Тадеуша Костюшка) та пам'ятник українському футболу (на честь перемоги львівського клубу "Сокіл" над краківською командою).

Також Стрийський парк може похвалитися декоративним ставком та прекрасними алеями.

Вхід вільний.

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса розташований у будівлі колишнього Casino de Paris, побудованій в 1909 році за проєктом архітекторів Зигмунта Федорського та Станіслава Мацудзінського.

Між Першою та Другою світовими війнами в цій будівлі розміщувався кінотеатр, за радянських часів вона належала Дому народної творчості.

Театр імені Леся Курбаса був заснований в цьому приміщенні Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988 році. Його репертуар відрізняється високоінтелектуальними сценічними адаптаціями творів Григорія Сковороди, Платона, Василя Стуса, Ліни Костенко, Лесі Українки, Володимира Винниченка та інших.

Угнівський історико-краєзнавчий музей відкрився в 2006 році при Угнівському аграрно-будівельному ліцеї з ініціативи викладачки Галини Губені.

Експозиція музею дає можливість ознайомитися з історією міста, побутом, традиціями та легендами, познайомитися з визначними людьми, які народилися та проживали в місті Угнів.

Усі експонати є автентичними та унікальними: угнівський одяг, образи, жорна, побутові предмети мешканців Угнева, історичні документи. Зокрема, представлені знамениті чоботи-"угнівці", по які до міста приїжджав Іван Франко.

"Ферма Елізи" (Fromages d"Elise), також відома як ферма "Шеврет", розташована в Дмитровичах, на околиці Судової Вишні.

Ферма облаштована відповідно до європейських норм традиційного фермерства. Господарство відкрите для зеленого туризму і пропонує відвідувачам якісні фермерські продукти , вироблені за тридиційною французькою технологією.

Основна продукція - козині сири на основі молока кіз, яких вирощують на фермі, а також екологічно чисте м'ясо (козине, яловиче) та м'ясні вироби.

Екскурсії проводяться за попередньою домовленістю.

6 фортів австро-угорської фортеці Перемишль збереглися на території України поблизу польського кордону на околиці Поповичів.

Фортецю Перемишль почали споруджувати в середині ХІХ століття для захисту стратегічного напрямку на Краків та Відень у період погіршення австрійсько-російських відносин.

На той час це була одна із трьох найбільших фортець Європи. Зовнішнє оборонне кільце складалося з 15 головних артилерійських фортів, 27 менших фортець для піхоти та 25 окремих позицій для важкої артилерії.

У 1914-1915 роках фортеця Перемишль витримала 3 облоги російської армії. У ході першої облоги форту росіянам вдалося захопити форт 1/1 (Биків), проте завдяки запеклому опору форту 1/5 (Поповичі) австрійцям тоді вдалося уникнути катастрофи. Третя облога тривала 173 дні і завершилася капітуляцією фортеці.

Бетонні конструкції фортеці збереглися до наших днів та доступні для огляду.

Найбільша в Східній Галичині синагога збудована в 1842-1865 роках для численної єврейської громади Дрогобича, яка відігравала важливу роль в економічному житті міста.

В архітектурі храму використано неороманські елементи, характерні для німецького стилю "Рундбоген". За зразок при оформленні була взята синагога в німецькому місті Касселі. По периметру внутрішніх стін, у кожному з полів розташовано 12 напівкруглих арок, які відповідають кількості колін Ізраїлю. Поєднання прибудов та пілонів надають фасаду синагоги монументального вигляду.

Після закінчення Другої світової війни в приміщені Хоралної синагоги був розміщений склад солі, потім меблевий магазин, у прибудовах - продуктові склади.

Після здобуття Україною Незалежності синагогу повернули місцевій єврейській общині. Після проведеної реставрації в 2018 році відбулося відкриття синагоги, а 3 липня 2019 року до синагоги урочисто внесли Тору.

Дуже давня церква Івана Хрестителя – одна з небагатьох споруд, що збереглися у Львові з князівських часів. Знаходиться в районі Старого Ринку, біля підніжжя Високого Замку.

За легендою, тут поховано угорську принцесу Констанцію, дружину галицько-волинського князя Лева Даниловича, короля Русі.

Перша письмова згадка про храм Івана Хрестителя у Львові датується 1371 роком. Будівля перебудована в ХІХ столітті в псевдороманському стилі, проте донині дійшли окремі фрагменти первісної архітектури.

Наразі приміщення храму займає Музей найдавніших пам'яток Львова (філія Львівської національної галереї мистецтв). Експозиція розповідає про культуру, ремесла та побут у часи, що належать до заснування міста. Найцінніший експонат – ікона "Львівська Богородиця" (XIV століття). Також експонується пластична панорама Львова XVIII століття.

З 2009 року в храмі щонеділі та у свята проводяться богослужіння УГКЦ.

Храм Христа Спасителя (Церква Воскресіння) на вулиці Пекарській у Львові збудований у 1874 році як римо-католицький костел та монастир ордену воскресінців.

Проєкт виконав архітектор Альбін Заґурський, головний вівтар оформили архітектори Ян Томаш Кудельський та скульптор Петро Гарасимович. У 1881-1882 роках до монастиря прибудували будинок інтернату. Остаточно будівництво було завершено у 1889 році.

В 1932 році інтер'єр храму розписали у стилі модерн художники Казимир Смучак та Станіслав Еренфельд.

Нині це храм Христа Спасителя протестантської громади Союзу Християн Віри Євангельської

Хресна дорога у Львові – це архітектурний комплекс, який відтворює основні моменти страждань Ісуса Христа.

Розташована на північному схилі гори Високий Замок. Складається із 15 стацій (стоянь) зі скульптурами, виготовленими архітектором Богданом Гретчаком у 2010-2013 pоках.

До комплексу Хресної дороги також входить печерний храм, над яким встановлена ​​постать Богородиці, а також джерело Діви Марії.

Художній музей "Сокальщина" відкрито в 1981 році до 30-річчя входження Шептицького до складу України.

Близько 1000 експонатів: унікальна колекція творів народного мистецтва, предметів побуту, старовинних меблів. Специфікою експозиції музею є те, що вона представляє народне мистецтво Сокальщини, дуже оригінальне та своєрідне, яке свідчить про вишуканість та обдарованість сокальчан.

В експозиції - "добрячинські" чорно-білі вишиванки, букети весняних квітів на "завишенських" сорочках. Сокальщина славиться своїми майстрами вишивки: чорна вишивка – це раритет музею, кожна сорочка є ексклюзивним виробом, і жоден орнамент не повторюється. Зразки весільних костюмів вражають своєю вишуканістю – в одній сорочці майстер використовував 6-7 різних технік виконання.

Гордістю музею є виставка унікальних зразків чорної кераміки та неповторні писанки Тараса Городецького.

Також цікавим є інтер'єр сокальського житла кінця XIX - початку XX століття.

Художній музей, присвячений творчості видатного майстра народно-ужиткового мистецтва Михайла Біласа, створений в Трускавці в 1992 році за життя художника.

Займає приміщення витонченої дерев'яної вілли "Гопляна" (1928 рік), виконаної в польському народному закопанському стилі. Колись це була літня резиденція бургомістра курорту Раймунда Яроша.

Михайло Білас прославився як майстер текстильної пластики, образно-виразних іграшок, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. В експозиції - унікальні, створені в єдиному екземплярі килими, гобелени, покривала, рушники у стилі модерн із яскравими фольклорними мотивами.