Пам'ятки Львівської області

Кафедральний собор Пресвятої Трійці в Дрогобичі збудований у 1690-1709 роках в стилі бароко як католицький костел монастиря кармелітів.

В 1808 році храм перейшов до василіан та був освячений як греко-католицька церква Святої Трійці. В 1909 році було встановлено іконостас (різьблення виконав львівський майстер Андрій Сабарай, ікони написав Модест Сосенко). В 30-х роках XX століття стіни розписав Іван Бал.

Останніми роками Троїцький собор у Дрогобичі було повністю відреставровано. Нині це головний храм Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви.

До роковин розстрілу учасників революції Гідності на Майдані в Києві на фасаді Катедрального собору Пресвятої Трійці встановлено пам'ятний знак на честь Героїв небесної сотні та загиблих воїнів російсько-української війни.

В підземелі собору Пресвятої Трійці діє Парафіяльний музей, створений в 2014 році в перші роковини смерті владики Юліяна. Приміщення музею складається із трьох залів.

У першій залі виставленні для огляду антимінси, освячені єпископами в різні історичні періоди Української греко-католицької церкви, а також богослужбові книги та предмети церковного вжитку. ​У другій залі виставлені для огляду особисті речі, а також атрибутика пов'язана із діяльністю єпископа Юліяна (Вороновського). У третій залі (крипті для поховань) виставлені для огляду архиєрейське облачення та речі для Літургії, які використовував владика Юліян.

Катедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці – головний греко-католицький храм Стрия.

Історія святині походить від костелу монастиря францисканців, відомого з 1608 року. У 1785 році австрійська влада ліквідувала католицький монастир і передала культову споруду українській громаді.

Дерев'яний Успенський храм був найстаршим у Стрию, але через поганий стан його розібрали і побудували на цьому місці нову церкву. Тут зберігаються мощі блаженного Петра Вергуна. Головна святиня – чудотворна Ліська ікона Богоматері.

Католицька каплиця у неоготичному стилі розташована на цвинтарі Малих Підлісків, прямо біля перехрестя доріг на Луцьк та Рівне.

В інтер'єрі збереглися залишки поліхромії та невеликий тетрапод.

Княжий Храм Святого Миколая Чудотворця - найдавніша пам'ятка монументальної архітектури Львова.

Мабуть, храм будувався як усипальниця галицьких князів, був головним духовним центром львівських русинів. Перша згадка про церкву Святого Миколая датується 1292 роком. Ще в князівські часи церква служила не тільки храмом, а й центром суспільно-політичного життя.

Розташовувалася біля підніжжя гори Високий Замок, поряд із площею Старий Ринок, де за часів раннього середньовіччя був центр нижнього міста. Товщина стін храму Святого Миколая свідчить також про оборонне значення споруди.

Земляні вали Комарнівського замку бастіонного типу збереглися у місті Комарно на виїзді у бік Переможного.

Замок заклав у XV сторіччі галицький староста Станіслав Ходецький. У XVIII столітті замок втратив значення після того, як господар Комарно Антоній Юзеф Лянцкоронський збудував неподалік нову магнатську резиденцію.

Зараз замок використовується як стадіон "Газовик" з футбольним полем на замковому дворі і трибунами на валах з кутовими бастіонами, що добре простежуються. Поруч розташована старовинна цегляна будівля у вікторіанському стилі, в якій зараз розташований один із корпусів міської лікарні.

Королівський арсенал Львова споруджено в стилі бароко архітектором Павлом Ґродзицьким за наказом польського короля Владислава ІV.

Як стратегічно важливе місто Львів мав два арсенали. Міський арсенал формували громадяни міста, а королівський утримувався коштом монарха. З 1939 року в приміщенні Королівського арсеналу розміщується Львівський обласний державний архів.

Перед будівлею Королівського арсеналу в 1977 році встановлено пам'ятник першодрукарю Іванові Федорову, відкритий до 400-річчя друкарства на українських землях. Біля пам'ятника розташований букіністичний ринок, популярний у іноземних туристів. Тут збираються торговці старими книгами та предметами старовини.

Римо-католицький костел Богоматері Ченстоховської закладено у Великому Любені в 1930 році з ініціативи єпископа Бореслава Твардовського.

Храм було освячено в 1932 році, але будівництво тривало ще 5 років.

З 1949 року костел використовувався як склад зерна та гараж для сільськогосподарської техніки.

Повернутий католикам в 1992 році.

Костел Воздвиження Чесного Хреста – головний католицький храм Городка, який існував уже за часів Владислава Ягайла.

У його образі оригінально поєдналися архітектурні прийоми різних стильових напрямів – готики, бароко та модерну.

Ймовірно, перший дерев'яний Воздвиженський костел було закладено в 1372 році польським намісником Владиславом Опольчиком. У нинішньому вигляді традиційного готичного храму відбудований в 1419 році. У XVI сторіччі було проведено реконструкцію та збудовано дзвіницю з шістьма дзвонами, найбільший з яких був освячений у 1753 році.

В ході останньої реконструкції, проведеної у 1930-х роках ХХ століття архітектором Броніславом Віктором, була добудована західна, найбільша частина костелу. Фасад прикрасили скульптури Матері Божої, апостолів Петра та Павла.

Інтер'єри за часів радянської влади були повністю знищені.

Нині костел Воздвиження Чесного Хреста знову чинний.

Римо-католицький храм Воздвиження Чесного Хреста збудований у 1780-1790 роках на місці костелу босих кармелітів, які прийшли у Новий Мілятин у 1745 році зі Львова та перенесли сюди чудотворний образ Ісуса Христа із села Новий Став, що зберігався у каплиці Собешанських.

У 1788 році австрійський уряд ліквідував монастир, а його приміщення перейшли під опіку парафіяльних ксьондзів. Новий Воздвиженський костел споруджено коштом Францішека Глоговського за проєктом архітектора Франциска Кульчицького.

Архітектура фасаду поєднала риси барокко з елементами класицизму. Фасад оздоблений декоративним балконом, під яким частково зберігся напис "De Tuis Donis...".

В інтер'єрі збереглися фрагменти дерев'яної скульптури та різьблення головного вівтаря. Стіни прикрашені декоративними розписами ХІХ століття.

В костелі Воздвиження Чесного Хреста також був орган, який за радянських часів демонтували та вивезли до Собору Святого Юра у Львові, де він перебуває донині.

Римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста та Святого Йосипа Обручника зведений за проєктом інженера Кароля Романуса як храм-усипальниця роду Ржевуських (за однією з версій, автором проєкту був сам князь Вацлав Ржевуський).

Виконаний у стилі бароко у вигляді ротонди, до якої від Підгорецького замку веде 300-метрова липова алея. Перед храмом встановлені фігури Богоматері та Святого Йосипа на колонах. Головний фасад прикрашає портик із 14 колон коринфського ордера, на атику якого було встановлено 8 скульптур святих роботи Фессінгера та Лебласа (одна з них знищена під час Другої світової війни).

В інтер'єрі Воздвиженського костелу збереглися фрески Лукаша Смуглевича та кількох галицьких майстрів.

З 1861 року храм був парафіяльним костелом, у 1945 році закритий радянською владою. Наразі храм на реставрації, але всередину можна потрапити під час богослужінь, які проводить греко-католицька парафія церкви Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників Української греко-католицької церкви.

Перший дерев'яний католицький костел у селі Наварія під Львовом було збудовано на рубежі XVI-XVII сторічь, але незабаром його спалили татари.

Така сама доля спіткала другий дерев'яний храм.

Лише в 1641-1645 роках коштом Ельжбети Гумницької було збудовано кам'яний Вознесенський костел. Храм постраждав під час Визвольної війни і в 1739 році святиню частково розібрали. Кошти на реконструкцію виділила родина Венявських й у 1740-1748 роках видатний львівський архітектор з італійським корінням Бернард Меретин побудував на старих фундаментах новий Вознесенський костел у популярному тоді стилі пізнього бароко. Імовірно, це була перша робота майстра.

Оздоблення та оформлення за участю художника Антоніо Тавеллі тривали ще кілька десятиліть. У 1766 році споруджено дзвіницю.

У 1991 році відновлений після радянського періоду храм було наново освячено як костел Успіння Пресвятої Діви Марії, а після 2011 року змінив титул на Святого Валентина, оскільки з XVII століття тут зберігалися мощі цього святого.

Костел Усіх Святих у селі Годовиця збудовано в 1751-1758 роках видатним львівським архітектором італійського походження Бернардом Меретином.

Кошти на будівництво виділив львівський архідиякон Стефан Мікульський. Це один із проєктів, над яким Меретин працював спільно зі знаменитим скульптором Іваном Георгієм Пінзелем. Скульптор виготовив вівтар, деякі скульптури якого зараз представлені у Музеї Пінзеля у Львові та в Олеському замку. В інтер'єрі збереглися розписи художника Олександра Ролінського. Барочний фронтон костелу оздоблений характерними декоративними кам'яними вазами.

Пізніше костел у Годовиці послужили прототипами ще кількох храмів у "меретинівському" стилі, які створювалися за типовими проєктами архітектора. Розп'яття та чудотворний образ Марії з немовлям було вивезено до Польщі.

Тим часом, Костел Усіх Святих у Годовиці з радянських часів залишається покинутим та поступово руйнується.

Римо-католицький костел Всіх Святих у Ходорові заснований у 1460 році коштом Юрія Ходоровського.

Дерев'яний храм неодноразово горів. Нинішній кам'яний костел споруджений у 1777-1779 pоках коштом шляхтичів Жевуських за проєктом Флоріана Ріхтера.

За радянської влади приміщення костелу використовувалося як магазин, спортивна зала.

Нині костел Всіх Святих відреставровано. Інтер'єри не збереглися.

Костел Пресвятої Діви Марії Королеви ангелів і Святого Станіслава у Переможному поряд із Комарно – один із небагатьох на Львівщині храмів у стилі конструктивізму.

Вражаючий розмірами костел зведений з червоної цегли у вигляді трикутної конструкції з круглими вікнами у верхній частині та високими вузькими вікнами внизу, які розділені ребрами, що нагадують контрфорси.

Нині це греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Ансамбль монастиря бенедиктинок у Львові – костел та монастирський корпус – споруджувався за участю архітектора Павла Римлянина. Має яскраво виражений оборонний характер.

Костел Усіх Святих - невелика кам'яна, прямокутна у плані споруда. До південно-східної частини примикає двоповерховий будинок келій, що зберіг прийоми та елементи ренесансної архітектури. Комплекс оточений стінами з барочними воротами ХVІІ сторіччя.

Нині це діючий Свято-Покровський монастир Сестер Студійського Статуту.