Пам'ятки Київської області

Лише залишки парку та чудові краєвиди на Дніпро збереглися від садиби "Липки" родового маєтку Долгоруких-Фадєєвих у Ржищеві.

В XVIII сторіччі садиба належала генерал-поручику Адольфу Францовичу де Бандре дю Плессі. Його дочка Генрієтта де Бранде ю Плессі вийшла заміж за генерал-майора, князя Павла Долгорукого, який пішов у відставку на початку царювання Павла I. Після франко-російської 1812 року в ржищівському маєтку Долгоруких гостювали майбутні декабристи Бестужев-Рюмін, брати Муравйови-Апостоли, князь Трубецький.

Тут народилася княжна Олена Долгорукова, що вийшла заміж за Андрія Фадєєва. Деякий час вони мешкали в Ржищеві. Їхніми онуками є державний діяч Сергій Вітте та письменниця-теософ Олена Блаватська (у Ржищеві народилася мати Блаватської – письменниця Олена Фадєєва-Ган).

На високій кручі над Дніпром збереглася частина садибного парку "Липки" зі старою липовою алеєю. Це місце чудово підходить для пікніків.

Козацька Свято-Миколівська церква у Синяві – один із найстаріших дерев'яних храмів Київщини, єдина п'ятибанна дерев'яна церква Наддніпрянщини. Попередній синявський храм існував з 1649 року, але був спалений татарами у 1711 році.

Нову церкву Святого Миколая, п'ятизрубну, п'ятибанну, хрестову в плані, збудували в 1730 році, використавши центральні та бічні зруби XVII століття, що збереглися. Фундаментами послужили надзвичайно масивні дубові колоди.

В інтер'єрі багатство пластики посилюється декількома різьбленими скобами, які виступають із площини стіни, і клинами, що скріплюють верхні зрубини бокових прибудов з центральним зрубом.

Миколаївська церква в Синяві вважається одним із найяскравіших зразків сакральної дерев'яної архітектури Наддніпрянщини. Пам'ятка архітектури національного значення.

Дерев'яна церква Святого Архістратига Михаїла у Боярці збудована в 1901 році на валах слов'янського городища "Перетворення", яке також називають Будаївським городищем за старою назвою Боярки - Будаївка.

З 1756 по 1894 рік на цьому місці знаходилися церкви Святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового та Архістратига Михаїла, які згодом зруйнувалися. Після відкриття залізничної станції "Боярка" та зі зростанням селища було затверджено проєкт дерев'яної церкви архітектора Миколи Горденіна.

З приходом радянської влади Свято-Михайлівська церква була закрита, але збереглася неушкодженою, і під час Другої світової війни знову стала чинною.

У храмі зберігається ікона Спасителя, з якою пов'язане диво - у 2005 році на склі, яке закриває ікону, сам по собі виник відбиток її контуру.

Біля Свято-Михайлівської церкви розташоване давнє церковне кладовище, на якому похований український письменник Володимир Самійленко.

Свято-Михайлівський Золотоверхий кафедральний собор було споруджено в XII сторіччі князем Святополком (Михайлом) Ізяславичем на місці Дмитрівського монастиря. Присвячений архангелу Михайлу, який вважається захисником та покровителем Києва.

В 1240 році собор був зруйнований татаро-монголами, але незабаром знову став соборним храмом однойменного монастиря. Неодноразово перебудовувався (велика реконструкція проведена в 1710 році). Майже повністю був знищений за радянської влади в 1934-1937 роках для розчищення місця під урядовий квартал.

В 1999 році Михайлівський Золотоверхий монастир було відбудовано наново, а в 2001-2004 роках собору повернули фрески, що зберігалися в Ермітажі.

В приміщеннях дзвіниці та Варваринських келій функціонує Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. Представлені унікальні старожитності ХІ-XIХ століть, що були знайдені на території монастиря, зокрема мідний позолочений горельєф Архистратига Михаїла з чільного фронтону собору. Співробітники проводять екскурсії по музею і території монастиря.

На Михайлівській площі перед собором встановлено пам'ятник княгині Ользі в оточенні фігур апостола Андрія та Святих Кирила та Мефодія (1911-1996 роки).

За Михайлівським собором розташований парк "Володимирська гірка" з верхньою станцією фунікулера та знаменитим пам'ятником Святому Володимиру Хрестителю.

В серпні 2015 року на мурах Свято-Михайлівського монастиря з'явилася Стіна пам'яті загиблих захисників України.

15 грудня 2018 року, після Об'єднавчого собору українських православних церков, Михайлівський Золотоверхий монастир перейшов у підпорядкування Православної церкви України та став Кафедральним собором Православної церкви України. Входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ".

Свято-Покровську церкву на Подолі в Києві збудовано архітектором Іваном Григоровичем-Барським на місці давнього вірменського храму Покрови Пресвятої Богородиці.

Церква виконана у характерному стилі українського бароко. Поруч - дзвіниця XVIII сторіччя. Навпроти - дзвіниця знищеної в радянські часи церкви Миколи Доброго (1716 рік), в якій вінчався письменник Михайло Булгаков.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці - найстаріша на Бориспільщині архітектурна пам'ятка козацької доби.

Свято-Покровська церква побудована коштом гетьмана Івана Сулими, була родинною усипальницею - тут поховано 8 представників роду.

Церква відрізняється суворістю форм, властивою оборонній храмовій архітектурі XVII сторіччя. Свого часу могла виконувати фортифікаційні функції. Внутрішнього розпису Покровська церква ніколи не мала. Стіни прикрашені іконами. В 1900 році була прибудована триярусна дзвіниця.

За радянських часів храм розграбували. Наразі проведено реставрацію, відтворено іконостас.

Свято-Покровську церкву часто плутають із церквою Стрітення Господнього однойменного села Сулимівка цього ж району.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Пархомівці збудована в 1906 році за заповітом промисловця та мецената Віктора Голубєва його синами.

Архітектор Володимир Покровський реалізував проєкт у нетрадиційному для православ'я стилі модерн із використанням архітектурних форм новгородських храмів XIII сторіччя. Монументальні мозаїки "Покрови Богоматері" та "Спас Нерукотворний" виконані за ескізами Миколи Реріха, який дружив із сходознавцем Віктором Голубєвим, одним із братів Голубєвих.

У зовнішньому та внутрішньому оформленні Покровської церкви багато елементів східного символізму, через що храм було освячено лише в 1907 році.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Ромашках - один із найбільших та найвеличніших провінційних православних храмів України.

Цю величезну трипрестольну церкву звели в 1843 році коштом поміщиці Трофимової. Два вівтарі присвячені Святому Миколаю Чудотворцю та Святому Антонію Печерському.

Пізній класицизм, підкреслений розмірами будівлі та рідкісними для православних храмів Наддніпрянщини вежами-дзвіницями, ставить Ромашківську церкву в один ряд із найвидатнішими пам'ятками архітектури України. Це визнавала навіть радянська влада, яка не лише зберегла церкву, а й відновила її після руйнувань під час Другої світової війни.

Покровська церква у Ромашках є пам'яткою архітектури національного значення.

Дерев'яна Свято-Покровська церква збудована в Креничах у 1761 році на замовлення ігумені Богословського жіночого монастиря Ксанфії Протанської.

Проста та архаїчна архітектура храму сягає корінням до найдавніших зразків української дерев'яної архітектури "хатнього" типу. Тризрубна церква на кам'яній основі накрита скатним дахом з ледве виступаючим куполом над центром. Поруч розташована така сама архаїчна двоярусна дзвіниця.

Навколо Покровської церкви мальовнича місцевість, що нагадує гори.

Свято-Покровський собор на Солом'янці у Києві – храм роботи Іполита Ніколаєва.

Церкву збудовано на замовлення міської ради Києва протягом 1895-1897 років на згадку про митрополита Київського і Галицького Платона (Городецького). Серед киян відома також під назвою "Платонівська церква".

У 1905-1919 роках настоятелем церкви був майбутній творець та перший митрополит Української автокефальної православної церкви Василь Липківський.

Свято-Покровський собор належить до Православної церкви України.

Церква Святого Спиридона Триміунського збудована в Шамраївці у 1839-1841 роках за заповітом графині Олександри Браницької із Білої Церкви.

На спокуту гріхів графиня Браницька дала обітницю побудувати на своїх землях 12 храмів, і деякі з них добудовувалися вже після її смерті.

Спиридонівська церква у Шамраївці – зразок провінційного класицизму. Храм однокупольний, хрещатий у плані, аскетично оформлений. Пам'ятка архітектури національного значення.

Свято-Троїцька церква споруджена в Богуславі в ХІХ сторіччі на місці старого храму. Більшість коштів на будівництво виділила Олександра Браницька.

Храм виконаний у стилі пізнього класицизму. Пам'ятка архітектури національного значення.

Свято-Троїцька церква належить громаді Православної церкви України.

Свято-Троїцький собор було збудовано на центральній площі Яготина в 1800 році з ініціативи гетьмана України Кирила Розумовського.

Храм було виконано у формі ротонди.

Троїцький собор був повністю знищений в 1936 році. В 1999 році почалися відновлювальні роботи, які тривали протягом 17 років. 2 січня 2016 року Святійший Патріарх Київський Філарет освятив новозбудований Свято-Троїцький собор.

Синагога Розенберга на Подолі – головна синагога Києва, найстаріший із юдаїстських храмів міста.

Будівля в мавританському стилі за проєктом архітектора Миколи Горденіна побудована в 1894-1895 роках. Тоді будувати синагоги у Києві було заборонено, тому офіційно єврейський будинок зборів зводився як приватний особняк Габрієля-Якова Геселевича Розенберга. Лише після завершення будівництва Розенберг отримав дозвіл на відкриття молельного будинку.

В 1916 році коштом барона Володимира Гінзбурга та відомого мецената Лева Бродського хоральна синагога була значно розширена.

В 1929 році радянська влада закрила синагогу, в будівлі розмістили клуб. Після Другої світової війни єврейська громада Києва домоглася повернення святині під умову проведення відновлювальних робіт, і тривалий час це була єдина діюча синагога у Києві.

Наразі при синагозі Розенберга діють навчальні заклади, общинний центр (єврейська громада столиці налічує 25 тисяч осіб), мацепекарня, кошерна їдальня та міква (резервуар для обмивання).

Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний православний храм Білої Церкви, яскравий зразок переходу у церковній архітектурі від барокових форм до класицизму.

Православний собор споруджено у 1833-1839 роках коштом графині Олександри Браницької на місці напівзруйнованої Микільської церкви, заснованої в 1706 році гетьманом Іваном Мазепою. У місті існувало повір'я, що на того, хто збудує новий храм на місці Микільської церкви, чекає неминуча смерть. Графіня померла в рік закінчення будівництва і була похована в соборі, збудованому за її замовленням.

Кам'яна будівля має висоту 40 метрів, але виглядає доволі присадкуватою. Барабан, розташований над центральною частиною, вінчає масивне склепіння, що має напівсферичну форму. Стіни прикрашають пілястри.

У 1930 році Преображенський собор було закрито, в 1956 році проведено реставрацію. Нині храм діючий. Поруч розташована каплиця, що являє собою фрагмент Микільської церкви, що зберігся.

В 2023 році рішенням міської ради Білої Церкви будівлі Преображенського собору та Микільської церкви передані Білоцерківській єпархії Української Православної Церкви України.